Ернест фон Едерн — людина, яка досягла влади тільки завдяки своїй хитрості й умінюю вселяти в оточуючих невимовний страх. З раннього дитинства він завжди заздрив старшому братові, вважав себе набагато кращим за нього і гідним трону короля Феліра, тому і вбив його.
Нарешті отримавши владу, Ернест став для громадян людиною, яка несе з собою смерть. Людям стало не вистачати їжі, в наслідок чого почався масовий голод в містах Феліра. Незабаром для жителів країни стали недоступними гроші та ліки, завдяки чому зросла бідність і кількість важкохворих. Життя фелірців перетворилася в суцільне пекло. Але є надія, нехай і маленька, вона все ж є. А значить для Феліра не всі ще закінчено.
В один із днів в академії "Срібна троянда" оголосили про прибуття короля, який вирішив провідати директора, свого посіпаку. Вся академія на вухах ще з самого ранку. Вчителі почали збирати свої папери і інші важливі документи, весь час прокручуючи в головах зловісний образ правителя. Але у кожного свої таргани в голові. Вчителів магії хвилювало лише, аби не закрили академію і вони залишилися без роботи. Решта вчителів хвилювалися тільки про те, щоб отримати ще більше грошей у своїй кишені. У тому числі й директор.
Всі учні дуже нервували. Адже їм варто поводитися дуже елегантно і виховано перед главою держави. Але найбільше хвилювався Рональд. У цей день він вперше побачить свого ворога і йому треба буде стримуватися, щоб не нахамити та не виплеснути всю свою лють. Адже якщо він це зробить, то видасть себе з усіма почестями, а це буде дуже погано. Хлопець стояв перед дзеркалом і довго зав'язував краватку, обдумуючи майбутню зустріч.
—Хвилюєшся? — запитав, увійшовши до кімнати, Маркус й сів на своє ліжко. У гуртожитку "Срібної троянди" давно учні звичайного і магічного факультетів ділять кімнати один з одним. Так вони живуть три роки до кінця навчання в академії. Це з урахуванням спеціальної програми навчання.
—Трохи. Головне, щоб я утримався від гніву до цього мерзотника. — під словом "мерзотник" Рональд звичайно мав на увазі свого дядька, якого навіть "дядьком" називати огидно.
—Ти впораєшся. — Маркус посміхнувся. —Врешті-решт це наш спільний ворог. Я захоплююся тобою, брате. Ти точно знаєш чого хочеш від життя. Ти розумний, сміливий і ...
—І ...? — Рональд обернувся до брата.
—І в тебе є магія! — різко вигукнув Дерман, чим викликав посмішку у Едерна.
—Маркусе, мені здається, що ти мені заздриш.
—Я не заздрю!!! — голосніше крикнув Маркус і Рональд взяв його обличчя за щоки, дивлячись в очі.
—Що ти таке кажеш? Звичайно ти заздриш мені. Але припини забивати свою голову такими дрібницями. Твій батько кував магічну зброю, а значить в тобі теж є якісь магічні задатки.
—Але ...
—Ніяких "" але" ! Ти впораєшся з дорученням твого батька. А тепер ходімо. —Рональд відкрив двері й вийшов з кімнати.
У коридорі він зіткнувся з Елеонорою і у неї з рук впало її дзеркальце, в яке вона вдивлялась в той же час розмовляючи зі своєю подругою.
—Дивись куди йдеш! Чи ти сліпий? — прокричала дівчина, встигнувши зловити дзеркальце.
—Я не сліпий, на відміну від деяких принцес. —вимовив хлопець, насупившись.
—Ходімо, Алісо, нічого нам витрачати свій дорогоцінний час на цих Дерманів. —хмикнула Елеонора, стримуючи свій гнів і пішла вперед.
—Маркус, ходімо. А то ми не встигнемо! — вимовив Рональд, навіть не дивлячись в сторону дівчат.
—Добре! — крикнули в один голос Маркус та Аліса.
Але як би вони не хотіли розійтися, їм все одно доводилося йти разом до головної зали академії, в якій і будуть вітати короля.
У залі вже стояли по обидві сторони від простеленої червоної доріжки всі учні обох факультетів, які відрізнялися лише шкільною формою.
Форма учениць факультету магії складалася з: білої блузки поверх якої був темно-синій фрак із короткими рукавами-ліхтариками, а на шиї був зав'язаний бант з синьої стрічки; також була пишна чорна спідниця і такі ж чорні колготки; взуттям були білі балетки. Форма учнів факультету магії в свою чергу з: того ж темно-синього фраку, але вже з довгими рукавами, тієї ж білої сорочки; замість стрічки синя краватка; штани були чорними як і взуття.
Форма учнів звичайного факультету відрізнялася тільки деякими її елементами: у дівчат замість спідниці з блузкою була біла сукня, і так само замість фрака темно-синя жилетка, колготки теж були білі; у хлопців так само замість фрака був темно-синій піджак. Ті,хто щойно прийшов, приєднались до группи своїх однокласників.
Хвилина і в зал входить він — Ернест фон Едерн, нинішній король Феліра і заклятий ворог Рональда. Хлопець, помітивши правителя, злегка насупився. Хоча зовнішність чоловіка може зачарувати будь-яку жінку: довге каштанове волосся досягало довжиною королю до поясниці, два довгих пасма обрамляли обличчя і спадали з плечей на груди; на підборідді зовсім не було щетини; струнка фігура з вельми розвиненими м'язами; суворі риси обличчя надавали мужності, а в темно-зелених очах не можна було розгледіти якоїсь конкретної емоції. Одягнений правитель, як і належить людині в чиїх руках сотні життів його громадян, в: дорогий із золотою вишивкою по краях темно-зелений костюм, під піджаком якого була біла льяна сорочка, воріт якої був піднятий вгору й обв'язаний гарним платком з дорогої тканини, його закріплювала золота брошка; на плечі була накинута темно-синя накидка з хутряним коміром, так само прикрашена золотою вишивкою і трималась завдяки еполетам та золотому ланцюжку, також від лівого плеча до правого боку спускалась бордова стрічка з вичурним золотим візерунком. А на голові красувалась золота корона Феліру - основні її елементи мали трохи заокруглині кінці, усередині їх розділяли на чотири рівні частини вертикальні та трохи заокруглені горизонтальні золоті смуги. Основіні елементи корони зьєднувались між соброю також дугами. Це не перший вигляд корони Феліру. Ще п'ятсот тридцять сім років тому, коли королівство тільки заснувалось, вона мала вигляд простого золотого кола з каменем поцентру, потім вона переплавлялась й ставала все складнішою й складнішою. Й ось тепер вона досягнула свого ідеалу. Корона мала безліч власників та ніхто не думав ніколи, що її буде носити на своїй голові людина з настільки руйнівним способом життя та лиховісним мисленням. Ернест досить привабливий чоловік. Але зовність може бути оманливою. З першого погляду й не скажеш, що його величність справжний диявол, скоріше за все янгол.
Король, проходячи між групами учнів, розглядав кожного, немов шукав винного в тяжкому гріху. Раптом він зупинився перед самим Рональдом й невдоволено подивився на його обличчя. Здається зараз ситуація загострилася до краю.
—Чого ти дивишся на свого короля з таким невдоволеним обличчям? У тебе є якісь наміри або ти не радий бачити свого правителя здоровим? — промовив чоловік, вдивляючись юнакові в очі .
— Ні, що Ви, Ваша Величносте. Я не маю ніяких намірів і я дуже радий бачити вас цілим й неушкодженим. Просто це дуже хвилююче зустрічати Вас в нашій академії. — ледь вичавив із себе ці солоденькі слова хлопець й перестав хмуритись. Зараз він хотів добре побити себе за сказане, адже його совість не дає бути люб'язним зі своїм ворогом.
Директор вирішив втрутитися і швидко прибіг на своїх коротких ногах. —Пробачте його, Ваша Величносте. Це найкращий учень моєї академії — Рональд Дерман і він не хотів розсердити Вас. Вибачте його, будь ласка! —швидко промовив переляканий директор і Ернест раптом здивувався.
—Рональд? Пригадується мені, так хотіли назвати мого племінника. Ви впевнені, що його прізвище "Дерман"? — король насупившись подивився на директора академії. Той ще більше перелякався і відповів.
—Так впевнений. У всіх документах, які мені було надано при його вступі, було написане прізвище "Дерман".
Правитель перевів погляд на юнака і посміхнувся.
—Значить ти й справді Дерман. От і чудово. Але я ніяк не можу зрозуміти цього старого коваля. У нього було все: гроші та визнання в країні, але він вирішив піти у відставку. Хіба це не ідіотизм? Тільки дурень може відмовитися від грошей і слави.
Ці слова дуже сильно зачепили серце Рональда і він похнурив погляд. Хлопець і так був розгніваний приїздом чоловіка, а слова лише підливали масла у вогонь, але він мовчки терпів, слухаючи правителя. Хоч Джо й обманював його всі ці роки, приховуючи правду, але все ж для нього залишається людиною, яка виховала його і кожен день працює в поті чола, щоб заробити хоча б пару золотих монет.
Незабаром Ернест з директором пішли наверх і учні були вільні.
Рональд і Маркус повернулися у свою кімнату. Рональд досі літав у своїх думках, обдумуючи все, що відбулося за день, це знову помітив його названий брат і запитав.
—Як тобі вперше зустрітися віч-на-віч зі своїм ворогом? Я помітив, що ти відмінно тримався, щоб не висловити все своє обурення йому в обличчя.
—Знаєш, коли я побачив його, я був злегка зачарований його зовнішнім виглядом. Він дуже серйозна і вимоглива людина. Мені навіть на хвилину здалося, що все що про нього говорять—це брехня. Але варто було мені краще поглянути в його очі, як я помітив чистої води зло. В його очах немов читалася фраза "Я кращий за вас всіх разом узятих, нікчемні щурі". І то як тремтів директор, в черговий раз доводить, що він не той, ким здається на перший погляд. Він занадто гордовитий і самолюбний, можливо ... ні, навіть точно жорстокий і хитрий. З ним краще бути обережніше, невідомо який трюк він проверне у нас за носом. Думаю, кращою зброєю проти нього буде — напад з під тіні, так званий "ефект несподіванки". Головне діяти з розумом і не поспішаючи, інакше потрапимо в пастку. — закінчив свій монолог Рональд і впавши на ліжко, намагався заснути.
На наступний день хлопці шукали інформацію про хранителів фігур в бібліотеці, вже напевно третю годину. Раптом Маркус побачив замкнені на ланцюг двері й покликав Рональда.
—Дивись, Рон. Ці двері неможливо відкрити, немає ключа.
Рональд глянув на замок і посміхнувся.
—Мабуть, хтось дуже не хоче, щоб ці двері відкривали.— хлопець доторкнувся рукою до замка і він розплавився. — Але цей "хтось" дурний, якщо не поставив захист від магії на замок.
Юнаки зробили крок і опинилися в невеликій кімнатці з пильними книжковими стелажами. Хлопці проходяться очима по назвах книг, згодом вони починають гортати і перечитувати книги та сувої. В один момент Рональд знаходить в одній із старих книжок те, що вони так довго шукали — інформацію про хранителів фігур.
Виявляється Рональд разом з іншими хранителями фігур є другим поколінням хранителів за історію Феліра. Перше покоління хранителів жило ще коли королівство починало своє існування, тобто пятсот років тому. Перші хранителі зупинили демона Люциуса, який прагнув розпочати на землі апокаліпсіс. А що щодо надприродніх сил хранителів? Хранитель слона володів неймовірною фізичною силою, одним ударом він віг створити потужний землетрус або проламати кілька кісток своєму супротивнику. Хранитель коня міг бачити маймутьнє й відповідно завдяки цьому він міг легко здолати будь-якого ворога. Хранитель тури теж був неймовірносильний, точніше неймовірно швидкий немов світло. Хранитель пішака був свого роду берсерком, адже всі рани нанесені йому миттєво заживали. А от хранитель ферзя ефективно і неймовірно швидко сцілював інших. Отже хранитель короля володів неймовірною фізичною силою, міг заглядати у майбутнє, рухатися зі швиткістю світла, самосцілюватися і змінювати простір. Але його особливістю було те, що він міг застосовувати всі ці суперздібності одночасно й збільшою силою і ефективністю.
Раптом Маркус покликав Рональда в інший кінець кімнати. Рональд підійшов до брата і застиг на хвилину. Одразу декілька стелажів були присвячені королівській сімї. Тепер стало зрозуміло чому цей відділ бібліотеки виявився закритим на ланцюг. Король Ернест просто не хотів щоб хтось сунув свій ніс в історію його сімї.
Рональд взяв в руки стару пошарпану книгу й знову поринув в читання.
Виявляється Ернест скоїв своє перше вбивство у чотирнадцять років, саме він виний в смерті своїх батьків короля Ділана й королеви Меріан. Згодом у шістнадцять років він вступив у академію "Срібна троянда", де вже вчились юні батьки Рональда — король Карлос фон Едерн і королева Амелія. Карлос вигравав багато медалей в різних змаганнях академії, а Амелія два роки поспіль отримувала винагороду за знаходження ліків від самих рідкісних й загадкових хвороб. Також мати Рональда,ставши королевою, заснувала першу асоціацію лікарів й науковців Феліра, які продовжили її справу знаходження ліків від рідкісних хвороб. Після вбивства Карлоса Ернестом, віддавши сина Джо Дерману, Амелія стала жрицею духів світла. Але одразу через рік її затримала королівська сторожа й повернула в королівський палац. Ернест пропунував Амелії стати його королевою, але жінка відмовилась, після чого її піддали різним тортурам, що призвело до її смерті. Рональд прогорнув книжку до останьої сторінки й помітив ініціали "Е.А.", мабуть це ініціали власника книжки.
Рональд переступив через свою чоловічу гордість й заплакав, міцно стиснувши в руках книжку. Ернест звів в могилу не тільки діда і бабусю хлопця, а й обох його батьків. І заради чого, заради влади? Витерши сльози, юнак взяв себе в руки. Він повинен повернути собі трон, повинен відновити мир в Фелірі нетільки заради покійних батьків, а й для всього народу королівства. Сама доля в цей день звела його з його дядьком, дозволила знайти цей таємний відділ бібліотеки академії. Тепер дві сторони нарешті зіткнулися вперше в житті. Тепер місія Рональда зрушила з мертвої точки.