Глава 4. Канікули
-Добрий день, учні! Ну, що сьогодні останні день. Гарних вам канікул. Тільки дочекайтеся кінця уроків -сказав класний керівник з посмішкою на обличчі.
Уроки проходили швидко, ніхто навіть не замітив.
- Мамо я вдома.
-О ,так швидко. Ти що знову з уроків втікала?
- Ні, сьогодні ж останні день навчання. Навіщо тікати?
- І то правда .Йди поки що до себе,а потім прийди сюди поможеш на стіл накрити, бо до нас мають прийти гості.
- Хто? І по якій причині?
-Просто ми захотіли зустрітися. Та так знайома.
- Ааа добре зараз підійду.
Через пару хвилин Карен переоділася в дошнє, що б допомогти мамі на кухні.
-Так-с що робити?
- Боже ,ти точно моя донька? Де вона ділася ?
-Мамооо!
- Добре, добре жартую. Поріж ковбасу і яйця кубіками др салату.
- Є, сер! -весело крикнула Карен.
Через годину все було зроблено і матір і дочка пішли переодягатися. Дівчина наділа коротке велветове плаття бордового забарвлення, яке на днях купила з Айрін, і каблики тоже бордового кольору.
Як на диво в Карен сьогоднішній настрій був чудовий і ніхто не міг його зіпсувати. Тільки Карен спустилася, як у двері хтось подзвонив.
-Добрий день! Будь ласка, проходьте.
- Дякую! Це вам.- і вони вручили пару пачок цукерок. -Айрін скоро підійде .
- Дякую. Мама вас чекає надворі в альтанці .
Через десять хвилин знову продзвонив дзвінок у двері. Як завжди двері пішла вікривати Карен.
- Добрий день! Буль ласка проходьте. Мама в альтанці на дворі. Вас провести ,тьотя Су Джи ?
- Ні, дякую, Карен. Я дорогу знаю. Скоро підійде Намджун разом з Айрін.
- Добре, прошу проходьте.
-О, привіт Су Джи. Давно з тобою не бачились, як ти, як поживаєш?
- Привіт , так давно не бачились. Та нічого особливого не сталося з того часу.
- То добре, сідай на будь- яке вільне місце.
Як тільки всі сіли. У двері знову хтось подзвонив.
-Я йду відчиню двері- сказала Карен.
- О, Айрін як я рада тебе бачити. Гарно виглядаєш у цьому чорному платті.
- Дякую, дякую. Ти тоже божествено виглядаєш у цьому образі.
- Ой, та не смущай мене. -говорила дівчина вдаючи ,що там нікого немає.
- Добре, може ви вже набазікалися? А то тут якось незручно стояти і слухати вас.
- Ой, вибач не замітила тебе. Проходьте- з насмішкою сказала дівчина пропускаючи їх до хати.
Уроки проходили швидко, ніхто навіть не замітив.
- Мамо я вдома.
-О ,так швидко. Ти що знову з уроків втікала?
- Ні, сьогодні ж останні день навчання. Навіщо тікати?
- І то правда .Йди поки що до себе,а потім прийди сюди поможеш на стіл накрити, бо до нас мають прийти гості.
- Хто? І по якій причині?
-Просто ми захотіли зустрітися. Та так знайома.
- Ааа добре зараз підійду.
Через пару хвилин Карен переоділася в дошнє, що б допомогти мамі на кухні.
-Так-с що робити?
- Боже ,ти точно моя донька? Де вона ділася ?
-Мамооо!
- Добре, добре жартую. Поріж ковбасу і яйця кубіками др салату.
- Є, сер! -весело крикнула Карен.
Через годину все було зроблено і матір і дочка пішли переодягатися. Дівчина наділа коротке велветове плаття бордового забарвлення, яке на днях купила з Айрін, і каблики тоже бордового кольору.
Як на диво в Карен сьогоднішній настрій був чудовий і ніхто не міг його зіпсувати. Тільки Карен спустилася, як у двері хтось подзвонив.
-Добрий день! Будь ласка, проходьте.
- Дякую! Це вам.- і вони вручили пару пачок цукерок. -Айрін скоро підійде .
- Дякую. Мама вас чекає надворі в альтанці .
Через десять хвилин знову продзвонив дзвінок у двері. Як завжди двері пішла вікривати Карен.
- Добрий день! Буль ласка проходьте. Мама в альтанці на дворі. Вас провести ,тьотя Су Джи ?
- Ні, дякую, Карен. Я дорогу знаю. Скоро підійде Намджун разом з Айрін.
- Добре, прошу проходьте.
-О, привіт Су Джи. Давно з тобою не бачились, як ти, як поживаєш?
- Привіт , так давно не бачились. Та нічого особливого не сталося з того часу.
- То добре, сідай на будь- яке вільне місце.
Як тільки всі сіли. У двері знову хтось подзвонив.
-Я йду відчиню двері- сказала Карен.
- О, Айрін як я рада тебе бачити. Гарно виглядаєш у цьому чорному платті.
- Дякую, дякую. Ти тоже божествено виглядаєш у цьому образі.
- Ой, та не смущай мене. -говорила дівчина вдаючи ,що там нікого немає.
- Добре, може ви вже набазікалися? А то тут якось незручно стояти і слухати вас.
- Ой, вибач не замітила тебе. Проходьте- з насмішкою сказала дівчина пропускаючи їх до хати.
Коментарі