В одній з провінцій Феліра розташувалася знаменита академія "Срібна троянда". Протягом багатьох століть з її стін випускались знамениті й дуже впливові люди. Навчалися в ній: діти дворянських сімей, торговців і наближених до корони людей, також інколи приймали на навчання й вихідців з сіл королівства. Викладали там етикет, астрономію, граматику та інші науки. Але головними предметами були магічні науки, такі як: алхімія, зіллєварство, магія зцілення та бойова магія. Вивчення магії в приорітеті факультета магії академії. Учнів з невеликим завдатком магії визначали в чаклунський факультеті, де вони навчалися за спеціальною програмою з акцентом на збільшення їх магічної сили.

Магічних академій в Фелірі після сходження на трон Ернеста фон Едерна практично не залишилося. Адже король почав закривати їх, аби зменшити вплив товариства білих магів у королівстві. Адже в таких закладах масово навчали лише світлим чарам, які спрямовані в благо, відновлення й сцілення. Темні чари несуть лиш руїну, розбрат й хаос. Тому їх не вивчають у магічних вищих освітніх закладах. Навідмінну від білої магії, джерелом якої є мана, світла енергія, темна магія має джерелом скверну, темну енергію.

Академію "Срібна троянда" король не зачинив, через протест громадян і це стало його найбільшою помилкою. Помилка через те, що його відсторонений від влади племінник Рональд фон Едерн, який виріс в сім'ї коваля Джо Дермана, планує вступити в цю академію.

З ранку в будинку Дерманів дуже шумно. Коваль збирає своїх синів в місто, щоб вони вступили на навчання у академію. І ось уже всі речі зібрані, хлопці збираються йти, але їх зупиняє голос батька.

—Зачекайте, я хочу віддати вам дещо. —вимовив Джо, тримаючи в руках величезний важкий ящик. Відкривши його, чоловік дістав ковальський молот і простягнув його Маркусу.

—Маркус, цей молот прослужив мені цілих п'ятнадцять років. Від початку моєї ковальської діяльності до становлення відомим ковалем Феліра. Він допомагав мені виковувати магічну зброю і тепер він твій по праву. Ти мій улюблений син, знову прослав нашу сім'ю на всю країну.Від такої промови Маркус замовк на хвилину. Хлопець взяв в руки молот і подивившись на батька тихо вимовив: "Спасибі".

У наступну хвилину чоловік дістав з шухляди красивий, гострий, прикрашений позолотою меч і простягнув його Рональду. Тако ж рукоядка меча була прекрашенна сплавом золотих пір'їн й посередині неї був вставлений червоний рубін.

—Це клинок твого батька, Карлоса фон Едерна, і перший магічний меч перевикований мною. Він збільшує фізичну силу і витривалість людини, на чию кров він був зачарований. Зачаровувати його знову не доведеться, тому що Заркс уже зачаклував його на твою кров. Тепер цей меч твій.

—Дякую, тату , або краще сказати тату Джо. Я обов'язково зупиню цей хаос і поверну собі владу, а Феліру колишню могутнісь.Але скажи, кому цей меч належав до мого батька? Ти ж сказав, що перекував його. —він вимовив це, з гордістю подивившись на свого названого батька, й оглянувши своє зображення в мечі, сховав його в піхви.

—Він належав засновнику нашого королівства- королю Фрідріху першому фон Едерну. Я просто реконструював його.

—Дуже дякую за відповідь, тату. Отже це справжня реліквія моєї сім'ї. Я буду берегти його як зірницю ока.

Невдовзі хлопці прийняли подарунки й вийшли з дому.

—Маркус, щоб не залишив Рональда одного. Будь завжди поруч з ним, нехай ви й не рідні брати. - звернувся Джо наостанок до сина.

Рональд кивнув, посміхнувшись, й вийшов разом з братом на головну вулицю села. Там їх підібрав на свій візок літній чоловік, який їхав в місто на ринок. Всю дорогу Рональд літав у своїх думках і це не залишилось без уваги Маркуса.

—Щось не так, Рональде?

—Ні, все гаразд. Але я трохи хвилююся. — хлопець перевів погляд з брата у небо. — Я переживаю за майбутнє. Що нас чекає попереду? Чи зможу я перемогти свого дядька і повернути трон? Але ж він ще той хитрий лис. Я ще не знаю чи стануть на мій бік інші хранителі фігур.

Маркус захотів підтримати брата й промовив.

—Ти впораєшся. Я вірю в тебе, братику. Я буду весь час біля тебе і буду підтримувати тебе. І я впевнений, що ти зможеш переконати інших хранителів стати на твій бік. У тебе все вийде, вір у себе й свої сили.

— Добре. Буду вірити. Хоча це досить не легке завдання впало на мої плечі. — це була остання фраза шатена перед в'їздом в місто.

Ситуація у провінції, зовсім незадовольняла законного спадкоємця престолу. Можна сказати, що навіть трохи розлютила. Мати з дитиною в обірваному, зношеному одязі сидять і просять гроші на ліки. Вони дуже худі, мабуть, у них зовсім не залишилося їжі. Якийсь чоловік, теж у брудному одязі, намагається зловити по вулиці зграйку щурів. І всі люди такі втомлені, голодні, бідні та нещасні. А це тільки передмістя. А що ж твориться в самому центрі міста? Що ж сталося з колись квітучим королівством Феліром? Рональд розчулився через долю бідної сім'ї й кинув в чашку жінки кілька золотих монет. Навряд чи від них буде користь, але це все ж краще ніж нічого. Жінка глянула на монети здивованим поглядом, адже вони вже встигли стати для неї частиною чогось надприродного, і хрипким голосом промовила: "спасибі".

Через кілька хвилин брати вже були в центрі міста, яке не дуже відрізнявся від передмістя. Тільки всюди ходить розкішно одягнена горда знать, з барів чути п'яні пісні солдатів і по центру головної площі стоїть золота статуя нинішнього правителя, яка вже встигла стати для всіх фелірців символом розбрату. Сам Рональд не так відчуває злості до статуї, як до людини, якій вона зведена і яку возвеличує. Людині, що вбив його батька і незаконно перейняв владу, людині, через якого страждає народ — королю Ернесту фон Едерну.

Зараз Рональд дуже слабкий і недосвідчений щоб протистояти своєму дядьку. Було б не розумно, якби він відразу ж попрямував до палацу щоб поквитатися з дядьком. Це як вийти одному на поле битви без зброї й броні. Так що хлопець, діючи в тіні від сторонніх очей, повільно проникне в вороже лігво і змусить покаятись Ернеста у всіх своїх гріхах під загрозою зберегти своє жалюгідне життя.

Багато років про хлопчину ніхто нічого не чув і ось настав час сказати світу про своє існування, але повільно і тихо. Всю дорогу до академії молодий Едерн був напружений до межі, на відміну від молодого Дермана, який був дуже спокійним.

І ось перед ними академія "Срібна троянда" зі своїми білосніжними стінами та прекрасними садами білих троянд. Перед академією був великий і красивий фонтан з білого мармуру, вода в який текла зі статуй голуба й солов'я, символів факультетів академії. Також на фонтані сиділи три пташки й співали свої трелі. Біля входу на стелажах стояли прапори з гербом академії, який представляв собою скляну кулю, під яким розташувалася срібна троянда, а по обидва боки були два птахи: з ліва білий голуб, праворуч руденький соловей. "Білий голуб" - символізує факультет магії, який поглиблено вивчатиме магію і розвивати свій магічний потенціал. "Руденький соловей" - навпаки символізує вичайний факультет, що не спрямований на вивчення магії.

Ось зараз у самій віддаленій частині саду проводиться розподіл по факультетах. Більшість учнів потрапили у звичайний факультет і тільки десять осіб були розподілені в чаклунський факультет. Рональд і Маркус підійшли до групи вступників. Зараз пробувала свою удачу симпатична шатенка, яка всім своїм виглядом давала зрозуміти, що вона з багатої сім'ї. Незнайомка була одягнена в красиву сукню ніжно-персикового кольору, довжиною майже до колін. На ній також був візерунок, який складався з різноманітних літніх квітів та хвилястих ліній та був ніжно салатового кольору. На талії у загадкової дівчини був завязаний у лівий бік великий бант такогож кольору як і орнамент на спідниці сукні. Рукавів у сукні не було, вона кріпилась до шиї задопомогою стрічок у тон банту. На голові дівчини був персикового кольору обруч із салатовим бантиком, а ногах були білі колготи та корічневі черевички. А також ця досить зухвала особа мала й привабливу зовнішність: довгі хвилясті локони, заплетені у невеличкий низький хвіст стрічкою, ясні карі очі з жовтим переливом на світлі, аристократично біла та гладка шкіра зі румяними щічками. Дівчина була досить гарненькою, проте шкода, що трошки груба у висловлюванях. Але на жаль у неї вийшло тільки створити невелику світловому кулю у своїй руці, при здачі розпроділювального екзамену, завдяки чому вона потрапила в спец.факультет. Дівчина, оглянувши новоприбулих, усміхнулася і захихотіла.

—Звідки ви взялися? Ви справді сподіваєтеся потрапити до факультету магії? Подивіться на себе, які ви жалюгідні.

—Ми ... — хотів відповісти Маркус, але йому не дав сказати Рональд.

— А яка тобі різниця звідки ми? Думаєш начепила на себе дорогі прикраси й вже принцеса?

—Та як ти смієш грубити мені, Елеонор Алоре, дочці графа Алоре, відомого завдяки своїй купецькій діяльності. — по інтонації голосу було зрозуміло, що дана гордовита леді вже почала злитися.

—Як я смію? Ось так смію! — Рональд розлютився й одним лише помахом руки зламав дерево.

Вчителі, що розподіляли учнів, як і самі учні, почали аплодувати. Адже ніхто ще не зміг настільки сильною магією зламати дерево.

Наступним був Маркус, але у нього не вийшло використати й крапельку чарів. Його зарахували у звичайний факультет і він був засмучений цим. Він не зможе весь час знаходитися поряд з братом, як велів йому батько. Але раптом до нього підійшла дівчина з веснянками й білим трохи сріблястим на сонці волоссям, заплетеним в косу. Вона була одіта у звичайну пряму синю сукню зі складками наче гармошка на юбці. Навідмінно від сукні подруги її сукня мала невеличкі рукава з дуже легкої напівпрозорої тканини, й трошки спадали униз, а очі були світло голубими та шкіра така ж біленька.

—Вибач мою панянку! Вибач, будь ласка! Мені дуже шкода за її грубість. — дівчина виновато схилила голову вниз.

—Що ти не треба вибачатися. Все в порядку, для Дерманів звична справа сперечатись без причини. Хоча інколи це надукучає. — вимовив Маркус і посміхнувся.

—Дерман? Ти говориш про Джо Дермана, легендарного коваля Феліра? — дівчина подивилася здивовано на хлопця.

—Мене звуть Маркус, а ось той хлопець, який зламав дерево, мій зведений брат Рональд. Ми сини Джо Дермана. — представився брюнет.

—Дуже приємно, Маркус Дерман, я Аліса Фріс, служниця Елеонор Алоре і її найкраща подруга. — представилася дівчина й помітила Рональда, що саме підійшов до них.

—Що у вас тут? —запитав хлопець, дивлячись на брата і незнайомку.

—Це Аліса Фріс, вона подруга тієї зарозумілої аристократки й вона вибачається за поведінку своєї подруги. — відповів Маркус, вказавши на дівчину.

—Приємно познайомитися, ви, як я думаю, Рональд Дерман. — промовила Аліса, посміхаючись. На хвилину їй здалося, що хлопець з елітного суспільства, а не виходець з простої сім'ї. Занадто чаруюча у нього аура.

—Навіщо так офіційно. Називай мене просто Рональдом. — Рональду незвично, що до нього звертаються як до якого-небудь аристократа, хоча в ньому тече королівська кров.

—Добре. Хочу висловити своє захоплення тим, як ти склав магічний іспит . Я ще ніколи не бачила настільки могутню магію. Можливо я і не побачу ніколи настільки дивовижного чарівництва. Адже я не потрапила до факультету магії.—Аліса зітхнула, опустивши погляд. — Я сама бездарність.

—Не говори так, ти дуже мила і хороша дівчина. Не думай, що раз ти не схильна до магії, то твоє існування помилка природи. Ти здібна до чомусь іншого, адже у кожного з нас є своє призначення в цьому світі. Будь сильною і йди до своєї цілі. —виголосив Рональд і від його слів дівчина трохи почервоніла. Її вперше назвали милою. —Дотого ж ти не єдина, хто не потрапив до факультету магії. Я ось теж не володію магією. —підтримав нову знайому Маркус.

—Спасибі вам, хлопці. Я дуже вдячна вам. — посміхнувшись, відповіла Аліса.

Всі інші дні навчання проходили в дуже цікавих обставинах. Рональд разом з іншими учнями факультету магії навчався контролювати магію й користуватись нею. На його подив йому легко вдавалися практично всі науки, які викладають в академії. Він став найкращим учнем "Срібної троянди" всього за півроку навчання. Що правда, Елеонор Алоре досі намагалася зачепити його за живе й вважала його селюком. Але в таємно від усіх, вона відчувала до нього зовім не неприязнь, а швидше за все деякий інтерес. Маркус теж не сумував, він знайшов нових друзів серед однокласників, з якими вивчав теж багато чого нового і цікавого.

У академії було заборонене вивчення історії королівства. Так побажав його королівська величність король Ернест фон Едерн. Адже він боїться, що учні почнуть не шанувати його, коли дізнаються якими були королі минулого. Проте все ж один вчитель наважився навчати молодь історії їх королівства та розповідати про справжнє життя, а не таке яке намагається навязати їм король. Цим відчайдушним учителем був Генріко Уєльте, виходець із заможної сім'ї королівських наставників, які поколінями навчали дітей королівської крові базовим дошкільним знаням грамоти. Проте Генріко пішов працювати вчителем, аби навчати більше коло молоді. І як дивно, що він ще досі не упізнав у Рональдові члена королівської сім'ї.

Ось саме зараз проводився один із таких таємних уроків, у невеличкому приміщені подалі від стороніх очей. Вчитель Генріко стояв біля дошки та креслив якісь таблиці. Усі учні схлухали матеріал по різному. Наприклад Рональд уважно слухав учителя та навіть занотовував особливо важливі моменти. А ось Елеонора тільки те й робила, що дивилась у своє кишенькове дзеркальце та фарбувала свої пишні губки. Решта учнів або просто слухала викладача або ж байдикували. Проте вчитель Генріко зовсім не робив ніяких зауважень, вважав це даремним марнуванням часу.

— Отож на минулому занятті ми розглянули культуру та побут стародавних місцевих племен, які населяли нинішню територію нашого королівства Фелір. Хочу вам нагадати, що усі ці племена були досить розрізненими та між ними часто виникали конфлікти. Проте їх усі зміг обєднати проти спільного ворога наш великий перший король Фрідріх перший фон Едерн, який прибув разом зі своїми приятелями з далекого заходу. Усі вони вам добре відомі з місцевого фолькльору як "шістка хранителів шахових фігур", які заснували наше королівство в його нинішніх межах. Хочу додати, що згадка про їхню надмогутню силу задокументована, проте наш самоназваний король Ернест фон Едерн десь приховує ці найбільш важливі історичні документи. Також мені хотілося б вірити, що весь цей хаос у найближчому майбутньому закінчиться. Проте зараз не про це. Пора починати нову тему.— вчитель накреслив нову схемку. З лівої сторони був незамальований кружечок з промінчиками, від нього ішла вниз стрілочка до схематичного зображеня людини, яка чаклує різні рослини. Праворуч на дошці був зображений замальований кружечок, який ніби складався з туману, від нього велась стрілка до здорової та хворої людини. Здорова була дуже сильна та тримала у руці туман, а хвора. Здавалося ледве стоїть через своє надзвичайно худе та виснажене тіло.

—Сьогодні я вам розповім про дві магічні енергії, про магів які ними користуються та їхню роль у нинішьому суспільстві. Отож почнемо...— професор Генріко почав показувати указкою на лівий бік схеми. —Це світла магічна енергія - мана. Вона є джереоом чар усіх білих магів. Вона накопичується в тілі людини у мановому ядрі, яке є згустком мани й розміщується під грудинною кісткою. Проте не кожен може володіти маною та використовувати її. Відцоток народження схильних до білої магічної енергії дітей у нашому королівстві становить усього 3%. Тож ви усі благословені маною в більшій чи меншій кількості, якщо змогли поступити на магічний факультет у нашу академію. Мана надає оздоровлює усе тіло, тому білі маги живуть трохи довше за звичайних людей. Також білі маги зачаровують різні дорогоціні камені й виготовляють чарівні посохи для використання своєї підсиленої магії у добрих цілях. Білі маги звертаються за допомогою до світлих духів наших предків та сил природи для свого чаклунства. І звісно ж найсильнішими з усіх білих магів досі вважають шістку хранителів шахових фігур. Начесть них у нашому королівстві навіть звели святилища, адже їх наші предки вважали за богів. Проте за нинішнього режиму короля Ернеста усі білі маги піддаються політичним утискам та переслідуваням, багато хто з них був страчений або закатований на смерть. Тому це лише ваше рішення чи ставати вам наразі офіційно білими магами. — чоловік перевів указку у праву сторону. —Йдемо далі...Це негативна мані темна магічна енергія - скверна. Вона також має своє ядро - скверне ядро, яке також є згустком енергії під грудною кісткою. Проте з ядром скверни люди не народжуються, а отримують його у наслідок взаємодії з різними проклятими амулетами та рукописами. Темні маги використовують свою магію переважно для наведення хаосу та знищеня усього живого, так як звертаються за допомогую до темних демонічних духів. Скверна хоч і є потужною енергією, але згуюно впливає на організм свого користувача, так як живиться життєдальною енергією людського тіла. Тому темні маги мають хворобливий зовнішній вигляд та живуть досить коротко. В стародавніх документах збереглась згадка про один культ темних магів, які поклоняються одному із найсильніших демонічних духів наших земель. Наразі цей культ виловлює білих магів та жорстоко убиває їх за наказом короля. Також вони наводять хаос у числених селах Феліру. Тому якщо ви зустрінетесь з кимось із темних магів - одразу біжіть! Білих від темних магів відрізнають їхні накидки, у білих магів — вони білі із золотою вишивкою, а у темних — чорні з сріблястою вишивкую, зазвичай щей з обірваними краями. Також довжина цих накидок може відрізнятись від рангу мага, у професійних магів найвищого рангу накидки можуть сягати довжиною до пят, а у новачків-адептів нищого рангу — довжиною по плечі.

Так професор Генріко вів свої таємні лекції, аж поки про них не стало відомо директору академії. Наразі доля цього відчайдушного чоловіка не відома. Можливо він був засуджений до смертної кари або був висланий з королівства.

Рональд усе уважно слово-в-слово занотовував, аби нічого не пропустити. Він вважав, що це буде досить корисна для нього інформація. Хто знає які виникнуть прешкоди та проблеми при пошуках інших хранителів фігур. А наразі він має можливість спокійно усе засвоїти та вчитись пліч-о-пліч з іншими й не бути далеко від родини. Адже в сусідньому селі живе його названий батько Джо, а поруч із Рональдом у на сусідньому факультеті навчається його названий брат Маркус. Але скоро настане день ікс, коли обидва хлопці згадають навіщо вступили в академію "Срібна троянда".