У крилатих і мудрість своя.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

Дивно, але чим краще спиться, тим більше не хочеться прокидатися. Рес був невблаганний - підняв мене навіть на десять хвилин раніше власне підйому й провів до кімнати. Переконався, що моя сусідка спить і навіть накинув на неї заклинання, поки я заходила через панель в стіні. І правильно, їй зовсім ні до чого знати про ходи.

«Рі, я тут захист поставлю, щоб не пройти, не прослухати й не подивитися було»

Та став, я що проти? Ріан вже ставив раз... хоча то щось інше було, та й очі в нього інші.

Ванна, одяг, зачіска, макіяж. Жвавості мені додавало відчуття голоду, адже вчора на вечерю я так і не ходила. Проте, добре виглядаю, мені подобається.

«прикрас не вистачає»

Не звикла я весь час носити прикраси, вони мені подобаються на відстані, а на мені - заважають.

«як мінімум сережки яскравіше й браслет одягни. По-перше, ми їх не просто так купили. По-друге, це ти раніше не носила кожен день, а тепер носиш»

Бе-бе-бе! Гаразд, переконав. Браслетик так браслетик.

«і сережки помітніше»

Бе-бе-бе! Втім, сперечатися я не стала, чомусь у мене раптово прокинулася дівчача любов до прикрас, і я навіть додатково одягла кулончик. Так, у мене бували такі періоди, а потім я просто летіла кудись з Рисом і ці самі кулончики дійсно заважали. Особливо якщо робити віражі з поворотами вниз головою... але до обіду мені це точно не світить.

«запізнишся»

Ні, вже біжу.

- прекрасно виглядаєш, - Джейк посміхнувся

Знаю, але все одно приємно. Я посміхнулася у відповідь. І ще приємно, що він тут чекає на мене... звичайно, був би в мене дракон, він би цього не робив (напевне), але... але він тут і чекає саме мене, а потім подана рука, я сідаю ззаду й обвиваю руками його талію, а потім коротенький політ і знову з посмішкою допомагає мені зістрибнути з Діра, який його дракон, а потім так галантно-чинно-благородно підставляє мені лікоть, я таким витончено-награним жестом кладу свою руку й ми йдемо до їдальні... не знаю чому, але вся ця церемонія, крім веселої посмішки, викликала ще якесь інше, тепле почуття.

«Рі, я відірву йому голову» - це нас Рес побачив

«а як я, по-твоєму, повинна сюди добиратися? Ранковий забіг?»

«літайте, хто ж вам заважає? А решта до чого?»

«до того самого» - я скорчила ментальну гримаску й показала йому язика: «мені подобається»

«відірву голову»

Може зі мною й розмовляти заборонено? Я все розумію, але це вже занадто.

Рес не відповів, та і я на цю тему спілкуватися не хотіла.

***

Структура й управління складнощів у мене не викликали абсолютно, чого не скажеш про інших. І якщо бурштинові й зелені ще хоч якесь уявлення про це мали, то для рожевих і блакитного це взагалі був темний ліс. Я навіть здивувалася. Як можна не вчити дворянських дітей такому важливому предмету? Невже їх батьки думають, що все потрібне вони дізнаються в академії?

«Рі, їх теж вчать. Питання тільки в тому, хто вчить»

Так, я розумію, що не всім так пощастило, і не всіх вчить абсолютний геній в цій області – Дамір - але все ж...

«кожен вчить тому, в чому розбирається сам і що буде потрібно надалі. Це ви зараз замахнулися на цілу імперію і їм складно, а коли дійдете до графств або віконтств - складно буде тобі»

«чому?»

«ми звикли мислити масштабно, а там потрібно більш... цілеспрямовано»

Хм... безумовно обміркую цю теорію.

«не світися особливо перед ер*Ельсілом на герцогствах, інакше постане питання - а звідки ти все це знаєш. Повір, далеко не кожен герцог потрапляє в академію з таким рівнем, а вже про зеленооких я й не кажу. До речі, потрібно буде тебе підтягнути в графствах... ти повинна це знати»

Мда... радує хоча б те, що це буде не скоро - спочатку вся імперія, потім герцоги, потім маркізи... а ось потім так, потрібно відповідати кольору моїх очей.

- Ель, - Джейк легенько штовхнув мене ногою під партою, - прокинься

- а? - я сфокусувала погляд на реальності й побачила, як на мене з невдоволенням дивиться ер*Ельсіл, - вибачте...

- можна дізнатися, про що ви думаєте на моєму уроці?

- е... просто вся імперія... вона така... масштабна. А я звикла мислити більш... цілеспрямовано, - вирішила я не відходити далеко від легенди, - складно так різко перейти...

- радий, що ви розумієте корінь проблеми, - він навіть посміхнувся, - але будьте уважніше, інакше вам буде ще складніше

- так, звичайно. Вибачте

От Емай, тепер доведеться всюди підтримувати це «мислення цілеспрямовано»! Чи я можу сказати, що імперія розширила моє бачення світу й герцогства-графства в порівнянні з нею не здаються складними?

***

На практику магії одногрупники полетіли на спеціальний захищений майданчик на даху, а ось я від них втекла, справедливо зауваживши, що на практиці магії без дракона робити нічого. Чиста правда! А ось те, що насправді я пішла в кабінет нашого вчителя, їм знати ні до чого.

- Рі, якщо в чомусь сумніваєшся - не робіть цього, - наставляв мене Рес

- та в чому сумніватися, заклинання-то прості

- прості. Але все ж, мені кабінет потрібен цілим, вам це зрозуміло? Обом! - він подивився на Ані, яка миттєво зробила мордочку, мовляв вона взагалі нічого ніколи не замишляла й не робила пакощів

- зрозуміло

- якщо що - клич

- ок

- зайти сюди ніхто не повинен, але раптом - невидимість

- ага

- і

- Рес, та лети вже на урок, ми розберемося! - не витримала я

Він скептично на нас подивився й таки ж дійсно відправився до всіх на дах.

Ані перелетіла мені на плече, а я не могла не помітити, як за цей короткий проміжок часу з її очей пропали всякі пустощі й капості - тепер це абсолютно зібраний дракон, готовий чаклувати.

За полуднем тільки й розмов було, що про урок Реса. І про Рока ще, адже вони вперше побачили дорослого Елдірона - вчора на теорії була тільки його донька. Одногрупники були в захваті й від можливостей цієї парочки, і від методів викладання. Ще б не були! Він стільки років мене вчив, що навіть якби в нього таланту не було - вже з'явився б.

Після полудня стояло ораторське мистецтво...

- мій урок - це не просто виступ на публіці, це спілкування з людьми, постійне щоденне спілкування, це методи переконання, це, - віщав ер*Шинор, або просто Малек, як він дозволив себе називати.

Таку проникливу промову нам видав, таке щось в ній відчувалося, що його слухали всі, причому затамувавши подих.

- вистачить з вас, ефект вже помітили й відчули, - зовсім іншим голосом сказав Малек, - а тепер давайте вчитися досягати такого.

Стоп, це що - демонстрація була? Так не чесно! Мені сподобалося, ще б його послухала... Втім, сам урок мені теж сподобався - Малек поділив нас на команди й влаштовував ігри-змагання, перевіряючи в такій формі сильні й слабкі сторони кожного. В результаті він заявив, що ми нездари ну й тому подібне й що в першу чергу потрібно розширити наш використовуваний словниковий запас, тому що, він не сумнівається, ми знаємо багато, але користуємося, на жаль... занадто багато повторень, до яких ми звикаємо й не завжди за допомогою цих слів можна точно висловити свою думку, а переконати так не вийде нікого й ні в чому й взагалі це не красиво і т. д. і т. п. Домашнє завдання від нього звучало як «п'ять синонімів» і я навіть уявити собі не могла, у що воно для нас обернеться...

Психологія - це щось. Ер*Матеас, або Додема, як вона теж дозволила себе називати, була просто... неймовірно цікавою. І друзі зі мною були цілком і повністю згодні, ось тільки...

- ти повторюєшся, - Джейк посміхнувся

- у чому?

- ораторське у тебе цікаве, психологія - теж цікава

- а що я можу зробити, якщо так і є?

- п'ять синонімів

- ммм... класний, приголомшливий, захоплюючий... е...інтересний... цікавий

- не можна цікавий

- манливий, - допомогла мені Анета

- так манливий! І ти, між іншим, теж повторюєшся.

- де?

- ти вже три рази сказав слово, до якого я тільки що шукала синоніми, - я не сказала «цікавий»! - п'ять синонімів.

- добре, тільки тобі ще п'ятнадцять

- п'ятнадцять?! Та звідки?!

- на «синонім», «ти» й «так»

- а... - я навіть рот відкрила. Як не одне, так інше! - «так» - це не слово, це вигук

- яка різниця?

- як яка? Велика!

- о, ну звісно, тепер я зрозумів, - посміхнувся, - добре, але перші все одно залишаються

- а «ти» - це теж не слово

- а що це?

- це звернення

- і чим це відрізняється?

- багато чим

- перший все одно залишається

- спочатку ти

- класний, приголомшливий, захоплюючий, інтересний, манливий, - зі смішинками в очах сказав він

- мої не можна говорити!

- чому?

- так не чесно!

- а Малек не забороняв

- тому що це й так зрозуміло!

Ми терміново полетіли до Малека дізнаватися, чи можна так робити. Він подивився на нас, посміявся й сказав, що ні, так не можна. І «ти» не рахується, хоча ось «він» і тому подібне - так.

- не можна! - я переможно дивилася на Джейка, - п'ять синонімів, будь ласка

- привабливий...

Його страждання перервав дзвінок, ми переглянулися і як ошпарені побігли коридором до кабінету. Нашестя посланників, говорили ж нам Брай та Анета - не ходіть, не встигнете. Потрібно було їх послухати...

- хто тут у нас? - нас оглянули глузливим поглядом, - причина запізнення?

- прояснювали подробиці домашнього завдання з ораторського мистецтва, - не розгубився Джейк

- що за гра?

- п'ять синонімів

- і з приводу чого ви сперечалися?

- чи можна повторювати сказані іншим, - і не доказав. От же ж, а можна було б причепитися до «синоніми»

- не можна, це ж і так зрозуміло, - я багатозначно подивилася на Джейка, а ер*Кієрир посміхнулася й продовжила, - добре, на перший раз прощаю, але щоб більше такого не повторювалося. Сподіваюся, до моїх предметів ви проявите не менший інтерес

***

- Джейк, - так вкрадливо почала я, сидячи в їдальні за обідом

- що? - не менше вкрадливо поцікавився він, явно і сам розуміючи, до чого я хилю

- привабливий і…?

- не надокучливий

- і?

- і... не занудний, - майже те саме, але ладно

- ще два, - не відставала я

- не такий, як Ель

- Брай! - шикнула на нього Анета

- той, що викликає цікавість, - через болісну паузу видав бурштиновий-один

- а п'ятий?

- провокуючий на вивчення, - і дивиться своїми сонячними очима на мене...

- прийнято, - сповістила я

- Ель?

- так?

- синонім і...?

- альтернатива, аналог... інше визначення...

- ще два, - скопіював він мої інтонації

- той, що викликає схожі асоціації...

- а п'ятий?

- Джейк, ти мені заважаєш! - я зробила страшні очі, - наполовину інше слово

- наполовину - це як?

- а ось так! Букви змінилися, а значення залишилося

- прийнято, - він посміхнувся, а потім лукаво на мене подивився, - п'ять синонімів

- до чого?!

- ти двічі назвала моє ім'я

- та коли то було! - обурилася я, - і імена-то тут при чому? Взагалі з тобою розмовляти не буду, тоді й називати не доведеться, зрозумів?

- гей, та я ж пожартував, - він підняв руки в примирливому жесті, - не треба зі мною не розмовляти... мир?

- та ми й не сварилися

- добре, - посміхнувся й заглянув мені в очі, - і все ж?

- хлопець, пацан, хлопчик, бурштиновий, - видала я автоматом, потім подивилася на нього й додала, - шатен

- Ель – ти чудо, - він беззвучно розсміявся

- п'ять синонімів!

- до чого?!

- ти двічі назвав моє ім'я

- ні, ну якщо не хочеш, щоб я...

- бе-бе-бе!

- дівчина, дівча, дівчинка, зелена, - в очах іскорки веселощів - не шатенка

Брай з Анета не витримали й засміялися, а ми сидимо, кусаємо губи й дивимося один одному в очі... чарівне видовище.

***

З обіду я втекла до Ніка, який, як ми й домовилися, сьогодні підібрав мене сам, так що далеко ходити не довелося. З очима ми розібралися, я вже й сама можу їх міняти, не буде ж Рес просто підкидати мене до столовки крупних кожен день? А в Ніка це займало зайву хвилинку, так що він теж був не проти. А далі - Шаар, наше десятихвилинне божевілля в небі з Рисом і польоти й допомога, на цей раз - Айдару. І розставання, політ назад - найсумніша частина мого дня.

Нік підкинув до столовки, якраз прилетіли до середини вечері. Друзі все ще були там - чекали мене - хоча самі вже давно поїли. Швидко перекусила, ми встали, а Анета так акуратненько випередила зі мною під руку хлопців на кілька кроків і стала наполегливо вмовляти мене піти з ними.

- а уроки?

- Ель, та які уроки?

- як які? На завтра - артефакторика, хоча б. Це я вже не кажу про інші - не залишати ж все на вихідні!

- так, на вихідні безумовно не потрібно... ну Ель, - заканючила вона, - потім зробиш! - по-моєму, вона просто хотіла сходити до хлопців, тільки от ні в якому разі не сама

- ви про що? - нас наздогнав Джейк

- ти уявляєш, вона не хоче йти з нами, - здали мене з потрохами

- ти йдеш з нами, - сповістив цей сонячний, розгортаючи мене до Діру

- це що за диктатура?!

- це демократія - вирішує більшість

Нормально?!

- ні, - уперлася я

- Ель, ти неможлива!

- так, взагалі неправильна якась, - підтримав його Брай

- це ще чому?

- та тому, що ти єдина на весь курс, хто хоче проміняти нас на домашку, - фиркнула Анета

- від нестачі уваги ви точно не страждаєте, так що

- від нестачі? - тепер уже Джейк пирхнув, - та їх увага... ще в останній літній день набридли, чесне слово!

- їх хоча б двоє, а я одна! - поскаржилася дівчина

- а це як впливає? - не вловив я суть проблеми

- так як-як, їх поділили, а за мною всі хлопці бігають!

- в сенсі «поділили»?

- в сенсі, що половина дівчат спокушує Брая, а до мене не лізе, а інша половина - навпаки, - пояснив золотоокий

- воу... та коли вони встигли?

- це єдине, що тебе хвилює?! - такий удавано-ображено-обурений голос

- ммм... ні, безумовно ні, - я задумалась, - слухайте, а Анету вони у своєму розподілі врахували?

- ні, вирішили, що хлопців з неї вистачить, - хмикнув Брай, - і так хоч гарем відкривай

- і жодного нормального! - поскаржилася вона, - всіх що цікавить? Та очі мої, може ще те, що маркіза... – фактично одне й те саме, - ніякої тобі романтики! Одні ви мене любите, - вона скорчила зворушливу гримаску хлопцям

- а мене вони теж врахували?

- так, - Брай хихикнув

- ммм… цікаво. І кого ж з вас мені потрібно спокушати?

- а є побажання? - лукаво запитав Джейк

- звичайно, - таким проникливим голосом сказала я, - бажань у мене взагалі багато... але ось пристрасть... вона одна

- навіть так?

- так...просто божеволію... так хочу... морозиво з карамеллю

- ні, ти безумовно неправильна, - крізь сміх констатував Брай, - тобі належить дивуватися моєю неземною красою та чарівністю й у захваті падати до моїх ніг

- вибач, дорогий, я не знала, що все так серйозно

- навіть не знаю, дорога, чи зможу я тебе коли-небудь пробачити... це такий удар для мене

- ммм... милий, не переймайся, добра половина нашої групи тебе з задоволенням втішить, - втім, може й не дуже добра, а якраз жадібна до дечиїх очей

- сумнівне щастя, - він навіть сміятися перестав і замотав головою, - ні, не хочу

- як скажеш, милий, я ж не наполягаю

- та ти взагалі дивна

- через те, що не примушую тебе зустрічатися з шістьма-сімома дівчатами?!

- ні, - він зробив скорботний вигляд і навіть витер уявну сльозу, - не любиш мене, - ще одна сльоза, шмигнув носом - не поважаєш, - третя, - не, - тут він задумався й палець, що другий раз витирав шкіру під правим оком, призупинився, а я не витримала й фиркнула, потім засміявшись, - та ну тебе! - він кинув цей цирк і теж засміявся, - точно неправильна

- так, голубки, хороший воркувати, - в очах Джейка танцювали смішинки, - ходімо

- а артефакторика?!

- ну Ель! - бач як злагоджено. І з яким докором!

- зробиш у нас свою артефакторику, в чому проблема? - Джейк розгорнув мене за плечі до себе, - йдемо? Разом веселіше

Я стояла й дивилася прямо в ці сонячні очі, розуміючи, що не хочу говорити «ні». І так, взагалі це в мої плани не входило і так, мені ще потрібно перекреслити схему накопичувача й прорахувати деякі параметри і так, Рес все ж в чомусь має рацію і...

- мені потрібно зошит взяти

***

Я знала, що це перетвориться в якийсь балаган. Я знала, що сама я зроблю все в три рази швидше. Але я знала, що з ними дійсно буде в три рази веселіше. В результаті за кілька годин я тільки й встигла що переписати в Джейка конспект і зробити завдання, тому що весь інший час мене наполегливо відволікали. Хвилин за десять до відбою ми все ж розійшлися, а я з Анетою помчалася по коридорах, щоб вчасно встигнути до кімнати. Кинула «привіт» сусідці й навіть не дочекалася відповіді - пішла у ванну. Всього хвилин п'ять, трохи магії і я лягаю спати... наївна. Ну як я засну? Чого я тільки не перепробувала: візуалізувати, рахувати драконів, представляти щось заспокійливе (теж драконів. Риса, якщо бути точною), стверджувати, що я вже сплю (самонастройка Даміра)... без толку. Думки, думки, думки... І це поглинаюче почуття самотності... і переживання, і хвилювання, і ще купа хто знає яких емоцій... і я... як Дамір говорив? Вдень ми всі носимо маски, але ніч оголює нас. Так, це точно... днем ​​я можу прикидатися, можу хоробритися, можу робити вигляд, що все нормально... можу, та й постійна присутність інших зобов'язує. А ось вночі... вночі мої страхи вже нікого не бояться, вночі я одна, одна проти них, залишена на розтерзання минулого й хвилюванню за майбутнє, лежу грудочкою на ліжку, обнявши подушку, і абсолютно беззахисна перед всім цим... Лише перемігши свої страхи, ми стаємо вільними, але... як мені це зробити? Як я можу це зробити без Риса, без мого супутника, без мого дракона? Як, якщо без нього мені так погано, так самотньо, я відчуваю себе кинутою й беззахисною?!

***

Не знаю, коли я заснула, але прокинулася в жахливому самопочутті й видок... теж був жахливий. Втім, якраз це я виправити могла - тих крапель магії, що були доступні мені на такій відстані від Риса, цілком вистачило на приведення очей в потрібний вид - білки стали білими, а не червоними як були, мішки теж пішли, обличчя набула нормальний вид. Умивання, одяг, макіяж, зачіска, прикраси (я все пам'ятаю, Рес) - і дівчина в дзеркалі зовсім преобразилася, від проведеної ночі не залишилося й сліду.

Джейк чекав і... і навіть мінусовий настрій різко змінив свій знак.

- привіт, - мені посміхнулися

- привіт, - я хитро блиснула очима, - як я виглядаю?

- прекрасно виглядаєш

- повторюєшся, - я прицокнула язиком, - п'ять синонімів, будь ласка

- чудово, гарно, шикарно, пречудесно, блискуче, - ух ти, навіть не запнувся!

- дякую, Ви дуже люб'язний

З посмішкою подаю йому руку, мене акуратно саджають на Діра (який Діерир, але просто Дір мені подобається більше), політ, де я сиджу, обвивши сонячного руками й поклавши голову йому на плече, потім мені подають руку й допомагають спуститися, далі - лікоть , моя рука й так ми йдемо до їдальні... стійкий знак плюса мого настрою, посмішка, що так і норовить розплився на обличчі й усе зіпсувати, незадоволений погляд Реса, який я повністю ігнорую... чудовий початок дня, мені подобається!

***

На артефакториці нічого надзвичайного не сталося, хіба що ер*Фасана оголосила, що на наступному уроці в нас буде практикум, а тому щоб ми були з драконами. Одногрупники лише плечима знизали – їм-то що? Покликали, та й все, чаклуйте собі на втіху. Дехто навіть зараз був з драконом, що особисто мене сильно вражало. При всій моїй любові до Риса й буквально манії постійно бути разом (Дамір сказав, це одна з особливостей алеанель дранак - вони не можуть без дракона, хоч трохи тривалі розставання переживають важко), я не уявляю, як би він тут лежав і нічого не робив. Він же дракон! І що він буде ось так спокійно валятися в класі, поки інші носяться над землями між двох річок? Та нізащо! На те він і дракон, він не може без цього. І я... як же я сумую за цим азартом, вітром в обличчя, божевільній гонці в спробі наздогнати Реса з Роком! Потрібно на вихідних обов'язково затягнути його в Шаар та політати наввипередки! Фінти й виверти-то ми кожен день витворяємо, а ось гонка... зовсім інші відчуття.

- Ель! - Джейк потряс мене за плече

- а?

- повернися на землю, - він посміхнувся, - як на практикум підеш?

Так я ж якраз над цим і думала... ніби.

- накопичувач зроблю

- накопичувач? - Анета насупилася, - це що?

- це такий артефакт... якраз вирішить мою маленьку проблемку

- артефакт? А ти добре розбираєшся в артефакториці?

- я... не знаю, ще жодного разу нічого не створювала. Але ер*Фасана дала мені книгу по накопичувачам і схему потім перевірила... по ідеї, повинно вийти

- ого... та коли ви встигли?

- коли вона дізналася, що мій дракон не в академії, розповіла про накопичувачі й книгу дала

- здорово! Так ти тепер і на магію ходити будеш?

- не тепер, а коли створю накопичувач. І ні, на магії така витрата сили йде... але на артефакти й зілля повинно вистачати

- а що ж з магією робити будеш?

- а що я можу зробити? - я знизала плечима, - ходімо, а то зараз ще на щось встигнемо. Що у нас там?

- мови

***

- так, діти, вибираємо - конг-ронгівська або цмерківська? - було перше, що сказав Тадор ер*Тарлор

Ми переглянулися й знизали плечима.

- опишу вам ситуацію, - змилостивився вчитель, - цмерківська більше схожа на імперська, вам вчити його буде простіше. Конг-Ронг від нас відділяє смуга гір, так що їх мова на нашу практично не схожа, вона набагато складніше. Вчити ви все одно будете обидві, справа тільки в порядку. На Цмерк йде два роки, на Конг-Ронг - три. Я б рекомендував почати з більш складного, тому що зараз у вас ще такий розклад... ну як вам сказати? Дитячий. Суцільні магічні предмети, аби вам не нудно було. З кожним курсом вас все більше й більше будуть напружувати управлінням та іншими штуками, які потрібні імперській знаті. На другому курсі нарощують години на них, обрізаючи магію, а ось з третього підключаються нові. Навалювати ще й більш складну мову на кінець... хоча, існує думка, що чим більше знаєш, тим простіше вчити нову, так що можете почати з цмерківської, сподіваючись що конг-ронгівську потім теж буде вивчати простіше. А хтось вирішує «дати собі час втягнутися», мовляв поки можна гуляти гуляємо, а потім все одно завантажувати будуть і те, що трохи більше - не так важливо... не знаю, підходів багато буває, вирішувати вам

Хм... і що ж вибрати? Взагалі, я поки схиляюся до думки про конг-ронгівську. По-перше, в Цмерк я якось не горю бажанням потрапляти, а ось до загірного народу - цілком навіть можна. По-друге, залишати все складне на кінець теж не хочу, я вже давно знаю, що такий підхід ні до чого доброго не веде. Починати на третьому крім усього іншого ще й новий більш складну мову? А так як раз буде ще один рік Конг-Ронга, начебто складно, але не з нуля ж? Якраз втягнемося з новими предметами, а на четвертому вже з початку можна буде й цмерківську почати... так буде краще.

Голосуванням вирішили, що таки спочатку нехай буде конг-ронгівська. Ер*Тарлор посміхнувся, потер руки й почав нам щось говорити... явно не на імперській. А... а вчити він нас буде? Подивився на наші витягнуті обличчя, посміявся й клацнув пальцями, після чого на стіні перед нами почав з'являтися синхронний переклад всього, що він говорить. О, а я-то думала - чому тут гола стіна? Виявилося, якраз для того самого - на ній з'являлося сказане ер*Тарлором незнайомою мені мовою й переклад на імперську під кожним словом. У такий ось оригінальний спосіб нам повідомили, що половина часу відводиться на граматику, інша половина - на словниковий запас і практику. Але, оскільки ми неуки й нічого не знаємо, то сьогодні всю пару вивчаємо алфавіт і вчимося читати, тому що додому вже будуть слова.

Більше години все по черзі ламали язики, вимовляючи неправильно. Написи на стіні теж змінилися - з'являлося те, що потрібно було сказати, переклад і транскрипція, а якщо ми все одно не могли прочитати правильно (а так воно й було), то з'являлася ще й транскрипція на імперській, що ер*Тарлор називав знущанням над мовами й взагалі непотребством. До кінця пари в мене вже гула голова від цього всього, але «знущання» стало з'являтися помітно рідше. Емай, я розумію, чому в нього навіть Ріан заговорив на конг-ронговській! Але що вони говорили про те, що мені має сподобатися? Щось поки у мене вражень від уроків - один головний біль.

На щастя, якраз був час полудня, так що до наступної пари - анатомії і цілительства людини - я відпочила й відчувала себе цілком нормально.

З обіду я вже за звичкою втекла раніше, так нічого нікому й не пояснивши. І дорога в Шаар, час, коли я ледь могла сидіти спокійно, тому що ось-ось і... і я ж чекала цього цілий день!

- Рія, не крутись, - Нік посміхнувся, - впадеш

- я не... - кручусь, так, але що я можу з собою вдіяти?

- як день пройшов? - вирішив він використовувати іншу тактику - відволікти мене

- та нормально... від мов голова пухне.

- ви який вибрали?

- Конг-Ронга

- цей складніше. Але спочатку, потім звикнеш

- а ви який спочатку вчили?

- теж Конг-Ронга

- ясненько...

- у вас учитель хороший, його всі хвалять

- хороший... а у вас хіба інший?

- звичайно, це ж інший корпус

- ну й що? Три уроки мови в курсу, п'ять курсів - це як три уроки в день. Невже не може потім йти в ваш корпус і там викладати?

- ні, не може. Ніхто так не викладає. Три корпуси - це як три різних академії, хоч й стоять разом... по ідеї, чому б і ні, можна було б ділити тільки магію, але все одно так не роблять.

- чому?

- це проти правил академії. У маленьких викладають тільки маленькі, у середніх - тільки середні, у великих - тільки великі. Може з особистим комфортом пов'язано, так ви ніби як рівні... може ще з чимось, не знаю. З магією чому - зрозуміло, з іншим - не дуже... так склалося історично

- а як же рівність, братство, тощо? - завела я до болю знайому пісню

- це стосується тільки дворян і недворян, а всередині діліться собі як хочете, їх це вже не цікавить

Логіка! Залізна...

***

- ти йдеш з нами, - після вечері знову заявили мені, - і не думай опиратися

Я й не думала, але тепер просто не можу не чинити опору, ви ж це розумієте?

- ні, не піду

- та розслабся, ми теж теорію магії ще не зробили, ось і зробимо разом, - Джейк обійняв за плечі й повернув у бік Діра

- ха, а от і ні - я зробила теорію ще в понеділок

- ммм... а чому не артефакторику, вона ж раніше? - здивувався він

- жіноча логіка! - просто поки я була в Реса то вирішила, що краще зробити його предмет - спитаю якщо що. Питати не довелося, але тим не менш

Анета поперхнулась і втупилася на мене, Брай пирхнув, Джейк дипломатично не відреагував:

- тоді ми будемо робити теорію, а ти... - замислився, - а що тобі потрібно? І взагалі ми вчора чекали, поки ти зробиш, так що теж почекаєш

- так вже ви й чекали! - заважали мені тільки насправді

- можеш так само чекати, - він пирхнув, - хіба не весело було?

- весело-весело... добре, але мені потрібно взяти артефакторику

- знову?! - це Брай, - так що ти зі своєю артефакторикою так носишся?!

- що ти, дорогий, це інша артефакторика, - захихотіла я, - й мені справді потрібен накопичувач

- дорога, та хіба я проти? Зубри свої артефакти хоч кожен день, якщо так хочеться

- дякую, любий

***

«Рес»

«одна ніч, пам'ятаєш?»

«ну Рес! Ти що мене абсолютно не любиш?»

«я тебе обожнюю» - смішок: «але з цим дійсно потрібно щось робити»

Ха, вже зрозуміло - згоден.

«я тебе чую, ти в курсі?»

«звісно»

«ні сорому, ні совісті»

«яку виростив - така є. Як в тунелі потрапити?»

«зараз Ані в провідники пришлю»

***

Прокидатися в теплих обіймах, з маленькою грудочкою Ані під рукою, та ще й виспавшись - це неймовірно прекрасно, особливо після безсонної ночі. Навіть те, що встати довелося на десять хвилин раніше, щоб прийти в кімнату до того, як прокинеться моя сусідка, ні крапельки не погіршувало мого настрою. А вже мій провідник і характеристика зовнішнього вигляду як «незрівнянно»... може я й не світилася, але відчувала себе саме так.

Закони та їх застосування для різних соціальних груп, теорія магії, полуденок... потім - алхімія. Так, Арін ер*Варан звичайно молодець і велике йому спасибі за те, що відійшов від програми й на першому ж уроці видав нам теорію зілля відновлення сил, яке «вам дуже знадобитися після завтрашньої фізичної підготовки», але... навіщо ви всі наганяєте на мене такий страх перед цим уроком? Я б не звернула на це особливої ​​уваги, але вкупі з тим, що говорили Рес з Ріаном... на мене нападає якийсь первісний жах! Якщо додати ще й те, що мені це зілля варити зовсім ніколи...

- хлопці, ви ж мене любите? - я обняла обох й посміхнулася Анеті. І коли це я встигла її звички перейняти?

- звичайно, любимо

- зваріть ще одну порцію на мене?

- з фіз підготовкою погано? - поблажливо посміхнувся Брай

- нормально, але про неї такі жахи розповідають...

- так чули ми, - відмахнувся хлопець, - і ти їм віриш?

- мої джерела більш ніж заслуговують на довіру

- ммм... що за джерела такі? - поцікавився Джейк

- о, це великий і страшний секрет, - змовницьки прошепотіла я, - зваріть? Будь-ласочка

- добре, але за результат не відповідаю

- спасибі, - я чмокнула сонячного-один в щоку, - я тебе теж люблю