Архимагістр Тордон сидів у своєму кабінеті та пив каву, старому чародію вже було майже триста років, взимку він має відсвяткувати ювілей, і вже більше століття Алевіус просто обожнював цей терпкий та ароматний напій. Чародій зробив перерву в роботі з документами, щоб детально все обдумати, вчора ввечері Верховне зібрання магів королівства надіслало запит на практику для бойових магів старшого курсу, на три повних "кулака". Кулаком вже давно, чародій навіть не пам'ятав коли це почалось, називали повну укомплектовану бойову групу: бойовик, стихійник, темний, ілюзорник та цілитель. Звичайно такі запити приходили перед святом Першого снігу, яке символізувало завершення сезону збору урожаю та перехід природи до сну, але вже другий рік на східній границі королівства, в зоні Чорного лісу, не могли розібратись з надзвичайною активністю неживих, які з'явились в великій кількості наче з нічого, тому зараз верховні просили організувати додаткову практику на кінець осені.

Сьогодні потрібно зустрітись з членами приймальної комісії і обговорити плани на цей місяць, як завжди вступні іспити проходитимуть протягом трьох тижнів, потім учні заселяться, візьмуть в бібліотеці необхідну літературу, налаштуються на навчання, та й за останній тиждень завжди ще абітурієнти підходять... в останній день літа відбудеться вручення факультетських знаків приналежності учнів до Початкової академії магії та ілюзій, після цього стартує навчальний процес. Так що він спочатку обговорить плани на кінець літа з членами комісії, а так як всі вони декани факультетів, одразу можна й питання з практикою вирішити.

До кабінету постукавши зайшла Саманта:

- Там до Вас прийшла темна чародійка, новенька, яка вчора була.

- А, так, Морана, нехай заходить, - згадав про дівчину архимагістр, їй ж потрібно залишки чар зняти.

- Доброго дня, пане директор, - ввічливо привіталась Морана.

- Вітаю, Морано, заходь та сідай, - почав чародій, - сьогодні в нас запланована зустріч з приймальною комісією, тому багато часу тобі я приділити не зможу, але я б хотів подивитись детальніше плетіння залишкових чар, щоб потім все обдумати та визначитись з тактикою роботи на завтра. Прийдеш після обіду, вранці в мене пройде зустріч з королівським радником та мером.

- Гаразд, а що я маю робити?, - поцікавилась дівчина.

- Просто сиди, заплющ очі і розслабся, сконцентруйся на своїй силі, - сказав архимагістр Тордон, - зараз вона наче спить, хоча вже пробила блок, але, коли ми знімемо залишки чар, ти одразу відчуєш різницю,- сила має поширитись з зафіксованої точки в кожну клітинку твого тіла, хоча в зоні сонячного сплетіння її концентрація залишитися найбільшою. Якщо готова, то давай починати, часу дійсно замало.

Морана кивнула і заплющила очі, потягнулась подумки до того клубочка-кошеняти, що дрімало в районі грудей... ось воно, так само муркотить і тихенько спить, як і вчора.

Архимагістр став позаду Морани і почав водити навколо дівчини руками, він відчував залишкові чари, але їх важко було підхопити, закляття сильно застрягло в аурі дитини; зрозуміло, що за довгі роки воно вросло в її структуру, але був ще один дивний момент, через який робота виявилась складнішою - магія, яку використали для цих чар блокування, була спорідненою для сили дівчинки, наче її зачаровував хтось з рідних…

 Зараз ще можна зустріти родини, в яких дітям блокують дар до повноліття, а потім розкривають в своєрідній ініціації, підготувавши спеціальні випробування; якщо сила проривалась, то залишки блоку знімали і молоде покоління отримувало шанс стати повноцінними темними, а якщо ж ні, то блок залишався, лише після другого повноліття мага, яке наступало в тридцять років, чародій міг звернутись за оскарженням рішення родини до Верховного зібрання магів королівства і ті примушували родичів зняти з нього блоки. Так що є ймовірність, що хтось з старшої рідні боявся можливих гонінь, які встиг побачити в роки своєї молодості, і заблокував дар Морани, але зараз дізнатись про це вони не могли, бо дитина знайда з невідомою історією роду… Верховні намагались боротись з такою системою виховання, адже темних і так було мало, та й занадто довге блокування часто негативно впливало на розвиток внутрішнього резерву та каналів чародія, але вони не могли заборонити обдарованим встановлювати правила в своїй родині.

- Добре, на сьогодні досить, - хвилин через двадцять директор завершив ознайомлення з чужорідним плетінням в аурі дівчини, - можеш сьогодні відпочивати, рекомендую навідатись до бібліотеки за книгами по базовій практиці для темних та історії, в мене є підозра, що для тебе описана в них інформація не буде зайвою; бібліотека знаходиться в сусідньому корпусі. Чекаю на тебе завтра пообіді.

- Ой, дякую, - зашарілась Морана, - а я й не подумала про книги, дійсно краще зараз почати читати, вдома ми більше травами займались, а історію тітка в вигляді легенд розповідала. До побачення.

Морана вийшла з кабінету директора та пішла в хол на першому поверсі, вони домовились там зустрітись з Трояною, щоб та показала першокурсниці територію академії. Враховуючи те, що куратор подруги був членом приймальної комісії, то він теж має поспішати на зібрання, про яке сказав директор, отже чекати недовго. Трохи посидівши на диванчику, прислухаючись до своєї сили, Морана побачила як з бічного коридору виходить подруга з молодим чоловіком. Незнайомець був не просто симпатичним, він був красенем, таких Морана ще ніколи не бачила: високий зріст, струнка підтягнута фігура, з розвиненою, але не надлишковою мускулатурою, темне довге волосся зібране у хвіст та дивовижні очі кольору грозового неба. Кожен рух співрозмовника Трояни говорив про те, що перед нею не звичайна людина, а хижак, який будучи спокійним в один момент може змінитись і атакувати. Біля сходів Трояна попрощалась з чоловіком і побачивши подругу поспішила до неї. Морана ж не могла відвести погляду від красеня, який граційно рухався вгору сходами.

- Привіт ще раз, бачу що ти теж оцінила красу нашого декана, - посміхаючись почала Трояна, - за ним половина академії бігає, але ніхто ніколи навіть про його короткі романи не чув, наче й не було таких.

- А, що?, - Морана перевела погляд на подругу, - так, він дуже гарний... кажеш це наш декан?

- Так, і він викладатиме в тебе всі п'ять років навчання… ну або три, якщо тобі базової підготовки вистачить і в магістратуру ти не підеш.

- А тобі він теж подобається?

- Подобався, навіть дуже, але в минулому році я почала зустрічатись з Бореєм, він маг-бойовик третього курсу, і справжнє почуття перебороло закоханість, тому мені твоя симпатія до мого куратора не заважає, якщо хочеш спробувати - вперед, але я б радила не поспішати відкривати своє серце, не хочеться щоб ти потім плакала ночами через нерозділене кохання.

Морана зашарілась, - про що вони зараз говорять, жах:

- Ні ні, не турбуйся, мені навчатись потрібно, не буду я бігати з натовпом прихильниць за деканом.

- Ну от і добре, пішли дивитись академію?

- Так, мені директор порадив взяти книги в бібліотеці.

- О, з неї тоді і почнемо, тільки пішли вже центральний корпус покажу повністю.