Ранок. Птахи співають за вікном свої трелі. Яскраве сонце пробирається своїми теплими променями в кімнату молодого принца і будить його своїм світлом. Рональд прокинувся і відразу ж сонно потягнувся, сидячи на ліжку. Ніч була спокійною як і зазвичай. Ось зараз як і зазвичай після сніданку він проведе збори жителів маєтку, знову, розповівши про плани з підготовки до революції. Перший етап підготовки завершений - вони зібрали необхідні ресурси, щоб схилити народ на свій бік. Тепер потрібно перейти до другого етапу - отримати довіру народу і дізнатися всю необхідну інформацію про ворога.
Хлопець сів зручніше у своє крісло і подивився на всіх присутніх у вітальні.
- Як думаєте, навіщо мені ці припаси їжі?
Елеонора відкинула волосся з плеча і відповіла, задерши гордо ніс вгору.
- Звичайно щоб віддати ці запаси народу. А для чого ще?
- Вірно, щоб віддати їх народу. Але я хочу скористатися сповна такою можливістю. - Рональд посміхнувся і Маркус скрикнув.
- Невже ти ...
-Я хочу заснувати разом з вами організацію допомоги громадянам Феліра. Людям необхідно знати своїх рятівників, щоб і наступного разу до них звернутися за допомогою. До того ж так ми змусимо ворога діяти. Сумніваюся, що король Ернест дасть спокій групі, що намагається йти проти його системи. Він обов'язково пошле варту викрити нас. Або варта обов'язково коли-небудь проговориться про плани короля. Так ми зможемо дізнатися більше про ворога. Зловимо відразу двох зайців.
Всі задумалися словам принца. Але Аліса засумнівалася в правильності рішення свого друга. Звичайно, народу треба знати своїх рятувальників, але це занадто ризиковано. Занадто великий ризик втратити все, чого вони встигли досягти. Тому дівчина проти рішення свого друга. Вона боїться, що коли вартові дізнаються де вони знаходяться, то граф Алоре разом з дочкою втратять свій будинок, адже одного разу це вже майже не сталося. Їй не хочеться, щоб люди, які взяли її до себе з вулиці, самі опинилися там. Аліса стиснула руки в кулаки й підійшла до Рональда, поклавши одну руку йому на плече.
- Рональде, я розумію, ти бажаєш чим більше прискорити процес підготовки до революції, але... Але я проти ідеї з організацією допомоги. Це дуже великий ризик. - виговорилася дівчина і помітила посмішку на обличчі хлопця.
- Добре, я приймаю твою думку. Але я цілком впевнений, що мій план спрацює. Головне діяти згідно з планом.
- Добре, Рональде, я довіряю тобі. Але як тільки щось станеться непередбачуване, я тебе попереджала. - відповіла Аліса й додала. - Як буде називатися наша організація?
Рональд посміхнувся і покликав усіх ближче.
- Наша організація буде називатися "Біла сова". Чому саме ця назва? Тому що, білий колір - колір чистоти й надії, а також такого кольору мантії білих магів, яких на жаль залишилось мало. Сова - це птах, тому можна вважати, що вона означає шлях до майбутнього своїм польотом. Таким чином назва нашої організації розшифровується як - надія у світле майбутнє. Ми будемо допомагати громадянам з провіантом, так отримаємо їх довіру, яку не можна ігнорувати. Допомагаючи людям, ми дамо про себе знати ворогу. Але це тільки зіграє нам на руку. Адже ми знатимемо, що ворог не просто так сидить на своєму троні, а обов'язково спробує утримати владу. А ще ми зможемо дізнатися більше про ворога, якщо на його стороні знайдемо союзника. Так ми зможемо підготуватися до повстання. - Рональд зробив паузу. - Ну що друзі, ви зі мною?
Роберто кивнув. Маркус посміхнувся.
- Ми з тобою. - сказали разом усі присутні.
- Ну тоді пропоную завтра зранку розпочати діяльність "Білої Сови".- промовляє хлопець перш ніж всі піднімаються і розходяться по своїх справах.
Рональд був задоволений ситуацією. Адже завтра він почне чинити опір тутешній владі. " Ну що, милий дядечко Ернест, пора починати нашу гру! Настала черга Рональда фон Едерна, який вважається мертвим, ставити тобі палиці в колеса!" З цією думкою хлопець продовжує тренуватись з мечем увесь день й з нею ж і засинає.