До таверни група темних чародіїв першого року навчання, змогла сходити, для святкування початку спільного навчання та вибору старости, майже перед початком тижня врожаю.

"Весела відьма" зустріла їх апетитними ароматами запеченого м'яса та веселим гулом розмов більш ранніх відвідувачів, які вже встигли скуштувати хмільне пиво чи пряне солодке вино.

Студенти розмістились за великим дерев'яним столом, що стояв біля аутентично прикрашеної стіни: на ній розвісили гарні вишиті рушники, глиняні розмальовані орнаментом тарілки, що розмежували в'язанками цибулі та часнику з гострим перцем.

Втамувавши перший голод смачним овочевим рагу та м'ясом косулі, запеченим з духмяними травами, з чашами ароматного вина в руках, студенти почали свою розмову.

- Ти обіцяла пояснити нам, що сталось на першій практиці з некромантії, - нагадав дівчині Грох, доливаючи всім осінній теплий напій в чаші.

- Так, розповім, - кивнула Морана. - Так сталось, що росла я з тіткою в селищі, недалеко звідси, але з'явилась на світ я не в її родині. Тітка Хальві знайшла мене біля розбитого каравану, одного зимового ранку, коли ходила за сушняком до лісу. Вона жила одна, тому вирішила залишити мене, коли ніхто не відізвався на оголошення про знайду. Ми не знали, що в мене є якісь магічні сили, адже ніяких проявлень такого роду, не спостерігали, тому вона навчала мене знахарству. Як виявилось пізніше, мені магію заблокувала мама, коли ще була вагітною, щоб я змогла з'явитись на світ.

- Ти дізналась ким були твої батьки?, - здивовано запитала Гриза.

- У твоєї мами була інша природа магії, що вона заблокувала силу, щоб зберегти тебе?, - майже одночасно з перевертнем вирішила уточнити Аланіель.

- Так, дізналась... і ні, магія моєї матері така як і в мене..., - відповіла чародійка друзям. - Після тієї події на практиці, до мене в палату прийшла незнайомка, яка назвалась моєю мамою і розповіла історію мого народження. Виявилось, що мій батько - дракон, який мріяв про поєднання класичної магії та сили свого виду, в результаті він досягнув своєї мети, змінивши структуру своєї аури еманаціями смерті багатьох розумних. Так як під час експериментів він розібрався з системою роботи каналів та взаємодією внутрішньої сили людини та магії природи, то видозмінена чорна аура, змогла в процесі практик, прийняти і магію всіх стихій, і інші прояви сили навколишнього світу, які цікавили батька.

А мама... дракон подарував свою душу Темряві, прихилявся перед нею та захоплювався її силою та довершеністю. Мама сказала, що це було схоже на поняття кохання у людей. Батько хотів передати отриману комбінацію сил живій істоті, щоб його рід продовжився і важкі здобутки не зникли разом з ним... мама теж мріяла про того, хто її прийматиме такою як вона є, а не прихилятиметься з страхом в очах, хотіла принести в наш світ своє дитя... тому вона прийшла до нього у вигляді жінки і в результаті їх союзу народилась я.

- Ти говориш про маму як про певну силу... як про... Темряву?, - пошепки поцікавилась Аланіель.

- Так і є, - кивнула Морана, я - дитя Темряви і дракона. Саме через це мені заблокували силу після зачаття, щоб сутність матері не відштовхнула сторонню магію чи просто не поглинула її, розчинивши в собі. А для матеріалізації мене як живої істоти віддав своє життя та структуру живого організму мій батько, поєднавшись з коханою в її стихії, мама сказала, що забрала під час мого народження свого дракона до себе.

- Але чому ти не з ними, адже ти не зовсім людина?, - запитав Спріт.

- Не людина, в прямому сенсі, але жива істота, якій потрібно рости і розвиватись, а не розчинитись в стихії матері. До неї я зможу прийти набагато пізніше, так вона мені сказала.

- Так виходить тоді на практиці по некромантії, говорила не ти, а вона з тим мертвяком?, - уточнила Гриза.

- Угу, вона через мене відпустила його сутність, повністю відв’язавши енергію душі від тіла. Як виявилось, я і сама таке можу робити, без додаткової атрибутики, яку використовують темні чародії при роботі з некроенергією. Саме через це я зараз відвідую додаткові заняття у магістра Фрок, ми розбираємо структуру моєї сили і визначаємо межі можливого впливу на немертвих.

- Жесть… круто!, - сказав Алекс, з захопленням розглядаючи дівчину, - ми навчаємось з унікальною некроманткою.

- Доречі, цікаво чому у тебе теж магія драконів поєднується з класичною, - сказала Трагія роздивляючись Алекса.

- Магістри сказали, що це певно якась специфіка мого світу, - відмахнувся Алекс, - що мовляв колись дракон потрапив переходом на Землю і залишився там, тому в мені і є ця іскра, а так як магією в нашому світі не користуються, але вона є, то за покоління в рід влилось багато чародіїв, але без активних практик протистояння іскри з іншими силами не відбувалось, а потім вони навчились співіснувати. Ну, принаймні саме таку теорію розповів мені директор після перевірки структури моєї внутрішньої сили.

Студенти ще посиділи в трактирі, насолоджуючись смачними стравами та напоями і поспішили в гуртожиток. Завтра почнуться вихідні перед святковим тижнем і дехто планував сьогодні спакувати речі, щоб вранці вирушити додому.

- Тітко Хальві, привіт, я так скучила, - Морана кинулась в обійми рідної людини, радіючи зустрічі. Вона прийшла, зі своїм походним ранцем, до гостинного двору Марічки, щоб поїхатити сьогодні з тіткою додому.

- Привіт, моя дівчинко, - ніжно обійняла Хальві Морану. - Як ти тут? Сідай, розповідай, зараз Марічка прийде, їй прийняти якісь товари потрібно, а потім і Марко з своїх ранкових тренувань прибіжить.

- Ми сьогодні раніше поїдемо?

- Так, після обіду, зараз вже не така спека, ми навіть приїхали ввечері, ночами прохолодно подорожувати.

Морана кивнула, погоджуючись зі словами тітки і почала розповідати про навчання і академію.

- Ти так часто згадуєш магістра Сторна і забувшись інколи називаєш його Деміаном. В ваших відносинах щось змінилось?

Дівчина почервоніла і потупивши погляд тихо сказала:

- Так, ми разом, але поки про це майже ніхто не знає.

- Ой, дитинко моя, доросла зовсім стала, - похитала головою жінка. - Він здається досить серйозний молодий чоловік, сподіваюсь і плани в нього далекоглядні, а не на одну ніч.

- Ми не були з ним настільки близькі, - хитнула головою Морана, - хочемо, щоб в мене дар повністю розкрився і стабілізувалась сила.

- Хм, це дуже добре, от тепер я дійсно спокійна, адже так вирішити міг лише той, хто дійсно хвилюється за майбутнє коханої людини, - кивнула посміхнувшись Хальві. - А чого ти його не покликала? Я б хотіла з ним поспілкуватись не як з твоїм деканом, адже він твій обранець і стане частиною нашої сім'ї.

- Тітонько, тут така справа, - знітилась Морана, - Деміан герцог і, більше тижня назад, поїхав на свої землі, поки свята хоче вирішити якість питання з активацією немертвих.

- Ох ти ж лишенько, - сплеснула руками Хальві, - а як же ж ви разом будете, якщо він герцог, а ти звичайна дівчина з села, аристократи цього не приймуть, та й його батьки певно теж.

- Батьки Деміана загинули, а король знає про його вибір і підтримує, - сказала Морана і глянувши на здивоване обличчя тітки продовжила, - розумієш, я теж не зовсім звичайна, та й не людина, в прямому розумінні цього поняття, ти ж пам'ятаєш, що на вступних іспитах говорили про іскру сили дракона в мені?

- Так, дитинко, пам'ятаю, - погодилась Хальві.

- Моїм батьком дійсно був дракон, а ще... я недавно зустрічалась з мамою...

- Але як?..., - жінка зовсім розгубилась від таких слів.

- Моєю мамою є Темрява, вона розповіла мені історію мого народження, коли прийшла поговорити..., - сказала Морана і розповіла про свою розмову з матір'ю та висновки, які зробили магістри, враховуючи потенціал та здібності дівчини.

- Неймовірно, - видихнула Хальві, - я навіть подумати про таке не могла. І ти кажеш вона знала, що я тебе виховуватиму?

- Так, тому не втручалась тоді біля каравану, - кивнула чародійка, - а Чорний мене охороняв, поки я росла.

- Ти знаєш, він так і приносить здобич на наш поріг, може не зрозумів, що ти поїхала.

- Не думаю, що це так, - хитнула головою Морана, і посміхнувшись додала, - він не звичайний вовк і добре розбирається що до чого, думаю здобич він приносить для тебе.

До столу привітавшись підсіла Марічка:

- Як там справи в твоїй академії, а то забігала всього кілька раз і те, щоб Марка забрати і з друзями познайомити. Він тепер тільки і говорить про тренування з Бореєм вашим, вони разом почали займатись у капітана охорони, як сказав мій хлопчик - вчаться працювати з магією і мечем в нестандартних умовах.

- Угу, Борей теж дуже задоволений тренуваннями, каже це цінний досвід для бойовика, адже ситуації дійсно бувають різними і краще бути готовим до будь яких несподіванок, - кивнула Морана і продовжила розповідаючи про навчання - а в академії все добре, займаюсь...

В трактир забіг задоволений Марко, хлопець поцілував матір у щічку, привітався з Хальві і обійнявши Морану поцікавився:

- Ви ще довго будете чи вирушатимете сьогодні вдень?

- Пообіді поїдемо, холодно ночами зараз, - вдповіла Хальві.

- А назад коли?, - глянув він на Морану.

- Напередодні Дня Першого Снігу, у нас бал в академії буде.

- Чудово, - посміхнувся Марко, - мене Ані теж покликала, так що я прийду, відсвяткуємо.

- Хто така Ані, - одразу запитала насупившись Марічка, - чому я про неї не чула.

- Бо ми лише недавно почали зустрічатись, - посміхнувся їй син, і я не встиг тобі розповісти.

- Оу, це ж чудово, - зраділа Морана, і серйозніше додала, - тільки не ображай її, вона дуже ніжна і тендітна, любить рослини, не те що її самостійна та напориста сестричка.

- Не буду, вона просто чудова, з такої пилинки здувати потрібно, - заусміхався Марко.

- Хм, ніжна та природу любить, - задумливо проговорила Марічка, - ну добре, подивимось на твою Ані. Покличеш її до нас на вечерю, я пиріг грушевий приготую, який ти любиш, і познайомимось з твоєю дівчиною.

- Добре, дякую мамо, ти в мене надзвичайна, - Марко ще раз поцілував в щічку задоволену словами сина матір.

- О, доречі про фрукти, - згадала посміхаючись Морана, налаштувалась і в її руці з'явилась невеличка зелена груша з червонястим боком. - Ось, я нещодавно навчилась створювати матеріальні об'єкти на магії ілюзій.

- Ох ти ж, чудасія яка, - сплеснула руками Марічка.

Морана подарувала грушу Хальві, поцілувавши ту, як секунду назад Марко маму. Жінка задоволено подякувала і всі почали розглядати фрукт, передаючи один одному в руки.

- Це що ж, виходить і вирощувати нічого не потрібно, все манією створити можна, - поцікавилась Марічка.

- І так, і ні, - хитнула головою Морана, - не можна зловживати силами природи, адже щоб щось створити, потрібно взяти енергію у інших рослин, а якщо її брати постійно і в великій кількості, то рослини будуть гинути. Але при необхідності манією завжди можна створити щось перекусити, - завершила посміхаючись дівчина.

- Хм, дуже корисна магія, молодець, не даремно навчатись тебе відали, - похвалила тітка Морану, погладивши по волоссю.

Ще трохи поговоривши про різні магічні диковинки та практику Морани, дочекались повернення Микея і сіли обідати. Чоловік спродав товар і вже після обіду, попрощавшись з родиною гостинного двору, вони виїхали до селища.