Дівчина зробила так, як і сказала вчителька . Вона пішла трошки відпочити ,і готувалася до наступного заняття. Тим самим дівчина почала працювати деякі рухи . Її вже перевели до старшої групи. Через пару занять мають перевести і Нама. А Айрін з Анною тільки тільки почало щось получатися.

-Карен, - покликала її Меган, -ти сьогодні будеш в парі разом з Джексоном і Марком. Надіюся ти впораєшся.

- Звичайно. Дякую.

І дівчина пішла до хлопців ,коли розпочався їх урок. Хлопці робили перші кроки і силі удари, але героїні весь час вдавалося їх уникнути.

А вот її удари попадали прямо по цілі. Карен використовувала не одну техніку і не один і той самий вид бойових мистецтв. Її рухи були непередбачувані. Рухи хлопців були також дуже сильними і непередбачувані, але дівчина відчувала вітер, тому вона могла з легкістю визначити куди їхній удар попаде.

І вот перший удар, коли в дівчину попали. Джексон і Марк відразу почали метушитися чи часом дівчині не боляче .

- Хлопці заспокойтесь. Ви так само будете переживати за ворога.? Зі мною все добре.

- Ладно ладно. Продовжим?

- Звичайно, - з посмішкою сказала Карен.

Через пару хвилин урок підійшов до закінчення. І свою бійку вони відклали на пізніше. А зараз вони всі пішли до будиночка, прийняти душ і піти спати. Тому всі порозходилися по своїм кімнатам. Дівчина після всіх водних процедур пішла на кухню взяла щось на перекус і декілька свічок.

Пішовши до своєї кімнати, витягла мольберт. Якраз у цей момент виключили світло, на взнаки тому, що пора спати. Але коли Карен когось слухалась. Вона взяла мольберт і свій рюкзак. У який поставила кісточки з фарбами, свічки і фрукти.

Вийшовши непомітною з будиночка вона пішла до того місця, де Марк запропонував їй зустрічатися.

Місцевість дуже красива, тому це саме те для неї. Вона зайшла і середину до лавочки. Розставила все так, щоб їй було зручно, запалила пару свічок і почала малювати.

Вона малювала дівчину, яка була дуже схожа на неї, може і саму себе, з темним ,трішки зібраним, кольором волосся у довгому червоному платі, воно так прекрасно на ній сиділо. Її ключиці були відкриті ,а на її тоненькій шиї красувався кулончик. Він виглядав дуже чарівно, так ніби він був створений за допомогою магії, це було сонце, яке прикрите половинкою місяця. А в середині цього сонця був синій, як небо камінь, який додавав цьому образу, якоїсь чарівності. Стояла дівчина посеред лісу і її освічував чудовий повний місяць. А коло її ніг сидів вовк, на якому вона тримала руку.

Цю картину Карен малювала десь майже до 3:00 години, коли почула посторонній звук на зовні. Виходити вона не хотіла, тому не надала цьому уваги і продовжила свою роботу. Закінчила вона її десь під ранок, як тільки вона повернулася до будиночка, прозвучала сирена, яка всіх будила. Дівчина просто пішла переоділася у чорний топ і чорні спортивні штани, зав'язала хвостик ,вмилася і пішла на сніданок. Потім відразу на урок. Вона не стала чекати вчительки, тому відразу стала розминатися і відпрацьовувати нові рухи.

Пройшло півгодинки з моменту початку уроку, а Меган тільки зараз прийшла. Вона знову була схвильована і розпитувала чи ніхто не чув, якогось посторонніх звуків уночі. Карен нічого не сказала, тільки тому, що вона не була впевнена і ще через те, що її могли виписати покарання за те, що вона під час відбою не була в будиночку.

Виявилося, що вночі хтось напав на двох хлопців, які були та як Карен поза будиночком. Хлопців зараз лікують і йде розслідування, що то було, або хто.