Наступного дня, хоч Ернест не сильно хотів бачити Джонатана після учорашньої не дуже приємної бесіди, але той усе ж таки прийшов разом зі своїм сином на ім'я Леонард. Джонатан попри всю свою любов та шану до свого короля, все ж одружився на одній із дочок якогось західного пана, у якого відбирав майно. Це був, скоріш за все, шлюб без кохання, адже батько дівчини просто віддав її в обмін на свою недоторканість. А народження Леонарда то взагалі чиста випадковість. Хоча Джонатан має за мету колись упрохати Ернеста взяти юнака на посаду командира королівської гвардії замість нього. Тому чоловік усіляко намагається схилити сина на бік свого правителя та водить його деколи з собою до королівського палацу.
Тільки увійшовши до тронної зали, Джонатан одразу схилив коліно перед Ернестом та грізно подивився на сина, щоб той повторив за батьком. Леонард мовчки теж схилив коліно перед першою особою королівства. Хоч юнаку не подобалось усе це, але він не міг нічого зараз вдіяти. Джонатан відзвітував, як завжди не дивлячись на свого короля.
- Мій королю, до мене дійшла звістка, що у південній частині Авердішу бунтівники збираються у святилищі Ольгерда аби розробити план як вас крадькома отруїти. Як мені відомо, це не члени організації "Біла Сова", а всього лиш окрема група не сильно впливових місцин.
Ернест, почувши звіт свого вірного посіпаки, тільки нахабно усміхнувся та підвівся з трону.
-Тоді сідлаймо коней та відправляємось прямісінько до святилища Ольгерда! Якщо ці нікчемні жуки наважились хоча б подумати здихатись мене, я здихаюсь їх до того, як вони встигнуть щось зробити. Ротредже, ти поїдеш зі мною, допоможеш мені з дечим. Й малого свого можеш узяти, йому буде корисно побачити, що буде, якщо піти проти свого короля. Леонард вже подумав відмовитись від такої прогулянки верхи, але утримався від розмови.
Невдовзі усі троє вже їхали верхи на конях містом. Наче нічого не віщувало біди, якщо не враховувати суцільний жах місцян, коли вони бачили короля. Усі люди утікали, намагаючись не потрапити під копита коней, які досить не спокійно пробігали вузеньку вулицю. Аж раптом під копита коня Ернеста ледве не потрапила маленька дівчинка, яка раптом упустила на дорогу свого плюшевого ведмедика та повернулась його підібрати. Проте її врятував її ж батько, різко схопивши на руки та відскочили у бік, подалі від королівського коня. Ернест потягнув за повіддя та зупинивши свого жеребця, грізно та презирливо глянув на чоловіка з дитиною.
- Тобі слід більше пильнувати свою доньку, щоб вона раптом не потрапила під копита чийогось коня! А особливо під копита мого коня!
Переляканий чоловік одразу ж схилив голову та почав вибачатись.
- Приношу свої великі вибачення, мій королю. Біль...Більше цього не повториться, обіцяю!
Ернест нічого не відповів та кивнув Джонатанові з Леонардом уперед головою, це означало, що вони можуть їхати далі.
Ще кілька хвилин та усі троє вже були біля міського святилища Ольгерда, чоловіка який за легендою був одним із хранителів фігур п'ятсот з гаком років тому назад за часів першого короля. Взагалі, усе перше покоління хранителів фігур після смерті утвердили до пантеону світлих духів предків, якщо точніше, їх почали вважати майже богами, тому і спорудили на їхню честь святилища у самій столиці королівства. Святилища споконвіку були святим місцем мани, там білі маги проводили свої світлі обряди та просили у духів предків захисту. Також прості люди приходили туди аби зцілитись від тяжких смертельних хвороб. Усього в Авердіші було шість святилищ, по одному на честь кожного хранителя давнини. Найголовніше з них - святилище Фрідріха, тобто першого короля та засновника королівства. Саме у ньому проводились усі найважливіші події у житті кожного правителя Феліру: коронація, весільна церемонія та, як не дивно, похорони. Саме під цим святилищем розміщується сімейний склеп династії Едерн, де поховані усі королі та королеви минулого. Але коронація Ернеста не відбулась у цьому святому місці, адже він коронував сам себе після незаконного отримання влади. А у святилищі Фрідріха коронують лише законних спадкоємців престолу, того хто є найстаршим з нащадків.
Ернест прив'язав свого коня до невеличкого стовба та звернувся до своїх компаньйонів.
-Я піду у середину та покараю цих бунтівників, а ви чекайте мене тут.
Джонатан та Леонард кивнули, після чого король пішов у середину святилища Ольгерда. Усі бунтівники переговорювались між собою, роздумуючи як їм отруїти тирана-короля. Але як тільки той увійшов, вони усі здригнулись та сильно перелякались. Свічки, які яскраво світили у трохи темному приміщенні, з появою Ернеста раптово згасли. А за спиною короля з'явилася темна тінь, але більш чіткіша за його власну.
-Починай...-прошепотів Ернест й раптом його аура та атмосфера навколо сильно змінилась. Усі бунтівники ще більше відступили назад, як тільки подивились у очі короля, які палали яскраво червоним вогнем.Один із них був магом-монахом й він був досить збентежений цією ситуацією.
- Як...Але як ти зміг зайти усередину святилища? Ти...Ти ДЕМОН!
Ернест тільки розминав для чогось обидві руки.
-Це місце не оточене бар'єром...Тож в нього було легко потрапити!- відповів він з глузливою усмішкою, а потім помітив ще одного монаха майже біля внутрішньої верхівки куполу святилища. Той монах хотів скористатись магією та утворити навколо короля магічний бар'єр, який би не дозволив йому рухатись та заподіяти комусь шкоди, проте він не встиг цього зробити, як його невидима сила потягнула униз та він розбився на смерть. Ернест розтиснув один із кулаків та на його долоні тієї ж митті з'явився чорний вогонь.
-Пробачте, але я не дозволю вам убити це тіло раніше його терміну. Тож...-вогонь став більш яскравішим.- Першими на той світ відправитесь ви!- чоловік пустив вогонь прямісінько у вівтар, де маги-монахи стояли під час служби. Вогонь швидко розрісся по усьому приміщенню, адже його внутрішні стіни зроблені з дерева та й каркас теж. Бунтівники кинулись до Ернеста, проте усе було марним. Вони досить сильно програвали у силі королю та невдовзі програли цю нерівну битву, яку виграти їм було з самого початку неможливо.
Невдовзі Ернест вийшов із палахкого святилища Ольгерда й струсив з правої руки каплі крові, а потім витер цю ж руку своєю хусткою.
-Бунтівники в святилищі Ольгерда всі до одного ліквідовані.-промовив Ернест та викинув з огидним "фу" брудну хустку на землю.
-Вам все ж знадобилась Його допомога?- запитав свого короля Джонатан та Леонард здивовано подивився на батька. Він не розумів про кого це вони говорять, адже з ними більше нікого не було.
- Авжеш. А якби я, на твою думку з ними так швидко розібрався? Звісно ж мені знадобилась Його допомога. Він має справжню жагу до вбивств. Навіть я його деколи боюсь.
Ернест заліз на коня та усі троє поїхали назад до палацу, залишивши будівлю за своїми спинами догорати.
Невдовзі Ернест пішов привести себе в більш охайний вигляд. Цей чоловік хоч і тиран та все ж дуже зациклений на своїй зовнішності. Тому щоденні водні процедури, догляд за шкірою лиця та за здоровим виглядом волосся-стали невід'ємною складовою буденності короля. Джонатан пішов перевірити пости вартових, тож його син Леонард міг повернутись додому.
Цей день для членів організації "Біла Сова" розпочався досить звичайно. Сніданок. Але перед зборами Рональд відправив Алісу і Роберто за таємничим містером Л.Р. Звісно ж вони були одягнені в білі мантії й озброєні. На випадок нападу ворогів хранителі тури та коня відмінний дует: хлопець передбачає рухи противника, дівчина наносить сильні удари неймовірною швидкістю.
Але біля музею їх чекав всього лише хлопчина в накидці з капюшоном. Аліса вихопила кинджал й тієї ж миті приставила його до горла незнайомця.
- Відповідай на запитання. Ти той Л.Р., який надіслав нашому лідеру лист? І де твоє підкріплення? - прошипіла дівчина, але незнайомець тільки підняв руки вгору.
- Я дійсно Л.Р. Я один, як і домовлялися. З собою так само немає ніякої зброї. Можете перевірити.
Роберто разом з Алісою почали обшук, але ніякої зброї справді не виявилося.
Хранителі й загадковий хлопчина попрямували в маєток і незабаром у вітальні загадковий містер Л.Р. нарешті показав своє обличчя. Це був світловолосий юнак зі злегка кучерявим волоссям і карими очима, шкірою молочного відтінку. Через дорогий одяг можна було зрозуміти, що він очевидно з-поміж аристократії, як і за манерою поведінки. Рональд відставив порожню чашку від чаю на стіл й був готовий до такої важливої розмови.
- Перед початком нашої бесіди, містер Л.Р., я б хотів дізнатися ваше ім'я та прізвище. Чи не вважаєте дивним, що ви знаєте моє справжнє ім'я, а я ваше ні?
На слова шатена блондин посміхнувся і притулився до спинки крісла.
- Я - Леонард Ротредж, син головнокомандувача армією й командира гвардії Джонатана Ротреджа.
Почувши це, Роберто скипів від гніву й оголивши шпагу, приставив її кінчик до горла гостя.
- Так ти син того покидька Ротреджа?! Я знав ... я знав, що з тобою щось не так. Я відчував це!
- Роб, заспокойся негайно! Пізніше будеш з'ясовувати з ним стосунки. - Рональд насупився і подивився на товариша.
Розен сховав свою шпагу в піхви й відійшов.
- Так ти Роберто дель Розен, вірно? - з посмішкою вимовив Леонард. - Не думав, що колись зустрінуся з людиною, який ще дитиною вибрав моєму батькові око. Хоча він того вартий. Жалюгідний прислужник короля узурпатора. Ну добре, тепер до справи. Принце Рональде, як і говорилося в моєму листі я з радістю видам вам всю потрібну інформацію. Але за це ви теж поділитеся зі мною деякою інформацією. Обміняємось знаннями.
Рональд посміхнувся дивлячись на юного Ротреджа.
- І яка в тебе є причина розповідати нам всю інформацію про пана твого батька?
Леонард розстебнув ґудзики свого коміра і перед очима всіх присутніх постала мітка у вигляді шахової фігурки пішки.
- Я четвертий хранитель фігур - хранитель пішки. Ось чому я просто не можу не дати вам потрібної інформації.
Рональд і всі присутні звичайно були шоковані від побаченого. Невже новий хранитель сам до них прийшов? Сам Леонард хотів продовжити, але раптом його зупинив Маркус.
- Звідки ти знаєш про хранителів фігур й чому так впевнений, що хранитель пішака саме ти, а це все не заради того, щоб ввести нас всіх в обману? - хлопець був нахмурений й чимось стривожений, що дивно для нього.Зазвичай він більш розслаблений й спокійний.
- Моя няня розповідала мені легенду про хранителів, коли я ще був дитиною. А впевнений я тому, що пробудився зовсім недавно після сильної сварки з батьком. Спочатку я думав, що цей символ просто бруд й намагався його змити, але нічого не вийшло. - спокійно відповів Леонард, але Маркус знову запитав.
- Й ще одне запитання. Якщо ти пробудився як хранитель від тебе мав йти у небо потужний магічний промінь, який з легкістю може розвалити дах будинку. У нас усіх пробудження супроводжувалось цим магічним променем. Невже королівський палац чи маєток твого батька не розвалився після твого пробудження?
- Ні. Я пробудився пізно вночі біля озера у лісі. Я там намагався заспокоїтись одразу після сварки з батьком. - знову спокійно відповів білявий хлопець.
Рональд уважно слухав Леонарда й так само слідкував за його реакцією. Й хлопець переконався, що гість не бреше, але все ж таки довіряти повністю йому не міг.
Після невеликого допиту Леонард все ж таки промовив те, що хотів.
- Почнемо, мабуть, з планування королівського палацу. Я часто бував з батьком в гостях у короля, тому добре вивчив палац вздовж і впоперек. Якщо ви хочете брати палац штурмом під час революції, то краще зайти через хід з його північного боку. Там найменше варти й на неї не виходять вікна з тронної зали. Також є кілька таємних ходів за допомогою яких можна потрапити в середину. Я розповім вам детальніше про них наступного разу якщо хочете.
- Гадаю, я знаю як ми скористаємося цими ходами. - промовив Рональд. - Як справи йдуть з охороною палацу?
- Охорона палацу не дуже сильна, точніше сказати вона не підготовлена до виконання свого прямого обов'язку. Ось чому там цілодобово перебуває мій горе-батько. Без нього сторожа не представляє небезпеки, так само як і армія. - вимовив Леонард, випивши трохи чаю.
- Є в палаці ще прихильники революції крім тебе? - запитав молодий принц.
- Нікого немає. Король вбив усіх, хто не був згоден з його ідеологією правління. Залишилися лише його вірні слуги й аристократи, які схилили перед ним голови. Я добре вмію міняти маски й тому ще живий.
- Значить нам найбільше варто остерігатися твого батька, Джонатана Ротреджа і вірних посіпак корони. - Рональд задумався ненадовго, а після продовжив з посмішкою. - Леонард Ротредж, хранитель пішки, ласкаво просимо в організацію "Біла сова"! Сподіваюся твоя надлюдська регенерація і невразливість знадобляться нам в нашій бравій справі. А зараз я познайомлю тебе з іншими членами організації. - Рональд по черзі почав представляти своїх соратників.
- Це граф Роджер Алоре і його дочка Елеонора Алоре. - чоловік і його дочка вклонилися. - Це Аліса Фріс, асасин і служниця в будинку Алоре, але також хранитель тури. - Аліса кивнула. - Це Маркус Дерман, хранитель слона. Ми разом з ним виросли в селі на околиці країни в сім'ї коваля. - Маркус помахав рукою.
- Я - капітан піратського судна "Темна Німфа" і хранитель коня. - промовляє Роберто й продовжує. - Твій батько досі сердитися за той давній випадок?
- Ще як сердиться. Він щоночі шле тобі прокляття перед сном і каже, що одного разу зловить тебе і замучить до смерті у в'язниці. - відповідає Лео пірату, посміхаючись. - Але навряд чи він це зробить, якщо ти можеш передбачати майбутнє.
Роберто посміхнувся на слова блондина.
- Так само я маю свій власний загін армії. Він не такий великий як інші загони, але більш натренований. Я і мій учитель фехтування взялися за навчання моїх солдатів. Так що, якщо потрібна додаткова сила, я зможу допомогти. - додав Леонард і прийняв з рук Рональда свою білу накидку. - Зустрінемося в кінці тижня, принце Рональде. На жаль через батька, я не можу приходити сюди частіше. Він може щось запідозрити.
-Добре, Лео. Повертайся, коли буде можливість. Ми розраховуємо на твою співпрацю. - вимовив Рональд і слуга провів гостя до виходу.
Рональд був задоволений наявною наразі ситуацією. Все йде чітко за його планом: Леонард зможе розвідувати, що відбувається в палаці й допоможе розробити план облоги палацу.Їм вдалося отримати власного шпигуна на території ворога. Головне щоб ніхто або ніщо не завадило реалізації цього плану.