Академія Морані сподобалась, багато зелені на території, місця для відпочинку у вигляді альтанок, лавок біля фонтану та просто затишних куточків в будівлях. Крім центрального корпусу Трояна показала дівчині великий тренувальний полігон, з смугою перешкод та закритою екрануючим куполом зоною, для проведення активних спарингів. Оранжерею, в якій було зібрано тисячі різних екземплярів рослин, за ними доглядали природники та цілителі. Окремо знаходився корпус факультету ілюзій, маги-ілюзорники приїздили навчатись в академію з усього королівства, в них навіть окремий гуртожиток був, лише для одного факультету, в кожному крилі по три коридори на поверхах, і в деяких кімнатах жили навіть по троє. Також окремо знаходився корпус природників, там займались як по прямій спеціалізації маги природи та стихій, так і учні з інших спеціальностей, які мали нахил до магії вогню, води, землі чи повітря. Зали для загальних лекцій розмістились в головному корпусі, як і всі деканати, а в підвалі проводились практикуми з некромантії. Зачаровувачі світлих та темних артефактів займались в корпусі бібліотеки на третьому поверсі, другий там було відведено під музей, а в підвалах знаходився архів, в якому, якщо вірити легендам, була прихована, магією ілюзій, зона з старовинними трактатами, серед яких літописи по магії смерті та жертвоприношеннях були одними з найбезпечніших.

В бібліотеці Морана взяла книги з вивчення основ темного чародійства та історії. Високі полиці з книгами, які простягались вздовж стін та сягали стелі, дуже вразили першокурсницю. В цій обителі тиші та знань головним був гоблін, як дві краплі води схожий на їх коменданта в гуртожитку, Трояна пошепки пояснила, поки Морані підбирали книги, що вони рідні брати, але зараз не спілкуються один з одним, так як посперечались через якийсь родовий артефакт, хоча вона пам'ятала, що коли була на першому курсі, то брати теж майже рік не розмовляли, через непорозуміння в питаннях сімейної генеалогії. Гоблін-хранитель приніс книги Морані і сказав:

- Я б радив вам прийти за навчальною літературою одразу після проходження іспиту, так як на останньому тижні літа за книгами починає приходити велика кількість бажаючих.

- Добре, дякую, - ввічливо відповіла Морана, - підкажіть ще будь ласка книги по зомбі та некромагії.

Гоблін уважно подивився на дівчину і відповів:

- Спеціальна література по некромантії видається за наявності письмового дозволу куратора. А тобі навіщо таке?

- Для себе хотіла почитати, - зітхнула Морана, - в мене дар відкрився якраз при нападі мертвяка якогось, схоже зомбі якраз і був, тітка сказала, що дивний вигляд прояв моєї магії мав.

- Ну, можу лише порадити до декана чи ректора за дозволом звернутись, якщо така ситуація, то може й на першому курсі підпишуть, - розвів руками хранитель бібліотеки.

Вечір подруги знову провели за розмовами.

- Ти розповідала, що тітка тебе знайшла серед розбитого обозу, - сказала Трояна, - можливо ти з родини темних чародіїв, які ховаються від влади, тому твої родичі не відреагували на новину про дівчинку-знайду, що з'явилась у відділках по всьому королівству. В наш час не відловлюють таких як ми, але будь який маг міг вчинити щось протиправне, а у темних методів творити зло дуже багато.

- Навряд, мене б просто викрали, якщо їм так важливо було приховати кров та тип магії, або знищили б, - відповіла подрузі Морана, - швидше за все мої батьки були сиротами, так як їх рід винищили під час агресії проти темних, і вони загинули під час того нападу... та й я б загинула, якби не Чорний.

- Чорний? Це хто такий? Ти наче нічого не казала, що хтось тоді допомагав, крім твоєї тітки.

- Чорний - це вовк, тітка Хальві сказала, що побачила як він зігрівав мене біля перевернутого возу, і відійшов сам, щоб її не злякати, коли вона підійшла ближче. Він нам навіть здобич приносив, я як була молодшою все хотіла припильнувати коли він приходить, але лише кілька раз бачила коли вовк повертався вже до лісу.

- Ого, а то точно був вовк? Якось дуже логічні та людяні вчинки, як на звіра...

- Ми теж так думали, але підтвердження, що він перевертень чи ще хто, ми не маємо.

- Дивна якась ситуація виходить: на обоз напад стався, нікого та нічого не знаходять, ти теж наче сама по собі, ніхто не шукає, ще й вовк цей...

- Ну, що є те є, минуле важко через стільки років розгадати, якщо не має нових подробиць.

- Так то воно так, але можливо варто було б все таки з вовком розібратись, якщо він перевертень, але не може перекинутись, таке буває, то магістри могли б йому допомогти, а там може й таке статись, що він подробиці нападу бачив. Можливо там спеціально на твою родину полювали і ми б дізнались хто ти і що там за історія була.

- Ну, якщо інформація має з'явитись, то так і буде, - хитнула головою Морана, - але про перевертнів реально потрібно почитати, я й не знала, що в них проблеми з оборотом можуть бути, так то може давно спробували б допомогти.

- Добре, давай спати, - позіхаючи запропонувала Трояна, - а то нам завтра знову в центральний корпус йти.

- Давай, але мені пообіді аж, так що ввечері побачимось, - погодилась Морана.

Наступного дня Морана до обіду провела час за книгами. Знайшла підтвердження слів Трояни про різносторонність темної магії і намагалась зрозуміти до якого типу належить її, по всіх прорахунках виходило, що до некромагії, але ж так неприємно було на того зомбака дивитись, брр.

Після обіду дівчина знову пішла до директора Тордона.

- Вітаю Морано, сідай, зараз продовжимо вчорашню роботу, - привітно посміхнувся архимагістр.

- Доброго дня, дякую, - ввічливо відповіла Морана, - все робити як вчора - заплющити очі і концентруватись на силі?

- Так, зараз я візьму прилад, що розділяє типи магії, - старий чародій почав щось шукати в шафі, - вчора ми з колегами обговорювали твою ситуацію і старший магістр темної магії Деміан Сторн, до речі твій майбутній декан, запропонував цікаву річ - ми можемо не відділяти чужорідну магію, а чітко визначити положення всіх її шматків, що залишились після розриву блоку, і дати можливість твоїй силі змінити їх, поглинути так сказати.

- Але як таке можливо?

- Згадай як під час перевірки твоя енергія відреагувала на втручання артефакту в твоє поле?, - нагадав дівчині директор, - так ось, відчуження блоку в тебе не пройшло лише тому, що магія, за допомогою якої його накладали, була тобі близькою, тобто швидше за все це зробив хтось з твоїх родичів. Ми ж, після визначення точного положення і всіх збережених вузлів цього блоку в аурі, спробуємо підзарядити їх іншим типом магії, наче активуючи. З слабким магом такий метод не пройшов би, але ти сильна темна чародійка, і твій дар захоче поглинути чужорідну енергію, перелаштувавши її під себе, так що може й зможемо це реалізувати як спланували.

Тут після стуку в двері в кабінет зайшов декан Сторн, дівчина аж розгубилась від такої несподіванки.

- О, декане Сторн, прошу, я якраз знайшов розділювач магії, ви вчасно, - зрадів новому відвідувачу архимагістр і швиденько познайомив його з Мораною.

Дівчина ніяк не могла сконцентруватись на своїй силі, присутність поруч чоловіка, який так вчора сподобався, збивала всі налаштування, і думки перетікали на зовсім інші речі. Але в певний момент вона згадала про тітку Хальві, її побоювання щодо долі Морани, підтримку, і зрозуміла, що має сконцентруватись, інакше підведе дорогу їй людину і не зможе нормально контролювати недорозкриту силу.

Далі все пройшло досить швидко, в певний момент Морана відчула, що кошеня-клубок в районі сонячного сплетіння ніби почало прокидатись розпрямляючись, по тілу пробігла дрібними голками хвиля сили, наповнюючи його, дівчині здалось, що її тіло, як сосуд, наповнюється чимось схожим на важку рідину, наче це плинне та тягуче заповнювало кожну клітинку тіла, все як казав декан. В певний момент вона відчула, що сила не може вміститись в ній і це переповнення починає спричиняти наростаючий внутрішній біль, такий реальний, що хотілось закричати. Морана різко розплющила очі і підскочила з крісла, але сильний спазм скрутивши кинув її долу.

- Блок дуже довго стояв, сила занадто велика для нерозвиненого резерву, вона зараз перегорить або помре, - почула дівчина як крізь вату голос директора.

Біль накривав все сильніше, в очах стояло червоно-чорне марево, якийсь різкий шум почав дуже сильно дратувати, від нього розболілась голова, потім Морана зрозуміла, що так відсторонено сприймає свій власний крик; тіло від сильного болю, буквально за лічені секунди, перейшло в шоковий стан.

Перебуваючи в цьому сюрреалістичному стані, Морана вирішила, що вже помирає, і встигла пожалкувати, що тітка знову буде горювати через втрату близької людини. Аж тут її щось підхопило і вона відчула як в її поле вривається потужною хвилею чужорідна агресивна енергетика. При цьому її власна сила - звір, що вийшов з під контролю та перетворився з муркотливого кошеняти на розгніваного лева, спробувала знищити чужу енергію, яка так неочікувано порушила її кордони, але противник не здавався, і лютування сили Морани почало затихати, як хвилі після шторму, все тихіше розбиваючись об скелі, розуміючи, що їх не зрушити, підкорювалась заспокоюючись…

Дівчина зрозуміла, що знаходиться в якійсь безодні чи в чорному безмежному океані… В суцільній пітьмі запанувала тиша, Морана відчувала, що тепер вона її частина, і грайливим потоком темряви вливалась в чорний плинний океан затишної енергії, тут їй було дуже комфортно, все так гармонійно, так як має бути... але десь в глибині своєї сутності дівчина розуміла, що вона не лише частина цієї величної сила, але й людина з реального світу, проте ця думка ніяк не хотіла формуватися остаточно, щоб на її основі можна було б зробити висновок, дуже важливий, але поки незрозумілий.

- Мооорааанооо, дівчинко моя, - пролунав ніжний плинний голос в пітьмі, чи можливо це і була сама Темрява, - ти маєш повертатися, я завжди буду з тобою, але для повного об'єднання час не настав. Прокидайся!

Все навколо наповнилось райдужним виром фарб та світла, затанцювало навколо Морани завихреннями та барвистими стрічками. Сприйняття реальності почало змінюватись і серед всього цього все тихіше лунав ніжний голос: "Я поруч... нічого не бійся... завжди з тобою".

Коли дівчина почала приходити в себе і розплющила очі, то подумала, що ще не отямилась: вона стояла в міцних обіймах декана Сторна, а навколо них затихав чорний вир темної дикої енергії. Кабінет директора було важко впізнати: меблі розтрощено, шибки на вікнах розбиті, важкі штори зірвано і пошматовано, більшість паперів взагалі перетворилась на порохню, лише сам архимагістр Тордон стояв цілий та неушкоджений біля них, загашуючи щитом від темряви руйнівну хвилю, що все спокійніше розходилась кабінетом, і одна з шаф світилась райдужним захисним заклинанням, яке певно було дуже високого порядку і витримало руйнівну дію викиду неконтрольованої сили.

- Я вже отямилась, - пошепки сказала Морана, вдихаючи неймовірно приємний аромат чоловіка, який її обіймав, це було схоже на свіжість повітря після грози змішану в одному флаконі з чаруючим відтінком сандалу, неймовірна комбінація. Обійми стали слабшими, але її не відпускали, хм, певно Морані здалось, але декан Сторн також вдихав її аромат заспокоюючись.

- Кхм, старший магістр Сторн, давайте проведемо Морану в лазарет, потрібно щоб її оглянув цілитель, - розірвав момент ідилії голос директора.

- Так, звісно, - декан різко відсторонився, лише обережно продовжуючи, однією рукою, підтримувати Морану, яку трохи хитало, - можливо варто її віднести.

- Ні, я в нормі, - якось зашвидко сказала дівчина і спробувала самостійно пройти до дверей, але її хитало як на палубі корабля в шторм.

Магістр лише похитав головою і підхопив Морану на руки. З усієї дороги в лазарет дівчина запам'ятала лише запах свіжості з сандалом, та легке похитування під час руху, все це, після пережитого шоку, призвело до повного розслаблення організму і вона просто провалилась в темряву, яка так нагадувала вир, що обплітав їх з магістром Сторном в кабінеті.