- Морано, ти не хвилюйся, темних чародіїв в наш час не знищують, просто люди бояться таких незвичайних здібностей, - сказала Хальві, поки вони йшли вулицею назад до трактиру, - та й свої плюси в цій ситуації є, адже темних дуже мало і їх послуги дорого коштують, тому в тебе, після завершення навчання, завжди буде вдосталь грошей.

Дівчина похмуро слухала слова тітки і йшла опустивши очі, стискаючи в долоні тимчасовий знак абітурієнта, виданий директором - символ початку шляху, у вигляді роздоріжжя, на круглій основі, яку було розділено на дві секції по принципу "коло в колі" - ззовні знаходився синій колір, що символізував магію загалом, а в середині - блакитний, його засновники академії вважали кольором ілюзій.

- Зараз заберемо трави, продамо їх, купимо тобі необхідні для навчання речі і підемо заселятись до гуртожитку, - продовжувала тітка. - Просто чудово, що академія надає стипендії студентам з сильним даром, тоді дітям не потрібно турбуватися про підробіток для здійснення необхідних закупів, а можна повністю присвятити себе навчанню.

- Угу, - мугикнула Морана, - лише навчання і залишається, товаришувати зі мною тепер ніхто не буде, навіть Парася з Митком мене знати не захотять.

- Та що ти таке кажеш, сильний маг, з гарними перспективами в майбутньому, в тебе буде багато друзів, та й так ти в мене дівчинка активна та компанійська, люди самі до тебе потягнуться, навіть звертати увагу на магію не будуть, - через таке негативне бачення майбутнього дитиною Хальві занервувала ще більше, що проявилось через пришвидшення мови і емоційність фраз. Дівчина це помітила:

- Добре, - зітхнула Морана, - не хвилюйся ти так, того що є, я вже змінити не можу, та й дійсно дар потрібно вміти контролювати, буду навчатись, а там побачимо як складеться майбутнє, як ти мені завжди казала - "основні події відмічає Доля в нашому житті, фіксуючи їх в певних точках, а дороги, якими ми можемо до них прийти, обираємо ми самі...", от і прийму те що відмінити не можна, при цьому спробую взяти від цього все саме позитивне.

- Розумниця ти в мене, вже така доросла, - зітхнула тітка, обіймаючи Морану.

В трактирі на них чекали, Марічка накрила стіл, її син Марко повернувся з тренування, і теж нетерпляче поглядав на двері в очікуванні подруги, мати розповіла, що дівчинка в академію вступати має.

- О, повернулися, ну як все пройшло?, - радісно звернулась до Морани з тіткою господиня гостинного двору. - Я м'ясце з овочами приготувала та сирники, які Морані так подобаються, сідайте до столу.

- Дякуємо, - відповіла дівчинка і показала знак абітурієнта, - ось, прийняли мене до академії, іспит ще потрібно пройти, але лише щоб визначити типи підконтрольної магії, а дар виявили сильний... я - темна чародійка.

Марко, що з зацікавленням дивився на знак в руках Морани, пережовуючи сирника, перевів на дівчинку здивований погляд і відкрив рота, з якого одразу випав тільки-но відкушений шматок.

- Так, Марко, я - темна, так що зрозумію, якщо ти не захочеш мене знати, - сумно додала Морана.

Жінки насторожено переглянулись і мовчки дивились з хвилюванням на дітей.

- Та ти що, це ж надзвичайна новина, ти будеш крутою магічкою, що знищуватиме різних неживих та монстрів, тебе всі будуть боятися і поважати, - швиденько заперечив Марко проковтнувши залишок сирника в руці, і тихенько підкинувши шматок, що випав, трактирному коту, - це навіть почесно товаришувати з таким магом, а ти ще й казала дар сильний... ух, круто, може взагалі підемо разом бити монстрів, як тільки ти вивчишся, а я завершу тренування і стану сильним воїном.

- Еге, куди це ти зібрався, монстрів вони бити підуть, для такого не лише навчитись потрібно, а ще й вирости та досвіду набратись, - вперши руки в боки суворо сказала тітка Марічка, а Хальві з полегшенням видихнула, наче добре ж все, хлопчик навіть підтримав її дитину.

- Ти справді так вважаєш?, - майже пошепки запитала Морана, не зводячи очей з Марка.

- Угу, - хитнув головою хлопець і щиро посміхнувся.

Поки обідали повернувся Микей і втішив всіх новиною:

- Я домовився з знахарем на Вишневій вулиці, йому якраз трави потрібні, він великий список передав, щоб ти все одразу підготувала, ось, - чоловік простягнув Хальві шмат паперу, - свій товар я продав, так що ввечері можемо вирушати додому. А ви як сходили?

- Вдало, Морану приймають до академії, в неї сильний дар виявили, тип магії на іспиті визначатимуть, але допуск на заселення в гуртожиток вже є, та й стипендію директор пообіцяв, - похвалилась посміхаючись знахарка. - Зараз ми швиденько трави продамо, та візьмемо дитині все необхідне для навчання, проведу її в гуртожиток, та й поїдемо.

- О, чудово, тоді я пообідаю і піду подрімаю перед дорогою, - зрадів Микей, і додав звертаючись до дівчинки, - вітаю тебе Морано, станеш відомою чародійкою, не забувай своїх в поселенні, навідуйся. Нехай всі Сили будуть щедрими та лагідними до тебе, дитино.

Хальві швидко зібрала трави, замовлення було навіть більшим, ніж привезла знахарка, воно й зрозуміло, адже зарано приїхали, проте одразу спродадуть все, без конкуренції; та поспішила з повеселілою Мораною до аптекаря-знахаря. Часу багато в аптеці не витратили, ціни вже давно було визначено на всі види трав, швиденько все передали і, отримавши гроші, відправились на закупи.

Спочатку зайшли до магазину з сумками та іншими аксесуарами. Тітка Хальві довго роздивлялась товар і з сумом сказала:

- Певно підемо в інше місце, тут ми міцних торбин не знайдемо.

- Як не знайдете?, - перед ними вискочив низький вусатий дядечко, чимось схожий на кульку, певно господар крамниці, - в мене найкращий товар в Ніленосі, ось погляньте стіжечки рівнесенькі, тканина міцна – ножом ріж і витримає!

- Я ж бачу, що не оброблено зіллям ваш товар, а дитина в академії навчатиметься, там і слиз кислотний може бути, і практика з вогнем, і виїзні заняття в негоду.

- А, так вам для майбутнього чародія речі потрібні, - закивав господар крамниці, - зараз принесу, зачекайте.

Чоловік швиденько закотився в двері за прилавком і через декілька хвилин виніс цілий стос різноманітних сумок, ранців та шкіряних портфелів:

- Ось, чародії за моїм товаром аж столиці приїздять… правда це не часто буває… ну, два-три рази було… але ж головне, що правду кажу!

Хальві взяла в руки верхню торбину, оглянула її уважно і задоволено закивала – дійсно хороший виріб. В результаті вибрали для Морани велику містку сумку на плечі для речей, з міцної водонепроникної тканини, зачарованої за допомогою спеціального зілля, щоб в дорогу мала, коли на канікули приїде чи на практику куди направлять; також там купили пласку сумку з шкіри, на довгому ремені, таку, перекинувши через голову, зручно було носити на боку, якраз для конспектів на заняття.

- Дивіться ще шановні пані, які в мене дзеркальця та гребінці є, а стрічки в волосся – краса, всі панянки на свята такі вплітають у коси. Є ще поясочки плетені, з орнаментами захисними, зачаровані, - вусань крутився навколо нахвалюючи свій товар.

Хальві згадала, що дійсно хотіла Морані ще дещо прикупити з дрібничок, в її дитини наче було все, але деякі речі вже не перший рік використовувались, а так хотілось щоб її дівчинка все найкраще мала. Переглянули багато товару і як результат - вибрали гребінець, дзеркало, щітку для зубів, шкіряні рукавиці для холодної пори року (а то хто їх знає, може де на практику вночі, чи взимку, дитину відправлять) і ще деякі дрібниці.

Зайшли в магазин канцелярії, тут можна було купити чистий світлий папір з коноплі, паперусу водянистого, чи взагалі ідеально білий та гладкий з пресованої макуші, були вже готові зошити, записники, блокнотики та альбоми, лінійки, олівці, навіть карти на всю стіну… та багато всього можна було обрати, навіть дуже примхливому покупцеві.

Оглянувши товар, поки вирішили взяти стилуси з чорнилами, чисті зошити та пару блокнотів, олівці і ще деяке академічне приладдя.

В магазині одягу підібрали Морані шкіряні штани та таку ж чорну куртку, в комплект до них взяли ще й міцні чоботи з шнурівкою, все це було з захистом від вогню, води та кислотного слизу, і відповідно вартувало більше половини грошей, які вторгувала тітка за трави і назбирала за зиму та весну, але ніяких заперечень Хальві навіть слухати не хотіла, сказали ж що її дівчинка - темний чародій, отже небезпечним навчання може бути, тому вона краще спробує оберегти дитину як зможе, ніж потім ночами не спатиме і коритиме себе. Ще взяли кілька тонких кофтин під куртку, легкі штани та спідницю, і теплий в’язаний светр з бавовни бальвійських овець. Деякий одяг ще ж зібрали вдома, тому цього мало вистачити.

В гуртожиток Хальві не пустили, бо вже пізня година була, але вахтерка-орчиня заспокоїла тітку:

- Та не хвилюйтеся ви, дівчинку точно заселять і видадуть все необхідне для проживання, бо розпорядження директора є і комендант чекає їх з обіду.

Тепло прощаючись з Мораною Хальві не змогла стримати сліз:

- Дитинко моя, якщо щось не так буде, біжи до Марічки, вона тебе завжди прийме і захистить, сама мені сказала передати тобі, а ще ось тримай, вона ще й пирогів тобі напекла і просила навіть без причини заходити частіше, - тітка дала Морані ще один об'ємний пакунок, і, засовуючи в карман куртки калиту, додала, - а це на витрати, не заперечуй, ми навіть не знаємо коли та стипендія буде, а на навчання ще щось знадобитись може... чи, захисти від такого нас всі Сили, може додому через якісь проблеми їхати потрібно буде, чи до аптеки звернутись... хоча я тобі зілля та мазі самі необхідні поклала, та й трав завернула трохи, ти не гірше за мене вже знаєш що і до чого з ними.

Постояли обійнявшись і Морана, поцілувавши на прощання тітку в щічку, пішла до гуртожитку.

А Хальві ще певний час дивилась на вирізьблені вхідні двері акуратної триповерхової будівлі, по периметру якої росли кущі самалії з ароматними квітами та вічнозеленим листям, промовляючи пошепки прохання-молитву всім Силам, щоб ті захистили її дівчинку від зла і направили на вибір легкого та вдалого життєвого шляху.