!Це розділ-флешбек!

Мальовниче містечко Крель колись було торговельним, науковим та історичним центром Феліру й знаходиться в західно південній частині королівства. Саме це місто має вихід до моря, межі якого проходять біля берегів трьох із шести земних континетів. Тому і не дивно, що саме Крель стало торговельною точкою в міжнаціональних зв'язках Феліру з іншими королівствами. У різноманітного товару був один машрут - спочатку торговельні судна країн союзників причалювали до місцевого порту, вивантажували для продажу свій товар й купували товар для своїх країн, потім привезений товар розвозили у різні міста Феліру в тому числі й в столицю. Також у Крель розташовується та сама знаменита академія "Срібна Троянда". Причини, чому саме настільки знаменитий навчальний заклад знаходиться в якісь провінції, а не в столиці, насправді чи то добре приховуються чи взагалі забуті. Подейкують, що академію спочатку відкрили у Авердіші, проте під час сильної воєнної загрози її перенесли у Крель аби не втратити чаклунську міць королівства. Інша теорія базується на тій думці, що в Крель мешкає багато переселенців з інших королівств, тому наче маги іммігранти й наполягли відкрити в цьому місті магічну академію. Окрім "Срібної Троянди" на території Крелю розташовувались й корабельні будівничі заводи та школи судноплавства. Проте майже усі ці принади привабливого портового містечка були втрачені в наслідок політики короля Ернеста фон Едерна. Союзні королівства припинили співпрацю з Феліром через не визнання нового правителя королівства. Адже Ернест отримав владу незаконним шляхом, підступно убивши рідного брата законного короля Карлоса фон Едерна.

(36 років тому)

Містечко Крель. По одній із вулиць житлового району крокує усміхнений чоловік, ховаючи щось за пазухою. До нього виходить його сусід й привітно з ним вітається.

-Здоров був, Ніколас!

-Здоров був, Джей! Як дружина?-відозвався чоловік.

-Прекрасно. А тої як?

-Та ось, Антоніо сьогодні сім років виповнюється. Несу йому подарунок.

-Ось як, на нашій вулиці сьогодні свято. Ну що ж, щасливо відсвяткувати маленькому імениннику! Гляди й я якись подарунок йому потім занесу.

-Щиро дякуємо!

Ніколас заходить у свій будинок й одразу бачить, як мати та дружина квапляться з приготуванням до свята маленького Антоніо. Жінки розкладають на стіл посуд та різноманітні страви. Мати хлопчика підходить до свого чоловіка й схвильовано запитує.

- Купив подарунок?

-Звісно ж. Ось! Він так зрадіє.-показав дружині недавно куплений деревяний кораблик.

Невдовзі маленький Антоніо спустився зі своєї кімнати й почалось свято. Коли всі вдосталь наїлись, бабуся винесла до столу гарно прикрашений святковий торт зі запаленою свічкою.

-Загадай бажання, Антоніо, та задуй свічку.

Малюк схрестив пальці й з одного разу задув свічку. Усі члени сім'ї заплескали у долоні, вітаючи хлопчика.

-А тепер подарунок! Подарунок!- радісно почав просити хлопчик.

Його тато тримав кораблик за спиною і як тільки почув прохання сина, дістав його й дав у руки малюку.

- З днем народження, мій любий! Тримай.

Антоніо взяв кораблик у руки й радісно закричав, кидаючись обнімати батька.

-Кораблик! Саме такий, який я давно хотів! Дякую! Дякую! Дякую!-поцілував тата у щоки й побіг хутчіш до своєї кімнати з новим подарунком. Кімната Антоніо була повністю вся в різних іграшках. Тут були й деревяні кораблики, й солдатики, й сшиті різноманітні звірята. Одним словом у малюка було надзвичайно багато іграшок, хоча він геть не синочок якого-небудь знатного роду, а як більшість звичайний простий мешканець королівства.

Інші діти із бідних сімей, можуть тільки з захопленям дивитись на таку гору іграшок та заздрити малому Антоніо. Але ж звідки тоді у його батків гроші на усі ці забавки? Насправді сім'я Антоніо заробляє на життя тим, що виготовляє різні посохи та амулети для білих магів, які зачаровує їхня бабуся.

(18 років тому)

Невдовзі, ставши юнаком, Антоніо вступив до фелірської суднобудівельної академії, де вивчав судноплавство, картографію та економіку. Закінчив він навчання одним із самих кращих випускників. Потім двадцятидвухрічного юнака взяли матросом на човен одного заможного торговця, де Антоніо мусив завантажувати та розвантажувати схований у величезні ящики товар. Ще у той час його манила цікавість заглянути всередину ящиків та подивитись, що схован.Проте він не міг цього зробити, адже він був звичайним матросом та підпорядковувався вищим по званню. Тому Антоніо відкидвав таку навязливу ідею. До одного дня....

Згодом, тільки через два роки, роботодавець Антоніо віддав йому своє торговельрне судно разом зі своїм бізнесом, за невпинну старанну працю. Молодий чоловік отримав владу над іншими моряками і разом з тим більше можливостей. Саме через це Антоніо й почав таємно доставати з ящиків для перевезення різнованітні коштовні речі та залишати їх собі. Він ховав усе вкрадене у себе в дома, аби ніхто не знайшов його дорогоціностей. Дотогож коли хтось запитував його про роботу, то чоловік трохи нервував. Невдовзі усі скарби Атоніо знайшла королівська варта та заарештувала його.

Тоді у королівстві тільки почав правити король Карлос фон Едерн й саме він наказав привести Антоніо на королівський суд, де його будуть судити король та рада міністрів. Сеті привели у велику просторну залу та поставили його на коліна перед повелителем та міністрами. Зала була круглоподібної форми, навколо були розміщенні винтончені білі мармурові колони, які досягали самої стелі. У центрі зали був такий самий круглий білий стіл, за яким і сиділи миністри з королем Карлосом. В центр зали, навколо якого й був розміщений стіл,Антоніо вивели через спеціальні маленькі дверцята. Також недалеко від короля стояв його молодший брат принц Ернест, якому він довіряв та дозволяв йому знаходитись підчас засідання у залі суду. Заарештованого торговця навіть не поставили, а просто швирнули на коліна перед усіма.

- Торговець Антоніо Сеті із міста Крель звинувачується у крадіжці та присвоєні безлічі різноманітних дорогоціних імпортних й експортних товарів, у наслідок чого торговельна економіка Феліру зазнала великого удару. Він сховував усе вкрадене у підвалі свого будинку та уміло водив безліч людей. Проте наднях ми знайшли усі вкрадені речі та конфіскували.-промовив уповномочений зачитувати вирок слуга, тримаючи лист бумаги з цим самим вироком. Карлос трохи подумав, так само як і міністри. І скоро Антоніо Сеті був винесений смертний вирок через повішання на гільйотині. На той час так карали карманщик та крадіїв.

Вирок мав бути втілений через три дні після його оголошення. Проте Антоніо врятував від смерті принц Ернест разом зі своїм поплічником Джонатаном Ротреджом. Вони таємно витягнули Сеті із темниці та сховали його у маєтку Ернеста на окраїні королівства. Сам Антоніо вірив у безкорисну допомогу принца, проте насправді його рятівник визволив його тільки заради того, щоб потім використати у своєму підступному плані з убивством короля Карлоса.

(3 роки тому)

З тих пір пройшло тринадцять років. Принц Ернест успішно захопив владу у Фелірі та став королем-тираном. У перші ж місяці правління він розпустив раду міністрів аби вершити правосуддя самотушки. Усіх незгідних з режимом нового правителя чекала неминуча смерть. І навіть ті,хто визнав Ернеста новим королем, продовжували жити в страху перед ним. Адже вони думали, що через одну лиш помилку їх одразу стратять.Спокійне розмірене життя у Фелірі перетворилось на справжнє пекло. Проте жителі всього однного невеличкого провінційного містечка Ронде стійко стояли на своїй позиції супротиву новому королю. Вони продовжували проводити свої традиційні святкові фестивалі, проте зовсім не славили монарха. Така поведінка рондійців зовсім незадовільняла Ернеста й він покликав до себе Антоніо. Чоловік одразу ж схилив голову, ставши на коліно перед своїм володарем.

- Ви кликали мене, мій повелителю?

- Жителі одної західної провінції усе ніяк не можуть визнати мене своїм королем. Вони прославляють на своїх святах світлих духів, мого батька та мого брата... Усіх. окрім мене!

- Який буде наказ? - промовив Сеті, не піднімаючи погляду на короля.

- Я хочу щоб ти відправився у це місто та почав вивозити усе працездатне населення до країни наших союзників й продавав їх там у рабство. Я виділю тобі корабель та солдат.

- Як накажете, мій вельмишановний королю. Я негайно відправлюсь у те місто та приступлю до виконання вашого наказу. - після цих слів Антоніо покинув трону залу.

Ось так містечко Ронде зазнало нищівного удару від режиму короля тирана та його відданого поплічника - колишнього торговця, а тепер работорговця Антоніо Сеті. Але чи зможе Рональд та матроси судна "Темна Німфа" зупинити черговий вивіз громадян Феліру на продаж? Ще побачимо.