Пара з історії виявилась не дуже цікавою, навіть якоюсь сонливою. Лекцію читав старий архимагістр теоретичної магії Парфеніус, мова його була плинною та повільною, сивий чародій жодного разу не змінив тональність під час начитування матеріалу. Сонце заглядало у вікно і в аудиторії стояла тиша, пилинки майже нерухомо висіли в повітрі, лиш злегка погойдуючись в такт голосу магістра. Велика аудиторія, в якій зібрались студенти різних спеціальностей першого року навчання, здавалось задрімала, разом з молодими чарівниками, яких заколисував розмірений темп лекції.

Здавалось би, цікаві ж речі розповідає старий маг - про королівства та героїв, неймовірні битви за владу та землі, боротьбу та признання драконів, розвиток магії та науки... але тихий шелест його голосу, схожий на шум океану, що в ясну погоду своїми хвилями м'яко набігає на пологий берег, вводив студентів в своєрідний транс.

- Нам і медитації ніякої не потрібно з такими лекціями, - потягуючись до хрускоту в спині, сказав Алекс після закінчення пари, - я ледь не заснув.

- Угу, ледь висиділи, - закивав Спріт, - очі так і злипались.

- Я читала про магістра Парфеніуса, - задумливо сказала Аланіель, - він хоч і отримав ступінь з теоретичної магії, але займався вивченням самих різноманітних напрямків чародійства. Його трактати по розвитку підсвідомості та розробки медитативних практик, одні з найпопулярніших серед робіт цього типу.

- Хм, хочеш сказати він нам реально пару по медитації провів?, - посміхнулась Гриза.

- Ні, я про інше, - захитала головою напівельфійка, - він розробив декілька методик закріплення інформації в зоні довготривалої пам'яті, через підсвідомість людини, на основі медитативних технологій. От скажи, в яку пору року відбулась Вердмінська битва?

- Влітку, - не задумуючись відповіла перевертень.

- А які війська виступили на стороні самопроголошеного короля Самарії?

- Всі стрілецькі батальйони та кінні підрозділи армії..., - так само не роздумуючи видала Гриза, і тут вона зрозуміла задум магістра-історика, - ого, так ми що реально всю лекцію запам'ятали?

- Круто, я й не зрозумів одразу, але коли почув питання, так само чітко як і Гриза, знав відповіді на них, наче неодноразово зустрічав ці факти і добре запам'ятав їх, - зрадів Тріос.

- Отож, а ви кажете спати вам хотілось, - підняла вказівний палець вгору Аланіель, - архимагістр великий вчений і всі його дії виважені і логічні.

- Дійсно, тепер я теж ним захоплююсь, - посміхнувся Алекс. - Ну що, пішли обідати? В мене потім спецкурс з бойової підготовки, буду вчитись меч тримати в руках, чи що там мені видадуть.

- А в мене зіллєваріння, - сказала Морана.

- Угу, у всіх свої спецкурси сьогодні на останній парі, - покивав Грох, - потрібно буде зробити загальний список з примітками, щоб в групі завжди знали де кого шукати під час індивідуальних занять.

Відьмочки лукаво переглянулись і підійшли до орка.

- Грох, котику, - замуркотіла Сані, підхватуючи орка під руку, - а ти не хотів би стати нашим старостою?

- Так, - з іншого боку прилаштувалась Нілена з ніжною посмішкою на обличчі, - ти в нас такий розумний, мужній, турбуєшся про всіх - справжній лідер, навіть більше - вождь!

- Оу, я не думав якось про це, - здивовано дивився на дівчат орк.

- А реально, давай, - ти дійсно самий відповідальний серед нас, в тебе є якісь плани по внутрішніх організаційних моментах в групі, зауважу - дуже логічні плани, - закивав погоджуючись з дівчатами Алатіель. - Ти ідеальний староста для нас.

Всі інші теж бурно підтримали запропоновану кандидатуру, орк подобався одногрупникам своєю відкритістю та почуттям справедливості, завжди намагався діяти чесно та по совісті.

- Добре, добре, - заусміхався на всі ці емоційні викрики та улесливі компліменти Грох, - я згоден, можемо спробувати.

- От і чудово, - зрадів Алекс, який найгучніше кричав агітуючи орка, так що всі, кого зустріли темні чародії дорогою до їдальні, здивовано дивились на активну компанію. - Одразу і відсвяткуємо в кінці тижня, коли в трактир підемо... а зараз обідати, а то я меча чи алебарду, чи що там мені видадуть, не втримаю.

Одногрупники з сміхом та штовханиною поспішили до їдальні.

На зіллєваріні збірну групу першокурсників вітали одразу два магістри - висока та струнка ельфійка Мелісаніель, магістр світлої магії та природи, з довгим золотистим волоссям та блактиними очима, жінка здавалась ранковим сонячним промінцем, якому хотілось посміхнутись, вітаючись після темної ночі; та магістр природи і цілительскої майстерності Спорк, низенька кругленька жіночка, з рум’яними щічками та карими очима, які наче постійно посміхалися, їх при цьому дуже гарно відтіняло каштанового кольору волосся. Магістри дивно виглядали поруч, якось навіть трохи комічно, такими різними вони були, але, з часом, всі в академії настільки звикали бачити їх разом, що окремо, навіть в розмовах, майже не згадували.

Морана отримала естетичне задоволення від лекції. Всі її улюблені трави мали чітку класифікацію і сфери застосування, більшість інформації була відома дівчині, але відкриті детальні характеристики, дуже порадували юну чародійку, тому вона старанно записувала все, що розповідали на парі, навіть замальовки рослинок робила на полях зошита... потім обов'язково потрібно показати конспект тітці Хальві, от би її ще й з магістрами познайомити, скільки спільних тем жінки б знайшли для розмов, навіть уявити важко.

А от з еліксирами та настоянками було ще цікавіше, адже деякі назви і застосування відомих трав Морана чула вперше, це давало надію на те, що навіть в цій, вже добре відомій дівчині сфері, нова інформація поповнить цінний багаж знань темної чародійки.

Біля кабінету декана Сторна Морана зіштовхнулась з незадоволеною, але дуже гарною, ельфійкою. Приталена блакитна сукня дуже пасувала дівчині, світле волосся зібране в високу зачіску переливалось трьома відтінками золота, що було дуже модним в цьому сезоні в столиці (про це Морані розповідала Трояна, яка вирішила теж пофарбуватися, враховуючи бум, який викликало нововведення, серед аристократії). Всю ідеалістичну картину псував гнівний вираз обличчя ніжного створіння, яке в цей момент більше нагадувало не ельфійку, а відьму, що планує помсту. Морана провела здивованим поглядом дівчину і постукала.

- Заходьте, - якось навіть різкувато відповів Деміан.

Дівчина тихенько зайшла в кабінет і уважно подивилась на декана. Сторн стояв біля вікна і нервово крутив в руках стилус. Потім кинув швидкий погляд на того, хто його потурбував і зітхнув з полегшенням, певно боявся побачити когось іншого... може думав, що ельфійка повернулась.

- Магістр Сторн, все гаразд?, - ввічливо поцікавилась Морана.

- Так, все добре, дякую, - відгукнувся Деміан і присів в крісло, відкидаючись на високу спинку та розстібуючи при цьому верхні ґудзики на білосніжній сорочці.

- Неприємна розмова, як я зрозуміла, - сказала Морана. Звісно вона знала, що це не її справа, але чужим Деміана не вважала, та й щось неприємне шкреблось всередині, коли розуміла, що її магістра і ту ельфійку щось може зв'язувати, і це щось явно особисте.

- Так, але то все пусте, не звертай уваги, - махнув рукою Сторн. Потім уважно подивився на дівчину і запитав, - Ти нікуди не поспішаєш після розмови зі мною?

- Ні, у наших сьогодні спецкурси і ми нічого не планували на вечір, не знаємо ще хто в якому стані і коли повернеться, - знизила плечами Морана.

- Хм, чудово, - посміхнувся Деміан. Дівчині аж спокійніше стало, якщо він їй так посміхається, то все гаразд. - Не хочеш прогулятись?

- Оу...так... так, звісно хочу, - розгубилась Морана.

Сторн одним різким рухом підвівся з крісла, схожий в цей момент на сильного та граційного хижака, і підійшов до Морани. Дівчина затамувала подих дивлячись в очі декана, а той знову посміхнувся і сказав, вказуючи на двері за спиною студентки, біля яких вона так і стояла:

- Йдемо?

- Ой, так, - відскочила в сторону зніяковіла дівчина, зрозумівши, що перекрила вихід з кабінету, і поспішила за деканом в коридор.

- Подумав, що ми можемо і на свіжому повітрі поговорити, а потім я одразу в центральний відділок піду, а ти до гуртожитку, - сказав Деміан вдихаючи на повні груди чисте осіннє повітря.

- Так, ви праві, та й погода сьогодні чудова, якраз для прогулянок, - кивнула погоджуючись Морана.

Осінь поступово, як задумливий неквапливий митець, розфарбовувала листя на деревах теплими тонами. Робочий день ще не добіг кінця і паркова алея була майже порожньою. Неповторна осіння свіжість повітря, ніжні дотики сонця, яке грайливо пробивалось крізь крони дерев, пустотливий вітерець, що переносив мереживо павутинок повітряним океаном, захоплювали своєю красою та дурманили голову. А можливо це нотки сандалу в післягрозовій свіжості, які належали чоловіку, що йшов поруч... вони легко змішувались з осіннім ароматом та чарували Морану більше, ніж всі барви осені та теплий сонячний день.

- Я та магістр Фрок довго обговорювали подію, що сталась під час практики з некромантії, - почав розмову Деміан. - Це дуже нестандартна ситуація і висновки, які просяться в цьому випадку, лякають.

- Магістр Сторн, я певно маю дещо вам розповісти, - помовчавши роздумуючи, сказала Морана. - Після тієї події, до мене в палату прийшла жінка, незнайомка назвалась моєю мамою і розповіла історію мого народження.

- Не може бути, якби хтось сторонній приходив, то мені б повідомили, - здивувався декан. - Та й прийшов я потім вранці, а тебе вже не було, виходить розмова мала б відбутися вночі.

- Так і є, - кивнула Морана. - Розумієте, моя мама не зовсім людина..., - і дівчина переповіла нічну розмову з подробицями.

- Хм, щось таке ми передбачили, але думали ти напівкровка дракона та якоїсь інфернальної сутності, навіть швидше когось з вищих сфер, але тепер стає зрозумілим твоє сприйняття океану темряви та її слова, які ти чула поринаючи туди. Та й все інше стає логічним - твій колосальний резерв магії, прямий вплив на немертвого та звернення до нього твоє матері через рідну кров, майже моментальне відновлення резерву, після великих енергетичних трат..., - узагальнив після розповіді Деміан.

- Угу, - кивнула Морана, - в мене стільки до неї запитань, це ж моя мама, вона весь час піклувалась про мене... я досі не можу повірити, що вона не загинула під час нападу на караван.

- Дивна ти інколи буваєш, тобі говорять, що ти породження темряви та безумного дракона-експериментатора, що знищив десятки розумних задля науки, а ти радієш, що мама поруч і не турбуєшся чим новина про абсолютну темряву в тобі може вилитись в майбутньому, чи не нашкодить тобі чи комусь з оточення, - хитнув головою магістр.

- Ну, певно турбуюсь, але просто не помічаю цього на фоні радості від новини, що знайшла близьку мені істоту, - знизила плечами дівчина.

- Так певно і є, - посміхнувся Деміан, розглядаючи промінчики, що відбивались від насичено чорного волосся дівчини, та надавали йому незвичайний холодний синій відтінок, - мені подобається те, що ти в усьому знаходиш позитивні сторони, це так не характерно для темних, але так природньо виглядає, коли стосується тебе.

Далі розмова перейшла на страшні події тієї ночі, коли Морана з Марком стали свідками вбивства. Спогади неприємно дряпали душу, магістр бачив, що Морані неприємно знову відтворювати в пам'яті ту ситуацію, дівчина навіть обхопила себе руками, наче захищаючись від всього, але потрібно було ще раз детально проаналізувати всі дрібниці, які могли помітити молоді люди.

- Я думаю він викликав нижчих демонів з інфернальних сфер, - сказав декан, - саме вони прийняли вигляд тих собак, що напали на вас.

- Але чому я їх знищила так як і того мертвяка в лісі? Я думала вони теж немертві істоти.

- Мені здається, що те зеленкувате світло не чари проти немертвих, - хитнув головою магістр. - Раніше про таку матеріалізацію магічних потоків я не чув, але з всього виходить, що це комбінований захист, що складається з магії темряви та сили драконів, яка здатна розвіяти будь які чари, тільки в цьому випадку твоя сила знищує повністю будь яку небезпечну для тебе сутність, якщо в ній є хоч крапля магії.

Завершивши розмову магістр попрощався з Мораною і пішов в центральний відділок, в нього з'явились сумніви, що той напад був одиничним випадком і потрібно було переглянути записи зроблені кристалом пам'яті, і, якщо його версія підтвердиться, терміново переговорити з слідчим та директором.

Морана ще трохи пройшлась парком, але день добігав кінця, і все частіше зустрічались люди, що повертались з роботи додому, тому дівчина вирішила піти до бібліотеки за книгами по математичному аналізу та базовій класифікації просторових конструкцій, а потім спокійно, за чашкою заварених ароматних трав, посидіти з цікавою літературою в кімнаті.