Перші декілька днів після лазарету Морана більшість часу проводила в своїй кімнаті, необхідно було дочитати книги і повернути їх до бібліотеки, адже далі має початися робота з навчальною літературою. Дівчина по декілька годин працювала зі своєю енергією, їй потрібно було навчитись відчувати її рух каналами, для подальшої активної роботи. В книгах увагу акцентували на медитаціях та самовдосконаленню, чародійка намагалась виконувати всі зазначені інструкції і навіть почала розрізняти границю свого резерву… їй чомусь здавалось, що це не крайня межа… приємно звісно, що магістри так позитивно відзиваються про об'єми енергії, які може вмістити її тіло, але тренуватись потрібно буде, та й під час таких медитацій Морані здавалось, що вона краще починає розуміти сама себе, наче по троху відкриваються потаємні двері в глибини її сутності.

Трояна з дівчатами декілька раз заходили в гості, вони теревенили про різні дрібниці і смакували трав’яним відваром, який так майстерно готувала Морана. Кликали навіть погуляти містом, але дівчина вирішила, що прогулянки можна перенести на час після іспиту.

Приходила декілька разів і пані Саманта, що сиділа в приймальні директора. Під час другого візиту жінка поцікавилась самопочуттям дівчини і додала:

- Морано, розумієш, в нас ще не було такого випадку, щоб стільки різних нетривіальних речей об’єдналися в одній особині. Тим паче, ти сама пам’ятаєш, що сталось в кабінеті директора при твоєму розблокуванні. От мене і відправляють тебе перевіряти, бояться, що щось піде не так, а ніхто не помітить.

- Та я розумію, але таке відчуття, що за мною спостерігає багато людей, а я маленька комашка, яка не знає де від них сховатись, - посміхнувшись пояснила дівчина.

- Ну, тут нічого не поробиш, от пройдеш іспит, магістри розберуться точно з типами магії в тобі, от тоді може простіше буде, - знизила плечами Саманта, - о, доречі, мені сказали повідомити, що чекають тебе на початку наступного тижня, якщо самопочуття нормальне, там потік абітурієнтів трохи меншим стане і магістрам простіше виділити достатньо часу на твою перевірку.

Морана з розумінням кивнула, погоджуючись з помічницею директора.

Дуже хотілось побачити Деміана, було трохи ніяково за свою реакцію на нього, але Морана добре обдумала всі події і вирішила на впадати в емоційну ейфорію від проявів уваги до неї декана, адже ніяких активних дій чи конкретних фраз з його боку не було, а ставати фанатично закоханою прихильницею в плани юної темної не входило. Нехай все розвивається так як має бути, якщо їх долі можуть переплестися, то так і станеться, а от в плані формування пари чи ділового співробітництва, це покаже час. Робота з внутрішньою силою допомогла стати більш врівноваженою та спокійною, що позитивно вплинуло на прийняття таких раціональних висновків.

На другому тижні, роботи приймальної комісії, Морана дочитала всю літературу з бібліотеки і вирішила, що певно вже можна йти на екзамен, якраз після нього вона віднесе ці книги і візьме матеріали для навчання.

Прийом абітурієнтів проходив в центральному корпусі академії. День видався прохолодним та похмурим, наближалась осінь, тому Морана одягла свої шкіряні обновки, заплела тугу чорну косу, з посмішкою згадуючи час, коли в дитинстві тітка мусила постійно підстригати їй волосся через її забави, і пішла на іспит.

В холі першого поверху було досить людно, з десятком абітурієнтів прийшли їх родичі, друзі, всі намагались підтримати дітей та голосно перемовлялись проявляючи занепокоєння. Дівчина зайняла чергу і з зацікавленням розглядала оточуючих. Серед майбутніх першокурсників крутилось декілька більш дорослих хлопців, чомусь здалось, що вони з бойовиків, так як ріст і комплекція у всіх була схожою на статуру Борея та його одногрупників, з якими вже двічі спілкувалась дівчина в компанії з Трояною. От один з старших запримітив Морану, дівчина самотньо підпирала одну з стін холу, показав на неї товаришам і втрьох вони направились в її сторону.

- Привіт, на іспити прийшла? Може чимось допомогти, проконсультувати?, - почав з широкою посмішкою рудий здоровань.

- Ми тут навчаємось, все знаємо, багато чого вміємо, - продовжив його товариш.

- Ні, дякую, думаю з очікуванням своєї черги я й сама добре впораюсь, - посміхнулась Морана.

- Ну, з нами очікування стало б продуктивнішим, ми можемо розповісти що буде на іспиті, - не заспокоювався рудий.

- Ще раз дякую, але - ні, - твердо відповіла дівчина.

- А може після іспиту прогуляємось, академію тобі покажемо, а то ти одна зовсім, - продовжив обирати варіанти для подальшого спілкування один з хлопців.

- Я думаю їй є з ким академію дивитись і гуляти, - прозвучав поруч голос Борея. Морана і хлопці повернулись і побачили старшокурсника, який обіймав Трояну.

- О, Борей, це ваша знайома? А ми все думаємо чого така симпатична дівчина сама стоїть, виявилось друзів чекає, - знову почав шкіритись рудий.

- Так, Матеусе, ви все вірно підмітили, вона чекала на друзів.

Здоровань перевів погляд на Морану, ще раз оцінюючи пройшовся по її фігурі і підморгнувши сказав:

- Крихітко, наша пропозиція залишається в силі, гуляти можна не лише академією і не обов'язково сьогодні.

- Дякую, але вимушена відмовити, гарного дня, - попрощалась Морана.

Хлопці коротко попрощавшись, пішли далі полювати на самотніх першокурсниць.

- Ми прийшли підтримати тебе, згадали, що вчора ввечері ти сказала, що плануєш йти на іспит, - сказала Трояна, - а на цих балаболів не звертай увагу, вони кожного року так ходять знайомитись, але завжди залишаються з носом.

- Дякую за підтримку, - посміхнулась Морана.

Пройшло зовсім небагато часу, друзі лише встигли домовитись про похід до кафетерію після екзамену, як підійшла черга Морани заходити до кабінету з приймальною комісією.

Дівчина зайшла причиняючи двері і привіталась назвавшись.

- Морано, як ти почуваєшся, енергія стабілізувалась вже, готова проходити випробування?, - поцікавився архимагістр Тордон.

- Так, дякую, перепадів не помічала, наче все в нормі, - кивнула дівчина.

- Добре, тоді стань будь ласка біля кристалу в центрі і простягни над ним, долонями вниз, руки. Сконцентруйся при цьому на своїй силі.

Артефакт був знайомим Морані, саме з його допомогою директор визначав тип магії дівчини в перший день їх знайомства.

Заплющивши очі Морана виконала всі розпорядження і почула через хвилину здивовані охи зі сторони столу приймальної комісії. Швидко розплющила їх і сама ледь стримала здивований викрик, знову, як і в перший раз, ховаючи руки за спину: кристал був наповнений темними потоками-зміями, що хаотично звивались та завихрювались навколо яскравої перламутрової перлини-іскри в центрі; всі кульки піднялись вгору і швидко кружляли, навіть не думаючи опускатись.

- Такого не може бути, темна, з схильністю до всіх типів магії, нереально, - видихнула маленька жіночка з круглими щічками, як потім дізналась Морана, ця гномка - старший магістр артефакторики, маг землі Терія, її напрямок - робота з металами та каменем.

Високих сухий магістр теоретичної магії Спрат піднявся з-за столу і підійшов уважно приглядаючись до кристалу:

- Сила магії драконів..., - прошепотів він, і голосніше додав, - в роду дівчини були дракони, магія не домінуюча, але яскраво виражена, лише їх сила може екрануватися від темряви такого рівня.

- Але як таке об'єдналось в цій дитині, - не могла заспокоїтися гномка, - темрява і райдужний дар дракона, вони не здатні існувати разом, адже є повними протилежностями. Дракони не піддаються чарам, екранують закляття всіх рівнів і потужності, іскра не проявила б себе з темним даром, або ж просто поборола б його, дракони не володіють класичною магією.

- Це неймовірно, але цікаво, і у нас буде час спостерігати за розвитком цього феномену, - сказав директор. - Кристал ми замінимо для подальших вступних іспитів, а зараз продовжимо перевірку Морани. Дівчинко, підійди до столу біля другого вікна і направ по троху своєї сили на предмети, що побачиш там.

Морана кивнула і пройшла на вказане місце. На столі розміщалось багато різних речей: амулети, мумії летючих мишей та жаб, якийсь порошок, кинджал, дзеркало, малюнки пентаграм з символами... дівчина простягнула руку і почала проводити нею над предметами, вкладаючи в кожен краплю сили... але нічого не відбувалось. Трохи постояла вдивляючись по черзі в кожен предмет, але змін не було... комісія теж мовчала. Морану почав охоплювати відчай, вона аж відчула як її внутрішня сила почала взаємодіяти з об'єктами зачаровування, ніби кликала їх до себе, і тут сталося те, через що Морана відскочила від столу: мертві жаби та летючі миші піднялись в повітря, між ними переливаючись виплив наповнений темрявою кристал, чорним потічком з нього виповзли туманні змії і піднявши порошок зі столу, почали створювати завихрення між танцюючих мертвих тварин, до них через пару хвилин приєднались амулети, які теж отримали свою порцію енергії, пентаграми на малюнках світилися, і піком всього цього безумства став дикий страшний крик-писк з дзеркала на столі, від якого тріснула ваза в кутку кімнати. Кинджал теж піднявся в повітря і обплетений джгутами темної енергії поплив в сторону дівчини. Магістр Сторн підскочив з свого місця і кинувся до Морани, залишивши її за своєю спиною, чоловік почав дезактивувати заклинання, перериваючи потоки сили, що йшли від Морани до предметів і примушували їх творити цей безлад. Всі інші члени комісії сиділи напружено і мовчали. Все почало заспокоюватись і падати на підлогу.

Декан Сторн швидко глянув на Морану, побачивши, що та лише трохи злякалась і загалом в нормі, повернувся до членів комісії і сказав:

- В Морани великий резерв та сильна магія темряви, вона універсал в цій сфері, але як ми бачимо першими активувались неживі, та й знаючи історію ініціації Морани, я думаю, що їй необхідно вивчати темне чаклунство по максимуму у всіх напрямках, але робити акцент на некромагічних практиках з контролем потоків сили та роботою над некроенергією. Якщо ніхто не заперечує, я б хотів одразу сказати про свій намір стати куратором дівчини.

- Кхм, темна чародійка універсал, з іскрою дракона та здатністю працювати з усіма стихіями..., - почав архимагістр Тордон, - я думаю всі хотіли б займатись з Мораною по спец програмі в своїй спеціалізації, навіть я, будучи світлим магом та ілюзорником, із задоволенням розвинув би в дівчині нахил до сторення ілюзій, підпростору та можливість проводити загальну роботу з живою енергією. Але Ви праві, куратором має бути сильний маг, що володіє близькою їй силою. Морано що скажеш?

- Я згодна на кураторство старшого магістра Сторна, - відповіла дівчина.

- Чудово, тоді він розробить індивідуальну програму занять для тебе, з врахуванням всіх наших спеціалізацій та спецкурсів, - наголосивши на кінці фрази директор виразно подивився на Деміана.

Старший магістр лише кивнув і повернувся на місце за стіл.

- І останнє Морано, розкажи нам, що тобі подобається в навколишньому світі, в магії, чим би ти хотіла займатись, - попросив директор.

Морана задумалась і почала розповідати про свою любов до рослин, захоплення знахарством, неймовірну радість від відчуття своєї сили як частини своєї сутності та про роботу з каналами і резервом. Про те, що мріяла допомагати тітці, але зараз не впевнена, що це границя її можливостей, що вона хоче розвивати свій дар і вдосконалюватись, щоб краще зрозуміти себе і знайти своє місце в світі.

- Темна магія та світлі пориви, дійсно дуже цікаво... Добре, дякуємо, - посміхнувся директор, - ти пройшла всі перевірки. Іспит завершено, вітаємо. Побачимось на врученні факультетських знаків приналежності в останній день літа.

Подякувавши Морана поспішила до друзів, і лише причинивши двері кабінету зрозуміла, що не поцікавилась точною спеціалізацією для отримання навчальної літератури, потрібно буде зайти до куратора Сторна за списком, може й дозвіл отримає на роботу з матеріалами про зомбі та темну магію, які так хотіла почитати.