Повертаючись до будиночка Карен замітила, що Намджун і Анна, якось не так себе поводять, але не надала цьому великого значення. Як вони ж її закляті вороги .
- Карен, що з твоїм волоссям? Чому воно червоне? -сказала Айрін.
- Що? - дівчина підійшла до дзеркала. - Не може бути? Як так?
- А знаєш тобі так пасує, -старалася підбадьорити Айрін героїню.
- Але чому воно червоне? Я лише магію вогню використала.
-Що, ти знайшла в собі магію? Круто. Ну нам казали, що ті хто має сильну магію природи особливо: вогню і води. У них може змінюватися колір очей, а також і волосся.
-А скоро через скільки воно пройде?
-Вибач, я не знаю.
-Нічого, зате ти мене заспокоїла.
Всі розійшлися по своїх кімнатах. Десь біля 22:00 всюди пропало світло. Карен почула, якісь дивні звуки нс кухні. Вона запалила вогонь в свічці і пішла вниз. На кухні стояв Намджун з Анною в обнімку.
-Що це? Чому в мене так серце зжалося? І чому так душа болить? А з очей проти моєї волі тече сльоза? - сказала сама до себе дівчина.
Легко розвернувшись вона пішла до своєї кімнати. Карен старалася себе чимось. Не думати про це. Малювала, але постійно виходила, лише та картина, яку вона бачила внизу. З очей капали сльози, а на дворі як на зло почався дощ. Врешті-решт дівчина змучилась і лягла спати, але спала вона не довго лише якось 4 години.
О 7:30 дуже голосна прозвучав дзвінок на підйом і сніданок. У будиночку зразу почалась метушня навколо цього всього. Карен встала як нічого не було, вона була щаслива. Незважаючи на те що очі в неї були спухлі. До неї в сні прийшло натхнення, тому на сніданку дівчини не було. На першому уроці було дуже мокро, але їх все одно поклали в пари для двобоїв. Карен була в парі з Намджуном, а Анна з Айрін. Їхні пари стояли дуже близько ,тому коли Айрін штовхнула Анну, вона впала на Карен. І Карен лише підвернула собі ногу, але вона все одно плакала, бо хлопець побіг до своєї ненаглядної і ще й звинуватив Карен в тому, що Анна впала. Як тільки Марк побачив, що Карен впала тут же прибіг .
- Тебе щось болить? Сильно? - дуже схвильовано промовив це.
- Ні, мене не тіло болить. Душа моя розривається.
Хлопець обійняв Карен, вона ж плакала, а коли заспокоїлася. Тоже міцно обняла Марка, який весь цей час сидів біля неї.