Після двобоїв всі відправилися по своїх будиночках. І от вже 22 година і по всьому табору лунає галасливий дзвін сирени, після неї стало всюди темно, на небі не було видно навіть зірочки, а хмари накрили своїми ніжними обіймами місяць і не відпускали його цілу ніч. Карен ж не могла заснути ,тому вона оділася у клітчасту спідницю білу футболку, а зверху накинула на себе жовтий піджак. Взулася вона ж у свої любимі чорні кросівки. Вона довго сумнівалася чи потрібно їй сьогодні кудись виходити особливо після вчорашнього інциденту, який стався з хлопцями. Дівчина вже збиралася виходити, але перед виходом вирішила попити води, тому підійшла до столу, де стояв графін з водою. Наливши собі стакан води Карен налякалася, бо за дверями вона почула дивний шум . По коридору йшли дівчати з кухні, вот вони вже зайшли до своїх кімнат і знову стало дуже тихо, було чути навіть як пролітала муха. Після довгих роздумів йти чи не йти Карен все-таки вирішила пройтися і трошки розвіятись. Коли вона виходила взяла з собою лише блокнот і ручку. З думкою може якісь ідеї прийдуть. Коли дівчина була вже на дворі будиночка її ноги відразу направилися на тепер її улюблене місце. Цього разу вона не йшла до лавочки, а залишилась біля озера сівши на м'ягку травичку, дівчина подивилася на небо і подумала про себе:
- Шкода, що зірок не видно. З ними якось веселіше. Але може то і добре, бо на них я дуже відволікаюся. І що в нас получається 2 хлопців ранені в той самий час коли я була на дворі- це раз. Два - чому я чула дивні звуки у зовсім іншій годині ніж інші . Третє - звукоізоляція будиночків мені здавалася дуже доброю, тоді як інші могли чути звуки. Хмм тоді перше я повинна зробити це перевірити звукоізоляцію будиночків - це вона записала у свій блокнот - друге і напевно найголовніше дізнатися як там ті хлопці .
Після цих роздумів Карен зібралася вже йти, але почула якийсь дивний шорох . Подивившись по сторонам дівчина нічого підозрілого не побачила ,тому помалу пішла до будиночка спати.