Їдальня Морані сподобалась ще під час першого відвідування, коли Трояна потягла сюди нову подругу на ранкову каву, через день після заселення.

По центру, перед входом, було розміщено зону роздачі страв: в середині великого еліпсоїда, з широкою дерев'яною поверхнею по периметру, на якій стояли в казанках, каструльках та на тарілках різні страви, працювали жінки різних рас. Місце роздачі страв розбили на декілька окремих частин, кожна з яких містила їжу для певного виду розумних. Найбільшу зону обслуговувало три звичайні жінки, адже в академії переважно навчались люди, оскільки цей вид, хоч і жив менше, але народжуваність серед його представників була вищою, ніж в інших. Також серед студентів були ельфи, гноми, орки, гобліни та перевертні, зустрічались й напівкровки з своєрідними комбінаціями магічних сил. Їжу подавали з підземної частини комплексу, де розмістились велетенські кухні та склади з продуктами.

Навколо зони подачі, в три яруси, на всіх поверхах, приміщення було заповнено вирізьбленими столиками з лавами, для великих та малих компаній, на стінах переливались кристали світла, а в кутках було розміщено фонтанчики з глибокими чашами, в яких можна було помити руки перед прийомом їжі. Навколо цих штучних джерел, та між столиками, було розкидано сотні невеличких дерев, а внутрішні перила обплітали ліани мальтії, яка цвіла дрібними різнобарвними квітами, серед них зустрічались всі можливі відтінки - від білого до насичено-фіолетового, майже чорного кольору.

Стеля була прозорою, суцільний скляний купол, нерівномірно розбитий металевими смугами на зони, мерехтів, вказуючи на наявність захисних чар. По центру зали, над зоною подачі, зі стелі, на довгих ланцюгах, звисала велика кришталева сфера, в якій постійно танцювала димка сизого туману. Трояна розповіла, що під час магічних турнірів та на свята, коли вся академія збирається за святковими столами, цю кулю використовують для трансляції зображення. Вгорі, біля основи кріплення ланцюгів, вбудовано сильні кристали пам'яті, вони напряму приймають інформацію, яку записують в іншому місці, від аналогічних кристалів-близнюків, які виросли з ними в одній друзі. В момент передачі запису навколо сфери утворюється щось схоже на мильну бульбашку і всередині показують тривимірну картинку зі звуком. Морані дуже хотілось побачити в цій дивовижній кулі щось цікаве, але і туманні змії їй подобались, тому вона завжди намагалась сідати на другому-третьому поверсі, щоб спостерігати за їх хаотичним танком.

На всіх поверхах, протилежна від входу сторона, була відділеною від основного приміщення: на першому та другому, у цих зонах, обідали викладачі, а третій завжди тримали для прийому поважних гостей.

Обравши страви до смаку, група темних чародіїв першого року навчання, розмістилась на другому поверсі за великим столом. В цьому році на темномагічну спеціалізацію, крім людей, потрапив орк Грох, в якого виявили дар до спіритуалізму, рідні мріяли, що їх хлопчик стане великим темним шаманом і говоритиме з духами предків. Також в групі навчатимуться близнюки-напівкровки, ельфи Алатіель та Аланіель, в таких як вони чорної магії майже ніколи не буває, але дівчина успадкувала від матері-людини відьомську силу, з нахилом до зіллєваріння, а її брат скомбінував дар матері і батька, вмістивши в собі схильність до темної та світлої артефакторики одночасно. В компанію темних магів потрапила ще й дівчина-перевертень, міцна та висока Гриза, яка виявилась не просто стихійником, як її родичі, а до повного набору природньої магії змогла додати ще й роботу з некромагічними потоками.

Також з Мораною навчались три відьмочки-людини, які не були сестрами, але дивовижно доповнювали одна одну: мрійниця блондинка Нілена, похмура брюнетка Трагія та сміхотлива руда Сані, були наче частинами однієї картини, яка гармонійно виглядала тоді, коли ці троє збирались разом. Темні бойовики-некромаги Тріос та Спріт були далекими родичами, братами в якомусь там коліні, але родинні риси успадкували дуже схожі - обидва високі та міцні, з неслухняним каштановим волоссям та носами-картоплинами. Як і Морана, хлопці виросли в селищі, де не користувались багатьма магічними розробками, тому вони радісно, з неприхованим зацікавленням, сприймали все навколо.

Коли всі, з обраними стравами, присіли за стіл, компанію здивував вчинок Гроха - він пройшовся навколо столу з великою тарілкою м'яса та викладав по шматку кожному з присутніх, бажаючи при цьому радості, достатку та успіхів. Всі з нерозумінням почали переглядатись між собою.

- Це в них така традиція, - сказала Аланіель, - я читала, що орки вітаючи дорогих гостей, діляться з ними найкращою їжею зі своєї тарілки, показуючи, що людина важлива для них і сприймається на рівні родича.

- Все вірно, - посміхаючись кивнув орк, - на ці роки ми з вами стаємо практично родиною, а якщо зможемо добре співпрацювати, то і після академії підтримуватимемо зв'язок. Для прикладу: одногрупник мого батька, теж стихійник, звичайна людина, але вони побраталися під час навчання і дядько Орест переїхав до нас, навіть з сестрою батька одружився, і вони виховують вже двох синів.

Після основної частини знайомства руденька Сані звернулась до Алекса:

- Ти нас пробач, але, я думаю, всім цікаво дізнатись, з якого ти світу прибув, зможеш розказати трохи про нього?

- Хм, добре, - хлопець задумався. - Я назвав під час знайомства свій світ Землею, але це не зовсім вірне формулювання. Земля - одна з планет в системі, які рухаються навколо потужного джерела світла - зорі, яку ми називаємо - Сонце. Таких систем у Всесвіті багато, вони утворюють різноманітні галактики та взаємодіють між собою. В моєму світі наука та техніка є основними, саме тому ці факти про будову зовнішньої частини світу вже є дослідженими, створюються прилади завдяки яким люди можуть спостерігати за дуже далекими об'єктами в просторі навколо планети. Магія в нас вважається вигадкою, чому так, я не знаю, адже як виявилось дар, в людини мого світу, може проявлятись, можливо в моєму світі просто не має тієї магічної енергії, яка є тут, а можливо люди просто не вміють її використовувати. Ми розповідаємо містичні історії, пишемо книги про магію, знімаємо про неї фільми - рухомі картинки зі звуком, але не віримо в чародійство.

На планеті проживає один вид розумних - люди, ми ділимось на різні раси за зовнішніми параметрами - колір шкіри та супутні складові. Всі інші види, як і магія, вважаються вигадками, хоча в історіях, які я читав, загальна характеристика інших розумних досить близька до побаченого мною тут, чому так, теж не знаю.

Техніка в моєму світі дала можливість побачити не лише далекі об'єкти космосу (простору навколо планети), але й зробити більш комфортним життя самих людей: в нас є можливість швидко обмінюватися інформацією, передавати при цьому різні зображення, книги і не тільки; побачити чи почути, в реальному часі, когось, хто знаходиться в іншому куточку світу; переміщення з одного міста в інше теж набагато швидше, ніж на конях чи інших тваринах, адже для цього створено літаючі апарати, швидкісний наземний та водний транспорт. Люди створили машини для проведення важких розрахунків, базуючись на роботі свого мозку; спроектували штучних істот, які заміняють їх на виробництві, а саме виготовлення речей звичайно проводиться в колосальних масштабах, завдяки автоматизованим системам, в які поміщають інформацію про те, що кожній з них потрібно робити в загальному процесі. Зараз медики і науковці продовжують досліджувати людину, але багато чого вже відомо про нашу будову, що допомагає лікувати різні хвороби...

Одногрупники зачаровано слухали розповідь Алекса, дехто навіть забув, що потрібно обідати.

- Хм, звучить як ідеальний світ, - сказала Нілена.

- В цьому й проблема, що він лише таким здається, - сумно похитав головою хлопець, - в нас багато несправедливості в суспільстві, так склалося, що одні живуть дуже добре і користуються перечисленим в повній мірі, а інші не завжди їжу отримати можуть, навіть за старанну працю. Люди конкурують одне з одним не лише в розробках та досягненнях, часто цілі народи знищуються, чи притисняються їх права, через владу та землю. З розвитком прогресу ми втратили зв'язок з природою: відбувається винищення флори та фауни мого світу, страшні забруднення отруюють планету і впливають на саме людство. Люди стають жорстокішими і менше спілкуються, не цінують оточуючих та життя взагалі. Багато хто з науковців та дослідників, після проведення аналізу такого розвитку цивілізації, прийшов до невтішного висновку - скоро ми, в гонитві за матеріальними цінностями, не розуміючи істинно важливих речей, знищимо самі себе і свою планету...

За столом повисла тиша, кожен обдумував розповідь Алекса і приміряв почуте до свого народу та світу, проблеми в суспільстві та війни були і тут, хотілось звісно користуватись незвичайними апаратами та розробками, але не ціною безпечного існування всього світу.

Поки всі перезнайомились та прослухали цікаві факти про світ одногрупника, час обіду добіг кінця і потрібно було вирушати на некромантію.

Заняття проводились в підвальній зоні центрального корпусу, що розмістився через малу площу від їдальні, тому прийшли досить швидко. Група згуртувалась біля кабінету декана Сторна, в коридорі поруч з кафедрою, і тихо обговорювала новий предмет.

- Ми ніколи не вивчали магію смерті, а з мертвими навіть не планували працювати, - прошепотів Алатіель.

- Та я також думала, що з травами все життя працювати буду та людей з тваринами лікувати, - посміхнулась Морана, - але сила прокинулась, так як мертвяк в лісі вирішив інакше і прийшов привітатись з темною енергетикою, яку почув поруч.

- А я і магом не планував бути, просто лікарем, - підтримав одногрупників Алекс, - ви хоч про всі ці штуки з енергією чули поки росли, а мене перекинуло з зовсім іншого світу.

- Не думаю, що потрібно турбуватися через все це, - сказала Аланіель, - наша сила темна, вона по своїй природі має працювати з проявами чародійства такого роду, тому ми маємо швидко адаптуватися, навіть враховуючи те, що працювати будемо з незвичними для нас матеріалами.

- Все вірно, пані Аланіель, - з кабінету до них вийшов декан Сторн з мініатюрною симпатичною брюнеткою, яка здавалось була одного віку з студентами, якщо не молодшою за них. - Вітаю вас всіх, це мій помічник, магістр темних мистецтв Лоранда Фрок, вона сукуб-напівкровка.

Студенти шоковано дивились на напівдемона, такого точно вони не зустрічали ще в своєму житті, та й не очікували явно побачити таку істоту у ролі викладача.

- Так, йдемо на заняття, всі питання потім, коли проаналізуєте отриману інформацію. Я розумію, що багато хто з вас вважає демонів чимось небезпечним, на рівні мертвяків. Але запевняю вас, що це не так. Нижні інферальні сфери дійсно наповнені сутностями дрібних порід, які близькі до наших тварин і живуть інстинктами, вище ж все частіше зустрічаються емоційно збагачені та напіврозумні види, а в верхніх сферах сходинки ієрархії розподілені між розумними, часто навіть мудрими істотами, які живуть не одну сотню років і навчились співпрацювати з людьми, поки на рівні контрактів, оскільки їх вид дуже емоційний та легко переходить від палкого нав’язливого обожнювання до чорної ненависті, а чіткі договори обмежують бурхливі сплески демонів. Але напівкровки вже давно ростуть та спокійно живуть в багатьох королівствах. Якщо після повноліття дитина не проявляє емоційної активності демонічної сутності одного з батьків, то вважається повноправним членом суспільства.

Всі уважно розглядали дівчину: невисока, з пропорційною фігурою, темним волоссям та червоними очима, погляд холодний, навіть трохи відсторонений, що не відповідало уявленням про сукубів... вона, певно і без інформації про демонічного родича, притягувала погляди чоловіків. Морана подумала, що саме через активну увагу до неї, в дівчини, на рівні інстинктів, тримався такий вираз обличчя, що мав би відштовхувати залицяльників.

- Так, в нас вже лекція по демонології виходить, а не по некромантії, - продовжив посміхаючись Деміан, і вказав рукою на арку, за якою виднілись сходи в підвал, - прошу.