З кузні знову чути удари молота. Коваль Джо Дерман як і завжди працює над виготовленням зброї. Минуло вже два роки з того часу, як чоловік відправив своїх синів в академію "Срібна троянда". " Цікаво, як там Маркус? Він уже навчився тримати мій молот?" - думав коваль за роботою. - " Як там Рональд? Він вже знайшов інших хранителів фігур? Як він збирається розпочати революцію?" - не виходили думки з голови чоловіка. Все ж він виховував синів у любові й турботі: бачив як вони ростуть, часом розв'язував їхні дитячі міжусобиці, навчив їх письма та читання, був їм радником і наставником по життю.

Джо навіть не помітив, як його хлопчаки стали зовсім дорослими й тепер у кожного з них свій шлях. Перший - законний спадкоємець трону Феліра, розумний і кмітливий хлопець, чия доля віщує національну революцію і в той самий час для нього це дуже важкий тягар. А в дитинстві він був сміливим хлопчиком, який не боявся ніяких перешкод на своєму шляху. Мабуть, Рональд народжений істинним королем - хоробрим і справедливим захисником своєї батьківщини. Другий - рідний син коваля, який, як сподівається Джо, продовжить сімейну ковальську справу. Вельми добрий і тендітний хлопчина, немов дівчисько, але такий же справедливий. Мабуть, Маркус пішов весь у батька. Джо щасливий, дуже щасливий від того - що зміг виховати гідних людей зі своїх синів. Все ж бачити кожен день як дорослішають діти - це щастя для батьків.

Раптом у двері кузні постукали й чоловік відкрив їх, помітивши на порозі гінця з листом.

- Коваль Джо Дерман, вам лист з новим замовленням для герцога Вальє, він живе в столиці.- промовляє гонець і віддає лист чоловікові. Коваль взяв лист і подякувавши, пішов читати його. У ньому йшлося про те, що герцог хоче, щоб Джо приїхав до нього і викував новий меч прямо при ньому. За це герцог заплатить у два рази більше. Майстер насторожився, адже він не чув раніше про жодного герцога Вальє, але потрібно виконувати прохання клієнта, адже грошей не вистачає. Останній місяць чоловікові надходило напрочуд мало замовлень. Швидше за все, воїнам зараз не дуже потрібна нова зброя чи обладунки.

Через кілька днів Джо Дерман прибуває в Авердіш і за зазначеною в листі адресою намагається знайти садибу замовника. Чоловік спокійно йшов собі по дорозі, як раптом його обступила королівська варта і повела до палацу. Джо був збентежений. Навіщо його схопили?

- Ну привіт, старий друже. - почувся голос над головою і коваль трохи підняв її, як тільки з його голови зняли мішок.

- Давно не бачилися, Джо Дерман. Як життя? Все ще куєш як твій батько? - посміхнувся Ернест, дивлячись з трону на схопленого старого знайомого. Скоріше всього коваль його старий неприятель, адже ще дітьми часто насміхався й знущався, з тоді ще, молодшого принца. Джо насупився і відповів з нотками грубості та неприязні. - Друг? Я не один з вбивць, шановний Ернест фон Едерн. Ти вбив своїх батьків - короля Ділана і королеву Меріан. Ти вбив свого брата - короля Карлоса і замучив до смерті його дружину - королеву Амелію. Напевно ти зараз думаєш, як я дізнався про її смерть? Сам здогадаєшся, якщо хоча б раз заходив до її кімнати. А ти заходив і не раз, самозакоханий павич. Ти вбивця мільйонів невинних людей. В мене немає причини бути твоїм другом, покидьок.

Ернест залився сміхом, після чого знову посміхнувся.

- Вбивця? Покидьок? Як ти смієш так розмовляти зі своїм королем, нікчема? - Ернест розлютився і штовхнув коваля ногою.

Джо посміхнувся.

- Це ти насправді нікчема. Використовуєш людей як маріонеток, але при цьому бажаєш отримати любов і визнання народу. Тобі слід подумати над тим, як скласти свої повноваження короля й заплатити за свої злочини. Може розкажете мені, о великий королю Ернесте, навіщо ви виманили мене до столиці? Це ж ти вдав з себе герцога Вальє?

Ернест лише хитро усміхнувся.

- Вірно. Герцог Вальє - це насправді я. І що далі? Будеш звинувачувати мене в брехні? Повірити не можу, що ти так легко повівся на мою приманку. Невже так бракує грошей знаменитому ковалю Джо Дерману? - король підняв обличчя коваля за підборіддя й усміхнувся, дивлячись йому в очі.

- Ну знаєте, ваша величність, люди через вас бідують. І я не виключення. Так ви дасте відповідь на моє запитання чи ні? - зухвало відповів чоловік, за що отримав удар по щоці від короля.

- А ти доволі зухвалий, як я бачу. Ну що ж, я відповім на твоє запитання. - Ернест відпустив обличчя Джо й зробив невелику паузу. - Останнім часом стаються події, які заставляють мене над дечим задуматись. Вбивство капітана мого морського флоту на піратському човні, смерть мого підопічного Антоніо Сеті на палаючому кораблі, смерть мого слуги Грегорі де Норке під завалами будинку. Усе виглядає так, наче хтось цілеспрямовано намагається позбутися спочатку моїх слуг, а потім і мене самого. І хтось дуже вміло це робить. Я більш ніж впевнений, що цей інкогніто не зі звичайного люду. Мешканці столиці настільки налякані, що не стануть бунтувати проти мене.

- Ви тільки погляньте, наш лютий тиран-король злякався якихось бунтівників.- від почутого Джо навіть дозволив собі трішки посміятись.

- Замовкни! Мені не потрібні твої коментарі щодо моєї поведінки. Краще скажи мені ось що. Мій любий племінник Рональд фон Едерн, який зник вісімнадцять років тому в ніч, коли я вбив Карлоса, і який вважається мертвим, насправді живий? - інтонація голосу правителя зараз була досить моторошною й викликала тремтіння по всьому тілу. Але Джо зрозумів суть його перебування зв'язаним у королівському палаці. Скоріше всього, ті перераховані Ернестом події справді скоїв Рональд. В такому випадку не можна в жодному разі розкривати правду про хлопця. Бо який він тоді буде батько, якщо видасть свого сина його запеклому ворогу?

- Твій племінник давно мертвий, ти ж сам це знаєш. Очевидно, Амелія сховала його десь, де тобі не знайти його й він помер від голоду. Сам подумай, немовля без молока матері довго не проживе. Чому ти думаєш, що Рональд вижив й намагається усунути тебе від влади?

- В Авердіші з'явилася таємна організація, яка роздає провіант мешканцям столиці й називає себе" Білою Совою". Мене дуже дратує, коли хтось розпочинає свою діяльність в моїй столиці, без мого на те дозволу. А ще під час останнього мого візиту в академію "Срібна троянда" я зустрів дивного хлопчину дуже схожого на Карлоса лицем й що дивно, ім'я в нього таке ж як і у мого зниклого племінника, а прізвище твоє. Ось поясни цей цікавий парадокс, любий друже Джо.

- Як я і казав, твій племінник мертвий. А той хлопчина це мій старший син. Він геть не схожий на Карлоса, він справжня копія моєї покійної дружини. І взагалі, не тобі обговорювати чужі сімейні стосунки. Завів би свою сім'ю краще, а не веселився з бордельними дівицями.

Правитель розлютився і покликав варту.

- ВАРТА! Кинути його до в'язниці! - в наступну мить Ернест глянув на коваля з презирством. - Не хочеш говорити мені правду зараз, побачимо як ти заговориш після тортур.

Варта схопила коваля і повела геть. А коли вони йшли по коридору їх помітив Леонард і поспішив повідомити про це Рональда. Через деякий час Джо вже бувши прикутим до стіни камери обмірковував те, що сталося. Він так легко потрапив у пастку заклятого ворога всього народу, що аж соромно. " Сподіваюся Рональд звільнить мене під час революції. Чи я згнию тут, у в'язниці? Ні! Рональд обов'язково визволить мене. Це ж мій Рональд. Він мене нізащо не покине. " Думав чоловік схиливши голову.

Тим часом молодий Ротредж вже прибув захеканим, до маєтку графа Алоре. Рональд і його товариші здивувалися такому швидкому поверненню білявого юнака.

- Леонард, що таке? Чому так швидко повернувся? - запитав Рональд, на що неочікуваний гість відповів.

- Король наказав...наказав заарештувати КОВАЛЯ ДЖО ДЕРМАНА!

Ця новина ввела Маркуса і Рональда в ступор.

- Татко... - тихо промовив Маркус, поки Рональд стиснув руки в кулаки й стиснув зуби.

- Виродок...Та як він посмів посадити за ґрати найближчу мені людину? - молодий принц був дуже злий, був готовий рвати й метати.

На відміну від Ернеста Джо замінив Рональду батька, витратив останні вісімнадцять років свого життя, щоб виховати з нього гідну людину. Коваль дарував своєму хоч і не рідному синові всю любов, якої йому не вистачало. Джо можна назвати справжнім батьком, люблячим свою дитину. А король, через якого Рональд тепер сирота, навіть не гідний називатися його родичем. Він ганьбить честь всієї династії Едерн. Адже настільки егоїстичного і божевільного короля, який живе у своє задоволення, граючи з життями простих людей, ще не було в історії королівства.

Рональд тяжко проковтнув слину: " - Заспокойся, Рональд. Він тільки й чекає, щоб ти впав у відчай. Добре подумай як тобі вчинити у такому випадку." - крутилося у хлопця в голові. Але від думок його відвернув голос того, хто приніс таку погану звістку.

- Яке твоє рішення, Рональд? Ти хочеш відправитися особисто звільняти свого опікуна? - запитав Леонард, вимагаючи негайної відповіді.

- Пфф ... Звичайно я знаю, що король чекає мене до себе в гості. Інакше навіщо йому тоді садити за ґрати найдорожчу мені людину? Але я не піду туди. - відповідає Рональд і дивиться на друзів зосереджено, немов вивчаючи кожного й обмірковуючи на що вони здатні. - Визволити Джо Дермана, піде Леонард і Роберто. Я все вирішив. - робить коротку паузу. - Лео, ти знаєш палац вздовж і поперек, ти проведеш Роберто до камери й він розкриє замки, оскільки у нього є досвід в цій справі. У разі нападу ворога, він передбачає усі атаки. Але як тільки довідаєтесь, що ворог сильніший за вас, краще відступіть. Не ризикуйте своїм життям. Після наказу всі розбіглися у справах. Хтось пішов відпочивати, а хтось розміркувати над планом проникнення в королівський палац.