Без підготовки й дракон не злетить.
Зі збірки приказок Дроакської імперії
Вранці мені страшенно не хотілося вставати. Просто катастрофічно. Тут так добре, затишно, Рес тепленький поруч лежить, хіба мені щось ще потрібно? Ось в Шаар я б злітала, це так, але туди ми летимо по обіді. Ось я до обіду тут поваляюся, мені тут добре, а потім полетимо... хороший же план?
«ти зійдеш з розуму з нудьги, не мине й години» - хмикнув у мене в голові Рес
Нудьга? Так, нудьга - це страшна сила. О, а тоді я можу порозбирали ті папірці, що мені в академії надавали, для цього вставати не потрібно.
«а папірці як дістанеш?»
Ой, проблема. Вони лежать на столі. Це цілих метрів п'ять звідси... ні, не піду.
«а ти сходиш і принесеш мені, так?» - осінила мене хороша ідея
«я сходжу?» - він хмикнув: «тоді тобі все одно доведеться встати»
Погана ідея. Лежу з ним в обіймочку, теплі груди мені замість подушки й думаю про те, що потрібно щоб він встав і приніс. Ніііі.... не пущу, мені з ним добре. Ех, ось Ані б сюди, вона б подала.
- Ан-братан! - немов у відповідь на мої думки двері відчинилися, і ввійшов Ріан. Увійшов і тут же затнувся, дивлячись на нас. Його обличчя витягнулося.
- о, Рін, ось ти-то мені й потрібен! - обличчя чоловіка ще більше витягнулося, - подай мені ось ті папірці на столі, будь ласка
Папірці він подав, а я з жалем зрозуміла, що в такому положенні читати все одно не вийде. Довелося сісти, але це було незручно, і я лягла на живіт, зігнувши ноги в колінах.
- я не зрозумів, ти взагалі чия дружина? - тон був жартівливим, але вираз обличчя...
- Рін, будь другом, знайди Ані, - втрутився Рес, - вона швидше за все на другому поверсі, просто спустися й поклич її, добре?
- ага...
Коли він вийшов, Рес повернувся до мене:
- Рі, йди одягнися
- а? - я відірвалася від перегляду розкладу
- одягнися, кажу, - сам він теж встав, а оскільки я все ще лежала додав, - чи ти Ріна спокусити вирішила?
- та ні за що! - мимоволі рука потягнулася до вуст
- ось те-то й воно, - він посміхнувся, а я зніяковіло відвела руку
- а ти…
- та знаю я про ваших витівки, - хмикнув, - мало не прибив цього бовдура! Тільки Рі, хто з них таке ж зробить?
- а... ти думаєш, я... він...
- ще трохи походи перед ним у такому вигляді й мені доведеться декому відкручувати голову, - він почекав поки я огляну свою легку коротеньку піжаму й продовжив, - а Рін мій друг, і я не хочу цього робити, так що не провокуй його
Ага... поки я приводила себе в порядок, все думала про сказане. Тому що раніше я про це зовсім не думала з такої точки зору. Після поцілунку я якось інтуїтивно це розуміла, але потім він перейшов в розряд друзів і я стала ставиться до нього як до Ресу... тобто не ставитися як до Ресу, але вести себе з ним так само. І якось я абсолютно не думала про те, чому він мене тоді поцілував і що зі мною ми наче розібралися, а от з ним все як було, так і залишилося... недобре виходить. Але не буду ж я його кусати?!
«не будеш!» - через паузу: «сам розбереться, не малий вже»
«а якщо ні?»
«Рі, це ж не любов. Пройде через якийсь час... просто не роби гірше»
Гаразд, це я можу... ніби. Ось звідки мені знати, що саме мені не робити? Тут мене відвернула інша думка, яка мені не сподобалася ще більше.
«Рес?»
«що?»
«а йому ж теж не можна мені змінювати?»
«а, по-твоєму це тільки в одну сторону? Йому теж не можна»
Ой, йо....
«Міа буде щаслива... а взагалі ти не про те думаєш»
«а про що мені треба думати?»
«про те, що якщо хочеш попів дня валятися у ванній, то в тебе є своя в парі поворотів звідси»
Я тільки фиркнула. Не говорити ж йому, що ця ванна вже теж «моя», тому що я тут проводжу явно більше часу, ніж він сам?
«не кажи, я тебе й так чую» - він подумки хмикнув: «а моя кімната ще не твоя, ні?»
«ні, твоя кімната - це твоя кімната. Але півшафи мої!»
«я зрозумів, врахую»
А ось нічого сміятися! Все правильно - враховуй. І взагалі мені не вистачає тумбочки з дзеркалом, не ставити ж постійно стілець перед великим на дверцятах шафи!
«а мені не вистачає того часу, коли я міг в своєму ліжку спати без Рока. Не хочеш йому пояснити, що якщо ти тут спиш, то це ще не означає, що йому теж можна?»
Ееее... та ні, не хочу. Мені, по-перше, і так подобається. А по-друге, не настільки й тумбочка потрібна, щоб намагатися щось заборонити Року...
***
- так... теорія й практика магії, це зрозуміло, - я посміхнулася й стала читати далі, - артефакторика... о, це цікаво. А хто веде?
- у тебе не написано? - здивувався Рес
- ні, але ти в мене теж не написаний
- хм... невже ще кого-то нового взяли?
- О, Рія, тобі пощастило, - Рін посміхнувся, - минулий артефактор такий зануда був!
- просто артефакторика - не твоє
- наче це твоє!
- я принаймні вчив
- і все одно не розумів, про що він говорив
- ну... зійдемося на тому, що викладання - не його
- це точно, - Рін пирхнув, - гірше ніж у нас бути не може, так що тобі справді пощастило
- це добре... а що з драконом?
- на артефакторику? Можна, звичайно, може б ви в класі робили... хоч зрозуміліше буде. Але нам завдання додому завжди давали, - задумався Рес, - мені здається, він просто не хотів дивитися на те, як ціла група з нерозумінням на обличчі буде переводити погляд з нього на завдання цілий урок
- та там ти або шариш і можеш зробити що завгодно, або ні. У першому випадку ти з будь-яким учителем спільну мову знайдеш і можеш спокійно випрошувати робити все вдома, а в другому тобі вже ніщо не допоможе, - Рін легковажно махнув рукою
- ем... добре. Економічна географія. А навіщо вона нам? Хіба вони це на іспиті не перевіряли?
- вона є тільки на першому курсі й створена для того, щоб був ще годинку поспати
- кому як, - не погодився Рес, - географію ви ж не знаєте всю й у деталях. Ще по Цмерку й Конг-Ронгу теж пройдетеся. А так все як завжди - ресурси, промисли, історичний розвиток, якісь особливості регіонів
- нудьга смертна, - висловив свою думку Ріан
Я невизначено хмикнула й прочитала далі:
- структура й управління імперією. Ммм... саме всією імперією? Мені начебто всю не потрібно, я ж не імператор
- а багато хто й не герцог. Пройдетеся по загальному, потім вниз вже більш детально. Хто веде?
- Фадор ер*Ельсіл
- нормальний мужик, у нас теж він був. Пояснює добре й завдання нестандартні придумує, у нього цікаво
- Закони та їх застосування для різних соціальних груп. Фадор ер*Ельсіл, - прочитала я далі
- оооо, - простогнав Ріан, - влипли ви
- це ще чому? Рес же сказав, що він добре веде...
- а в якості практики пояснює застосування законів на вас
- ми в нього улюбленим прикладом були, - хмикнув Рес, - просто мрія - що не закон, всюди ми підходимо
- чому?
- та тому... - він невизначено махнув рукою
- пити треба менше! - я посміхнулася, дивлячись на те, як змінилося після цієї фрази обличчя мого чоловічка. Тільки заради цього її й повторюю - веселе видовище
- десь так... що далі?
- Загальний курс психології - Додема ер*Матеас. О, нарешті дівчина
- дівчина? - Ріан пирхнув, - це в нас вона ще молодою була, а зараз вже доросла жінка
- ой, та яка різниця! Психологія - це ж здорово
- здорово, - погодився Рес, - і веде добре, свій предмет знає й любить. Сюди ще мова тіла входить, теж цікаво. Релігії вона веде?
- Релігії та вірування - Додема ер*Матеас. Тьху ти, навіщо нам ця бурда?
- але ж не тільки Емай є, існують й інші. У Конг-Ронгу більш драконолюбна, і на наш берег Фаелії вона теж потроху перекидається... цей предмет взагалі всього півроку ведеться, а Додема розповідає його з точки зору психології. І як спілкуватися з релігійними... нормально загалом, не знаю, що б інші розповідали, а вона й це веде нормально
- Ораторське мистецтво - Малек ер*Шинор
- наш мужик, - висловив свою думку Ріан
- так, нормальний
- а більш детально?
- сама побачиш, що далі?
- Анатомія людини й цілительство - Ісидор ер*Мельсіл
- не знаю такого, - Рес насупився
- яка різниця? В разі чого запитає в Айдара, він навіть мені зміг пояснити, що робити
- так, йому потрібно премію дати - з академії за п'ять років ти запам'ятав тільки антипохмеляйку
- от не треба тут, анатомію я вчив!
- так... жіночу
- класифікація драконів і риарів - Ельвіза ер*Києрам, - сповістила я, обриваючи відповідь Ріана
- ось тобі ще одна дівчина, - пирхнув він, невдоволено дивлячись на Реса, - вона більше всіх веде
- ще драконологію й анатомію драконів з цілительством, - сказала я, пробігши вниз по списку, - а тут дракон потрібен?
- на цілительство? Ні, ти ж не думаєш, що ви будете там практики влаштовувати? Ой... - Рес запнувся
- що?
- ми літали на практику в Шаар, - відповів за нього Ріан
- а в чому проблема? Зроблю вигляд, що я нікого там не знаю
- ти-то? І Риса не знаєш? І він теж зробить вигляд? Та й це не єдине - в Шаарі тебе фіолетовооку знають, - Рес похитав головою
- мда... і що ж робити?
- забийте, - порадив Ріан, - ми літали на п'ятому курсі, не думаю, що у вас щось зміниться. А до того часу щось придумаємо
- еее... - я подивилася на Реса, той лише знизав плечима, - добре. Мови - Тедор ер*Тарлор. Мови? У множині, чи що? Це які ж?
- Цмерка й Конг-Ронга, які ще? - здивувався Рін, - і пустельний, але то таке, навіть окремих уроків на нього немає. Його разом з Цмерком проходять, як суміш з нашою мовою
- ну які-які, заморський ще є, - пробурчала я
- і те, що ти його знаєш, світити не варто, - сказав Рес, - про це нікому не повинно стати відомо, інакше постануть питання: звідки й навіщо?
- та не буду я нікому про це говорити. Але ж я зовсім не знаю ні мова Цмерка, ні Конг-Ронга!
- ось і навчишся, - знизав плечима Рес, - неможливого він не вимагає, а уроки прикольні - в формі гри. У нього навіть Ріан на Конг-Ронговському заговорив
- а чого це я - навіть?
- та тому що, - Рес подивився на нього з такою часткою іронії, що мій чоловічок зніяковів, - що там ще?
- Алхімія - Арін ер*Варан
- ще одна нудота, - Рін закотив очі
- а з драконом що?
- по ідеї потрібен... але ми щось придумаємо... може теж додому випрошувати будеш... або половину в класі, а вже частина з драконом - вдома... подивимося.
- Точні науки - Берін ер*Екодвіл. Що за точні науки?
- на першому курсі одна математика. Мужик теж нормальний
- Фізична підготовка - Мерін ер*Елон
- о, ви точно попали, - пирхнув Рін, - там навіть Ана заганяли до півсмерті
- ааа... Рес?
- не знаю, до чого саме він фізично готує, але готує ґрунтовно так, - Рес повів плечима, - і краще не потрапляти до нього на відпрацювання покарань... і не потрапляти йому на очі взагалі... а вже якщо щось зробив так тим більше
Ой, і це говорить Рес ?! А... а я взагалі ці уроки переживу?
- не бійся, - Рін поплескав мене по плечу, - у нас ось всі вижили... - точно в одному напрямку думаємо, - це був рекорд
- Рес? - з надією й побоюванням подивилася на одного
- та знущається він, не звертай уваги. Це нервове. Але уроки - жесть...
Ось навіщо вони це сказали ?! Краще б я не знала - ще б два тижні спокійно жила...
***
Два тижні пролетіли зовсім не помітно. Ранок - якісь повсякденні клопоти, тренування (без Риса вони виглядала вкрай дивно й незвично), підготовка до академії. Ми знову пройшлися по лавках і докупили все, чого не вистачало. Крім того, всіляку канцелярію й просто корисні штучки. А ось вечір - це незмінне, це Шаар. Я раділа кожній зустрічі з Рисом, кожної хвилинці разом. Але якщо раніше ми могли хоча б годинку погасати по небу в божевільних віражах, то зараз на це витрачалося хвилин п'ятнадцять-двадцять, а потім ми літали з Ніком або Айдаром, дивлячись кому з них більше потрібні були. Нік сміявся й говорив, що я все роблю за нього й він тепер взагалі не потрібен, Айдар просто хвалив мене й не міг натішитися нашим з Рисом успіхам, і обидва абсолютно не розуміли, з чого раптом така різка зміна. Так, може Дамір і сказав забути про все, може й ер*Гареш натякав на те саме, але я не могла забути й намагалася відпрацювати амулет хоч так. Звичайно, це й близько не зрівняється, але що ще я можу зробити?
Кінець літа прийшов раптово й зовсім несподівано. Просто одного ранку я прокинулася з Ресом, а він сказав, що вже завтра летіти до академії, тому сьогодні мені потрібно зібрати речі. І ось ще один день в нескінченних турботах і метушні. А після обіду знову Шаар, і я скаржуся Ніку на життя.
- вранці залетите, в чому проблема?
- вранці? Рес може бути проти...
- він проти того, щоб ти весь день тут була, але якщо вечір ти проведеш в академії, то логічно, що ранок - в Шаарі.
- хм... напевне. А ти кожен день сюди літаєш?
- так, відразу після обіду. Але серед тижня ненадовго, пробігтися й зробити найголовніше, а так мене підміняють. Всього пару годинок виходить, до кінця вечері вже повертаюся.
- Нік... Нік, ти ж мені друг?
- та начебто, - він скосив на мене очі й посміхнувся куточками губ
- Нік... а ти можеш мене з собою брати? Рес і так весь місяць через мене туди-сюди носиться... а тепер він ще й учитель, у нього інші справи будуть... - знову ж таки через мене... - а ти все одно летиш, так візьмеш мене?
- навіть не знаю…
- ну Нііііік, - заканючила я, - ну будь ласка! Ти такий хороший, розумний, красивий... і ти все одно летиш, що тобі коштує ще мене взяти? А я... ось що хочеш, щоб я зробила?
- Рія, - він пирхнув, - та візьму я тебе, візьму. Ми з Аном ще тиждень тому домовилися
- а чому мені не сказали?!
- приємно слухати що я такий хороший, розумний, красивий, - він лукаво посміхнувся, копіюючи мої інтонації
- і противний до неможливості!
- ти знаєш, щось я передумав...
- ні, не передумав, - я підстрибнула й чмокнула його в щоку, - спасибі
Ось так вирішилася ще одна проблема, і тепер я могла бути впевнена, що, не залежно ні від чого, в Шаарі буду кожного дня.
***
Рес підняв мене в таку рань, що навіть Рок з Ані ще не встигли втекти по своїх справах.
- ммм... куди? Нікуди не піду, - я перевернулася й накрилася зверху подушкою
- в Шаар хочеш чи ні?
- Шаар? - я схопилася й побігла у ванну, - звичайно, хочу!
Слідом мені долинув сміх Реса. Ну й добре, нехай сміється, але заради Шаару я й не в таку рань встати готова. Вже через п'ятнадцять хвилин я була повністю зібрана. Ми по-швидкому поснідали, взяли з собою перекус, попрощалися з Даміром й Іарідой і полетіли. Наступні кілька годин, мало не до обіду, ми з Рисом допомагали Айдару, а потім він з Ресом мало не силою посадив мене на Рока, кажучи, що в академію потрібно потрапити сьогодні й бажано не пізно, а завтра я все одно з Ніком сюди повернуся. Знаю, але відлітати не хочу... а довелося.