Після сніданку всі зібралися, в очікувані ,уроку. Але нікого не було. Вони стояли так хвилину, п'ять .

- Дивно, Меган ніколи не запізнювалась. - сказав Марк.

-Так, так- почали всі погоджуватися.

- Не знаю, як ви я йду тренуватися - сказала Карен до всіх хто був біля неї.

- Карен, почекай може вона зараз прийде.

- То ви мене покличете, а просто так стояти і чекати поки хтось прийде я не збираюсь.

- Ладно, але далеко не йди, щоб я тебе могла знайти - з турботою, чимось нагадуючи материнську, сказала Айрін.

-Не переживай так, мамо!

І Карен побігла, аж за нею закурилось. Спершу вона вирішила пробігти 5 кругів навколо табору, а потім тренуватися.

Прийшов час і всі почали так само робити як Карен. Хтось почав тренуватися сам, а хтось почав займатися у групі. Через деякий час до них підійшли вчителі і почали задавати запитання ,які стосувалися їх вчительки з цього предмету. Нащо діти відповідали що не знають де їхня вчителька.

- Ми перше довго чекали, але коли зрозуміли ,що її нема. Ми вирішили почати тренування самі. Тому ми так само як і ви не розуміємо де вона.

На кінець уроку до них підійшла вчителька . Вона була дуже втомленою і виглядала дуже стурбованою.

- Діти, вибачте, що так пізно. Пізніше позаймаємося, а зараз всі можуть бути вільні.

-Дивно, що сталося з Меган? - сказала Карен до Айрін ,- я за весь час вперше бачу, щоб вона така була схвильована. Вона навіть вигляду не подавала, коли вчора ,якийсь хлопець зламав ногу.

-Так, це дивно, -приєднався до їхньої розмови Марк.- Але добре пішли від дихати, адже у нас зараз другий урок.

- Ти правий.

Вони всі дружньою компаніє пішли до будиночка, де і були останні 30 хвилин. Теми для розмов вони не знали, тому просто дивилися телевізор . Як раптом до будиночка одночасно зайшов Намджун і Анна, дівчина трималася за руку хлопця. У цей момент у головної героїні заграли ревнощі. "Ні цього не може бути. Я не можу його ревнувати. Чорт. "

Потім вони пішли до кімнат і вже через пару хвилин вони всі зібралися на кухні.

Карен була вдіта так само але щось її виділяло з поміж інших. Ніхто не замітив але на її руці появився браслет ,на якому був кулончик .

Той самий кулончик, який подарував Марк, але тобі він був на тонкій цепочці, а зараз на тоненькі нитці.

- Ммм у тебе новий аксесуар? - з цікавістю запитав Намджун .

- Так. А що хочеш і собі?

- Та ні, мені думаю не підійде.

- Хмм звичайно, що не підійде, він один такий і більше таких нема.

- Ну тоді носи акуратно .

- Звичайно, аби ти не забрав собі.

Через пару хвилин всі вже забули про розмову і ніхто не збирався знову її піднімати.