У будь-якому кошмарі головне – не втрачати надії прокинутися

Зі збірки приказок Дроакської імперії

Біль. Страх. Страждання. Скорбота. Співчуття. Почуття змінювалися ще швидше, ніж образи. Самотність. Відчай. Вина. Абстрактність змінилася на реальне зображення. Чоловік. Мій батько. Крик. Мій крик. І рев мого дракона. Я бачу себе, як на її обличчі проявляються всі ці ж почуття, фізично відчуваю її біль. Вона біжить. Я хапаю її й не даю цього зробити. Вона виривається. Їй боляче. У неї ще є надія. А він лежить. Він уже мертвий, я це знаю. Його тіло лежить на холодних каменях посеред льотної площадки. А вона хоче туди. Ні, туди не можна. Істерика. Крики. Відчай. І знову біль. І знову крик. Картинка змінилася. Пронизує біль в саме серце. Потім - купа каміння. Пил. І її тіло. Мертве. Бездиханне. Біль. Скорбота. Рев. Чотири струмені полум'я, що охоплюють її тіло. Вогонь. Гар. Дим. Жар. Рев. Він всюди. Рев, що зривається на гарчання. Рев, що переходить в скорботні схлипи. Рев, що охоплює всю свідомість. І більше немає нічого. Лише її палаюче тіло й біль.

- Рис! Рис, дорогий, прокинься, - почулися крізь рев драконів слова Реса, - Рис, їй погано, ти їй потрібен

Картинка відійшла, хоча у вухах все ще дзвеніло. Я насилу змогла відкрити повіки. Все тіло боліло. Голова розколювалася. Очі пекло від сліз. Холодно. І боляче. Не просто фізично боляче, а щось більше. Порожнеча всередині. І...

- Рис!

Ледь до мене хоч приблизно дійшло, що сталося, як я як ошпарена підірвалася й сіпнулася до Риса. Ноги не тримали абсолютно.

- тшшшш, тихо, - Рес підхопив мене й допоміг зробити крок до дракона, - тихо... вже все пройшло

- Рис! - я обняла шию, заодно повиснувши й прихилившись до нього, - Рисонька... Рамі, милий мій. Погано тобі, так? Я знаю... - схлипнула, - мені теж... я не прийшла сьогодні... тобі тут погано? Мені теж без тебе погано... вибач мені, - знову схлипнула, ноги підкосилися, але він обвив мене хвостом, не даючи впасти, - я знаю, милий, я знаю... я теж це бачила...

Сльози текли проти моєї волі, і я безсило сперлася на Риса, не можучи навіть стояти, не те що ворушитися. Він акуратно ліг, уклав мене на крило, тісно притиснувши до себе й прикривши другим зверху. Рамі, я так тебе люблю... як же ми переживемо ці п'ять років?

***

Відчувала я себе жахливіше нікуди. Рис подивився на мене, повернув голову 1 щось прогарчав.

- Рія?!

Крило відгорнулося й переді мною тут же схилилися стурбовані обличчя Реса, Даміра й Ріана.

- Айдар, - ледь чутно прохрипіла я, - покличте Айдара

Наступні хвилини були немов у тумані. Рес і Рок з неймовірною швидкістю зникли, а Ріан сів поруч, взяв мене за руку й почав щось говорити. Я не могла розібрати ні слова, але це заспокоювало.

За кілька хвилин в полі мого зору з'явився Айдар, присів і почав мене оглядати. Похитав головою, щось сказав моїм супроводжуючим, вони швидко закивали й теж присіли поруч зі мною. Далі він щось говорив, вони щось відповідали або питали, він знову щось говорив. А потім вони всі почали чаклувати. Підозрюю, що вони почали чаклувати, бо я відразу відключилася.

***

- Рі, ти як?

Я розплющила очі. Все ще лежу біля Риса, наді мною нависла схвильована голова Реса. Дамір, Ріан й Айдар сидять поруч і теж дивляться на мене. Хм, як я? Спробувала ворухнутися, сіла й покрутила головою.

- нормально... навіть добре. Спасибі, Айдар

- це не я, - він похитав головою, - я хороший лікар, але таке... за такий короткий проміжок часу... скажи спасибі друзям

- спасибі, - я розгублено глянула на Реса. Тільки зараз помітила, що він неприродно блідий. Як і інші, - а що...?

- Рі, ти хоч уявляєш, що це взагалі було?

Я невпевнено кивнула головою. Начебто в мене є гіпотеза, але ж це не може...

- сон дракона, - підтвердив Рес

- але...

- алеанель дранак, - прошепотів Айдар і перевів, дивлячись на мій здивований погляд, - дитя дракона

- а це що означає?

Він не відповів, тільки здивовано похитав головою. Потім кивнув Даміру, сказав мені звертатися в разі чого й полетів до інших пацієнтів.

- так, а тепер давайте по порядку. Як я тут опинилася?

- ми з Роком тебе принесли

- а що сталося?

- та ти орала на весь замок, при це ще примудрялася плакати й ревіти мало не як дракон. Це я не кажу про метання і якісь хаотичні рухи, - Ріан зобразив щось незрозуміле в повітрі, - ти в курсі, що ти собі вночі руку зламала?

- як?

- так як, як, - він похитав головою, - махнула й з усієї сили вдарилася об кут ліжка. Але ти навіть не помітила цього, по-моєму

- а... - я оглянула обидві свої руки, - праву чи ліву?

- обидві, якщо бути точним, - з похмурим виглядом відповів Рес, - другу трохи пізніше. А вже про решту тобі краще й не знати

- а... - я проковтнула клубок у горлі, - як довго це все було?

- Рія, людину, що бачить сон дракона, просто так не розбудити - втрутився Дамір, - це припинилося лише коли ми розбудили Рисрама

- оооо, - тільки й змогла видавити я, - аааа... поясніть мені тепер, що це за сон такий. Я, здається, не до кінця розумію

- сни дракона... - Дамір задумався, - про них відомо не так багато. Це був сон Риса, ти ж розумієш? І ти відчувала те, що й він. Навіть більше, дивлячись на тебе, я б сказав, що ти робила те, що й він. Що ти бачила?

- смерть батька... й матері Риса

я так і думав... це глибоко закарбувалося у вас обох у свідомості. Це могло проявитися й через рік, і через п'ять років, і через десять. Вдень ми всі носимо маски, але ніч оголює нас, робить вразливими, і тоді подібне виходить назовні. Просто так ні, але коли це накладається на події з реального світу... особливо якщо він відчував те, що й тоді. Ти сьогодні не прилетіла, це й послужило поштовхом. Самотність і занепокоєння. Цей сон немов захоплює свідомість, змушує пережити все заново. Але іноді відбувається як у вас - сон перекидається на людину. Рис теж його бачив, але це були вже всього лише образи, не більше того. А у тебе... ти немов забираєш у нього це, ділиш з ним. І тоді все проходить набагато легше - для нього лише образи, для тебе... якби він бачив його сам, все було б набагато гірше. І з кожним таким перекиданням сон стає все легше

- а можна ще комусь перекинути?

- можна... батьки можуть розділити сон з дітьми й навпаки. Чоловік може допомогти дружині, і так само навпаки. Просто кохана людина... ти зрозуміла - між ними повинні бути сильні почуття й не дружні. При щирому бажанні допомогти, ця людина може розділити сон з коханим, забрати його. Тоді ти теж будеш бачити лише образи, а для нього все пройде набагато легше, ніж для тебе. І вже точно в рази легше, ніж для Риса... такі перекидання - єдиний шанс перервати сон дракона. Того, хто саме відчуває його, розбудити неможливо, тільки того, хто просто бачить образи, а вже він потім – того, хто відчуває. Тому ми будили Риса, але якби хтось зміг забрати в тебе сон - будили б тебе. Ланцюжок обривається, пропадає сполучна ланка між драконом і тим, хто відчуває.

- а хіба тоді він не повернеться до дракона?

- ні, це так не працює. Перекидається тільки вперед, але не назад. Дракон просто прокинеться.

- так... тобто я ділю це з Рисом, допомагаючи йому. Хтось може розділити зі мною, допомагаючи мені. І з кожним разом все простіше й простіше?

- так

- добре... а що говорив Айдар?

- алеанель дранак... Вони єдині, хто може бачити сни драконів. У перший раз, у другий достатньо почуттів між людьми. А ось у перший... Дитя дракона, їх же так і називають! Можна було й здогадатися, що це про тебе... всього місяць різниця у віці, весь час разом з найперших днів. В якійсь мірі я б навіть сказав, що його мати й тебе виростила... досить рано створили риар, це ж тільки підтверджує... - він немов прокинувся від роздумів і глянув на мене, - Рія, це багато значить...

- що наприклад? - обережно запитала я

- ви можете чаклувати на великих відстанях... в перспективі - дивитися очима один одного й відчувати один одного не уві сні, - дивитися? Але ж так уже було, коли ми тільки відкрили почуття! Я думала, так у всіх... - дракони будуть тягнутися до тебе й симпатизувати, - Ейдер! Виходить, його цікавили не мої очі? І Міа... адже раніше вона в Ріна вогнем не плювалася. Виховувала, але не такими способами! Невже через це? Дитя... вона дійсно була схожа на матір, що захищає дитину... – щось ще, я навіть не знаю... дізнаюся. І ще - ваш риар не можна обірвати штучно

- тобто…

- потрібно тебе вбити

Аааа... Ааааааа!!!!! Я й до цього не сумнівалася, що Меріони хочуть моєї смерті, але тепер це взагалі їх єдиний шанс. І якщо раніше вони могли намагатися через суд домогтися знищення риара, то тепер...

- вони ні в якому разі не повинні дізнатися, - обличчя Реса було блідим

***

Скільки ми так сиділи, я не знаю, ми всі були злегка пришибленими в мене так точно в думках була каша. Через якийсь час перед нами спустився Нік.

- Рія, Ан, вас хоче бачити ер*Гареш

Головний?! Ой, а навіщо...?

- ми з ними, - Дамір піднявся

- та без проблем

Рес підбадьорливо посміхнувся, Рін простягнув руку й допоміг встати. Тільки зараз я помітила, що все ще сиджу в легкій туніці й шортах, у яких зазвичай сплю. Якось незручно до нього в такому вигляді йти...

«Так морок створи, він же бурштиновий»

А, ну як варіант. Щось я сильно туплю...

***

- я хочу почути повну історію

- це неможливо, - відповів замість мене Дамір, за що йому спасибі

- клянусь життям моїм і мого дракона, що не використаю цю інформацію на шкоду кому-небудь з вас і буду зберігати цю таємницю ціною мого життя, - він зробив на долоні надріз магічним лезом і крапля крові впала на риар, який на мить спалахнув й обвив сяйвом всіх нас, закріплюючи клятву.

Я, Рес і Ріан втупилися в Даміра. Той уважно оглянув ер*Гареша й кивнув синові, який почав розповідь...

Після кількох напружених хвилин мовчання ер*Гареш встав, повернувся до стіни й кинув на Даміра багатозначний погляд. Я й не зрозуміла, чого він хоче, але я не Дамір. А він зробив пас рукою й нас відрізало глухою стіною від ер*Гареша, крізь яку нічого видно не було. Через хвилину почувся голос головного й Дамір стіну прибрав.

- Раелія, Андрейс, підійдіть

Дамір кивнув, і ми встали перед ер*Гарешем. В руках він тримав два плоских кругляшка з химерним візерунком, чорний колір яких надавав різьбі ще більшої глибини.

- візьми, - він простягнув Ресу один з кругляшків, - даю тобі, тому що уві сні вона все одно не зможе ним скористатися. Розрахований на дракона плюс людину, але запасної ваги на другу вистачить. Прив'яже до Рисраму, для цього достатньо краплі його крові. Ще одна твоя для настройки. Одноразовий, потім потрібна підзарядка. У звіті не записаний, тому відповідаєш за нього головою. Все зрозуміло? - Рес загальмовано кивнув і хотів було щось сказати, але ер*Гареш повернувся до мене й простягнув другий кругляшок, - такі носять всі співробітники Шаару, вони дозволяють в надзвичайній ситуації викликати підкріплення. Активація, - він показав, що потрібно зробити, - це для сигналу про допомогу. Якщо хтось інший активує, ти зрозумієш. Не смикайся, допомогти без дракона все одно не зможеш, а йому залишати територію не можна. Крапля крові для прив'язки. Відповідаєш за нього головою. Зрозуміло? - я так само загальмовано кивнула, - добре, можете йти.

Хотіла було щось сказати, але він хитнув головою й відвернувся, показуючи, що розмова закінчена. Рес поклав мені руку на плече й розгорнув, я слухняно переставляла ноги. Уже в дверях ер*Гареш мене окликнув.

- Рія!

- так?

- пам'ятай - ми своїх не кидаємо, - і знову відвернувся

І... ой... я...

- це те, про що я думаю?

- якщо ти думаєш, що тільки що вам дали рідкісні амулети переносу, які можуть робити лише чорноокі і які є тільки у них, у Шаару й в охорони імператора - то так, це те саме, - абсолютно серйозно підтвердив Дамір

- але... він же...

- крім того, тільки що він гарантував тобі захист всього Шаару, якщо раптом хтось із Меріон вирішить напасти, - продовжив батько Реса

- я... а як же... - у мене навіть слів не знаходилося, - потрібно...

- не потрібно, - обірвав він, - коли вам прямо показують, що чогось робити не варто - цього робити не варто. Зробіть прив'язку, повісьте на ланцюжки від риарів і забудьте про їх існування. Ви нічого не знаєте й не чули, у вас їх немає, зрозуміло?

Зрозуміло... ні, не зрозуміло... але зроблю як він каже.