- Магія ілюзій, як я вже розповідав раніше, дуже багатогранна. Ми навчилися створювати базові об'ємні конструкти правильної форми, зараз переходимо до більш складних об'єктів, - розповідав Морані архимагістр Тордон. - В майбутньому ти зможеш вливати свою магію в ілюзії, або брати необхідні компоненти з природи, для матеріалізації створеної конструкції.

Дивись, наприклад, я створив яблуко, - на долоні директора, наче з нічого, з'явилось гарне червонобоке середнього розміру яблуко, - для його ілюзії достатньо форми заданої моєю уявою і краплі внутрішньої сили, але воно ж справжнє, - старий чародій перекинув ароматний фрукт дівчині, яка сиділа навпроти нього за столом в кабінеті. - Для таких простих тіл достатньо звернутись до енергії, яка накопичується в повітрі та воді, вони присутні в навколишньому середовищі в великій кількості, та тієї, що рухається в рослинах за вікном, об'єднавши все це ти зможеш насичувати свої ілюзії рослин, овочів та фруктів, енергією, достатньою для матеріалізації.

- А якщо я буду в кімнаті де не має рослин, то створити реальний об'єкт не зможу?

- Запам'ятай, енергія завжди переходить з одного виду в інший, в світі все взаємопов'язане між собою - не можна щось створити з нічого, так само як і це щось, не може безслідно зникнути в нікуди...

Якщо в кімнаті, про яку ти говориш, будуть дерев'яні меблі, книги, підлога, тканини, то можна звернутися до їх матерії, все це не являється живою природою, але запас енергії, який зберігся в їх структурі, достатній для створення реальних тіл.

- Хм, а якщо там вже не має енергії, наприклад її витягнув інший чародій?

- Так і тіла не буде, - посміхнувся директор, - якщо з усіх частинок предмета забрати енергію, то його буде знищено. Матерія тісно взаємопов'язана з енергетичною складовою і вони завжди доповнюють одна одну.

Морана зробила помітки в конспекті і поцікавилась:

- Архимагістр Тордон, ви говорили, що можна створювати цілі підпростори за допомогою магії ілюзій. А що потрібно, щоб вони були справжніми?

- Створена чародієм частинка реальності завжди буде справжньою, просто без прив'язки до навколишнього світу, ця ілюзія буде плинною, змінюватись та знищуватись по мірі переміщення в ній реальних об'єктів, тих же чародіїв, що перейшли в неї, вважай це чимось схожим на навіяний сон. А от коли ти закріпляєш підпростір, прив'язуючи його до навколишнього світу, то він може стабілізуватися, отримавши прямий канал енергетичного зв'язку з природою нашого світу.

Деякі чародії створюють артефакти, які можуть брати енергію від своїх господарів, це зручно в недовготривалі періоди, коли потрібно наприклад, підсилення родової магії чи ще щось схоже, в інший час краще такі предмети не носити, а розміщати їх в спеціальні стазисні лари, де об'єкт наче засинає, і для підтримки його існування достатньо вливати краплю своєї енергії раз в декілька років. Якщо ж такий артефакт-п'явку прив'язати до звичайної людини без магії, або до того, чий дар дуже слабкий, то магічний об'єкт почне витягувати життя з господаря, замість сили, якої для нього буде недостатньо.

Морана здивовано кивнула і почала швидко записувати слова магістра про підпростір та артефакти, зазначаючи умови збереження магічних об'єктів, що п'ють силу господарів.

- Добре, а тепер спробуй створити сферу, звертаючись до магії повітря, додай туди енергетичні лінії водної стихії, а коли конструкт закріпиться, звернись до листочків чи квітів за вікном, щоб влити в своє творіння силу природи, створюючи при цьому образ яблука...

Морана йшла до гуртожитку, стискаючи в руці кривеньке жовте яблуко, яке змогла створити на парі з вивчення ілюзій. Вона радісно посміхалась, уявляючи що можна матеріалізувати такими методами. Архимагістр попередив її, що зловживати силою природи не потрібно, і якщо яблуко може вирости самостійно, то це краще, ніж знищити маленький живий листочок дерева, для його створення. Але сам факт можливостей, які відкривали ілюзії, дуже тішив дівчину, адже навіть в дуже важкі періоди завжди можна створити необхідні для існування їжу та воду, а це дуже важливо.

- Привіт, ти вже звільнилась?, - Морану наздогнав Деміан і йшов тепер поруч тепло посміхаючись.

- Ой, привіт, - дівчина розквітла посмішкою у відповідь, - так, а що?

- Та хотів з тобою поговорити. Може в парк сходимо?

- Добре, почекай мене кілька хвилин, я занесу речі і повернусь.

Деміан кивнув і залишився біля входу в гуртожиток. Морана вже було підійшла до дверей, але дещо згадавши, повернулась до магістра.

- Ось, тримай, - дівчина простягнула своє яблуко Деміану.

- Хм, - декан взяв подарунок і покрутивши його в руці, запитав, - я так розумію в тебе практика з магії ілюзій сьогодні перейшла на реальні природні об'єкти?

- Так, - радісно погодилась чародійка, і з гордістю додала, - це моє перше яблуко.

- Дякую, мені дуже приємно, що ти його подарувала саме мені, - посміхнувся Деміан і легенько торкнувся пальцями щоки Морани.

Дівчина глибоко вдихнула і поспішила до гуртожитку, щоб швидше відправитись на прогулянку.

Поки збиралась, обдумувала їх дивні стосунки з магістром. Після тих страшних подій, що відбулись на початку осені, пройшло вже два місяці, наближався Тиждень Врожаю, під час якого всі святкували закінчення теплого періоду, що подарував гарні запаси на зиму, в останній день святкового тижня відмічали День Першого Снігу, яка б погода не була, в цей день, вперше за рік, завжди випадав сніг.

Деміан прийшов, після всіх страшних подій, до неї на світанку в лазареті, виявилось він заночував в сусідній палаті, після невдалого нічного рейду. Вони довго говорили про всі події, що сталися і в кінці розмови Деміан сказав:

- Морано, я хочу щоб ти знала, що я поцілував тебе не лише через необхідність переправити потік сили. Мене до тебе тягне з першого дня знайомства, моя сила прийняла твою також, і ти для мене дуже важлива. Якщо я тобі теж небайдужий, то я хотів би спробувати зв'язати наші життєві шляхи в одну дорогу, але вважаю, що потрібен час для повноцінного розкриття твого дару... я не буду з іншими, дочекаюсь поки ти навчишся контролювати свої внутрішні потоки і повністю розкриєшся в магічному плані, тоді наша близькість не буде дестабілізувати твою силу, - чоловік замовчав вглядаючись з тривогою в очі дівчини, очікуючи її реакції на свої слова.

Морана сиділа закусивши губу і думала про те, що їй начхати на всі потоки і сили разом взяті, але магістр правий, якщо можна завершити повноцінне становлення її як чародія, то певно дійсно краще це зробити... адже навіть Трояна їй пояснювала, що якщо є можливість, то краще чародійці не змінювати внутрішній енергетичний баланс, хоча б до другого-третього року навчання, тоді сила розкриється в достатній мірі і зможе нормально взаємодіяти з магією природи. Були випадки, коли резерв у чародіїв переставав розвиватись, стабілізувавшись після першого сексуального досвіду.

Дівчина тоді припіднялась на ліжку і ніжно торкнулась обличчя коханої людини, всім своїм виглядом показуючи, що приймає його і рішення, які він тільки-но озвучив. Деміан рвано видихнув і різким рухом притягнув чародійку в свої обійми, після чого обережно, з максимально можливою ніжністю, поцілував.

Ось так вони і спілкувались - навчання та рідкі зустрічі з поцілунками та обіймами на прогулянках чи в кабінеті Сторна. Але головним було те, що вони разом, цього для Морани було достатньо.

Про їх стосунки знали лише Трояна та Борей, які пообіцяли мовчати, і архимагістр Тордон, йому Деміан сам розповів, щоб не шокувати керівництво плітками; також знала і магістр Фрок, з якою дівчина якось почала частіше спілкуватись на індивідуальних практиках по некромантії. Через нестандартні здібності з можливістю прямого впливу на немертвих, викладачі вирішили, крім класичного курсу некромантії, додати Морані, до навчальної програми по роботі з некроенергією, поглиблений курс дослідження роботи з мертвяками та її силою, тому зараз студентка вже не боялась немертвих, а могла підняти чи знищити будь який прояв простого нежиття ледь не силою думки, принаймні Лоранда дуже хотіла досягнути саме такого ефекту на їх заняттях.

Природа скидала свої різнобарвні шати, оголюючи чорні стовбури дерев, листя кружляло в повільному, неймовірно прекрасному, останньому танку, щоб потім приєднатися до теплого різнобарвного покривала, що вкрило землю, перед довгим зимовим сном.

Морана з Деміаном йшли парковою алеєю тримаючись за руки, зупинившись біля заснулого фонтанчику, що знаходився в затишних глибинах осіннього парку, вони присіли на лавку і чоловік почав розмову:

- Морано, ти знаєш, що наближається тиждень врожаю, я так розумію, що на святкові вихідні, ти плануєш поїхати до тітки Хальві?

- Так, - кивнула дівчина.

- Я тобі не розповідав, але ти маєш знати, я - герцог, у мене є свої землі і люди, - сказав Деміан і з сумною посмішкою глянув на здивовану дівчину, - повір, я й сам би не хотів цим всім займатись, але мої батьки загинули, а братів та сестер я не маю, тому відповідальність лежить на мені і я мушу навідуватись для перевірки справ на підпорядкованій мені території.

На останню повню вбивця себе не проявив, слідчі з магістрами вважають, що всі необхідні інгредієнти для ритуалу він зібрав, поки настав період затишшя, мені потрібно їхати на свята у родовий замок.

- Оу, так звісно, я й не думала, що ти маєш такий високий статус, - Морана зніяковіла і тихіше додала, - а це не вплине... ну, на нас...

Деміан обійняв кохану дівчину і поцілував її в носа:

- Коли я пропонував тобі бути зі мною, то я на той момент, як і зараз, був вже герцогом, нічого всі ці титули не змінюють.

- А як же король і вся та аристократія, там ж потрібно підтримувати силу крові і все таке...

- По-перше я і так не сильно підкоряюсь дурним придворним правилам королівського двору, навіть на їх бали та раути намагаюсь не їздити. Але король нормально все це сприймає, ми з ним приблизно одного віку, і часто бачились в дитинстві, можна сказати, що ми товаришуємо. Він сам недолюблює всі ці старезні традиції, тому з розумінням поставився до мого вибору.

- Тобто поставився з розумінням? Деміане, ти що йому розповів про нас?

- Нуу, так вийшло... ми зустрілись після тих жахливих подій, на початку осені, і в розмові я неодноразово згадував тебе, от Гервальд і запитав, чи не закохався часом я, прийшлось зізнаватись, що так і є, а потім і про тебе розповісти. Король вважає, що дитя темних сил та дракона, унікальна темна чародійка-універсал - хороша партія для його друга-некромага, тим паче це підсилить кров давнього темноманічного герцогського роду, - лукаво посміхнувся магістр, притягуючи до себе дівчину для поцілунку.

- В майбутньому, - видихнула в губи Деміану Морана.

- В майбутньому, - відлунням відізвався чоловік, накриваючи губи коханої своїми.

Після палких поцілунків та відвертих обіймів, пара піднялась з лавки, продовжуючи прогулянку осіннім парком.

- А коли ти їдеш?, - запитала Морана.

- Завтра, - сумно глянув на неї магістр, - просто потрібно трохи більше часу, ніж я планував. Зі сходу почали приходити повідомлення про активність немертвих, я маю поїхати розібратись. Ти ж знаєш, що в тих краях останні роки неспокійно, навіть наші бойовики-старшокурсники, після свята Першого снігу, їдуть на незаплановану осінню практику.

- Так, - кивнула засмучена дівчина.

- Я спробую встигнути повернутися на бал в академії, що буде проводитися в останній день тижня врожаю, - сказав Деміан, - саме через це я їду раніше, хочу відсвяткувати цей день з тобою.

Морана сумно посміхнулась і міцніше притислась до чоловіка, що ніжно обіймав її під час прогулянки.