З німого трансу Бель зміг вивести тільки рингтон її телефону, що оповістив про вхідний дзвінок.

Не дивлячись на екран, вона прийняла виклик і приставила апарат до щоки, автоматично спитавши:

– Алло?

– Бель, це я – Ліас, – почула вона по той бік телефону. – Ти ще вдома?

– Ти ще смієш дзвонити мені після учорашнього?! – взревіла вона на всю квартиру.

– А-а-а, – тільки й протягнув він, неначе задоволений котяра, у трубку, зрозумівши в чому підступ. – Значить я виконав свою погрозу. Навіть не віриться що я посмів вчинити це з такою красунею, як ти.

– Не підлещуйся до мене, зміюка підла! – знову ображено заверещала вона. – Ти скинув мене з даху заброшки за те, що я не прийняла у тебе кусень металу з камінчиком! Причому, я тобі навіть не відмовила! Принаймні не остаточно.

– Бель, послухай мене. Я б не скинув тебе, якби на тобі не було цього закляття типу "як здох, то повернись в початок дня", кохання моє... – намагався сказати хоч щось Ліас, коли дівчина повна обурення знову його перебила.

– Не зви мене так! Якби ти мене дійсно кохав, то я б вчора ввечері була тут, – верещала Бель, але знизила гучність, осмисливши трохи слова хлопця, і продовжила майже наляканим бубонінням: – А сьогодні не була б учора. Що за закляття ти на мене наклав?

– Ніяке, – спокійно, але трохи розгублено відповів юнак. – Воно вже було на тобі. Закляття, які відтягують смерть зазвичай вроджені і важко помітні. Я його запримітив ще тоді коли ми цілувались вперше. Бо не міг же наш поцілунок викликати сині плями перед очима просто так, – зауважив він, посміюючись з цього безглуздого факту. – То безперечно був колір магії. Твоєї або батьківської.

Сказати, що Бель була здивована, означало нічого не сказати. Вона була безмежно рада, що сиділа на ліжку, інакше вона б вже давно рухнула на підлогу.

"Чого я не могла просто знайти собі нормального хлопця? – сумно й томно роздумувала Бель. – От як нарвалася на прикольного і, на перший погляд, нормального, то він пихнув мені в руки обручку, а потім скинув з даху! Я вже починаю заздрити Сарі!"

– Бель? Ти там жива? – нагадав про себе Ліас.

Вона ж мовчки завершила виклик з обличчям повного пофігізму до свого довкілля і сіла мовчки пити каву, заїдаючи її приємну гірчинку кексом і роздумуючи про власну безпорадність в виборі партнера.

Коли остання крапля кави крапнула на її язик, в голові майнула згадка, що Віторі можливо підслуховував її ззовні, як минулого разу. Повільно і чомусь боязко розкривши двері, вона підтвердила свої здогадки, почувши гучне хрумкання – то зуби Віторі ламали печивці хребет.

– Нарвалася на проблеми? – запитав він, помітивши Бель, що допитливо і сором'язливо зиркала на нього з-за дверей.

– Так, – здавлено промовила вона.

– Розказуй, – сказав на це рудий, вказуючи на сусідній стілець.

– Чому я не можу знайти собі нормального хлопця? – все ще депресивно і відчудженно, але вже запальніше запитала дівчина. – Був в мене Дімка, так ні! Матусин синочок, від спідниці не відтягнеш. Був Саня, так він в перший же день поліз до мене в труси. Був Сірьога, та він виїхав з країни, коли закінчив універ. А тепер ще й Ліас мені все відчуття реальності поламав! Притягнув мене на дев'ятиповерхівку, спочатку руки і серця просив, а потім через відмову мене з даху зіштовхнув!

На цій веселій ноті Бель довелось прерватись щоб допомогти рудому, що з такого неочікуваного повороту подій подавиться печивком, намагаючись запити це горе горнятком гофо.

– Він, кхе, що зробив? – прохрипів чоловік, глянувши на співрозмовницю.

– Скинув мене з даху, але сьогодні подзвонив і сказав, що на мені якесь закляття. Він сказав щось, типу: "Як здох, то починай день наново".

– Що?! – ще більше здивувався рудий. – Бель, воно відтягнуло твою смерть, а такі закляття вроджені.

– Він те ж саме мені сказав, морда підла, – спокійно, але ображено заявила дівчина, як дитя, в котрого видрали цукерку. – От як мені його від себе відчепити? Як змусити його забути про мене? Може зробити те ж що ти із дядьком Адамом?

– З камаріанцем? Бель, може вони і тендітні створіння, але не слабкі, – недовірливо візуально оцінюючи сили дівчини, пробурмотів Віторі. – Якщо не можеш вкласти на лопатки мене, зробити те ж з Ліасом навіть не мрій.

– А ти можеш з ним розправитися? – роблячи благальні цуценячі очената, спитала Бель.

– А який сенс? – фиркнув рудий. – Я вчора перевірив десяток другий документів і знайшов цікаву деталь, що може пояснити його поведінку.

Чоловік очікуюче глянув на дівчину, сподіваючись на розпити і благання, але отримав лише повний злості погляд, що прямо казав: "То чого ти мовчиш, падло №2?"

– Коротко кажучи, – ніяково кашлянувши, продовжив він. – Він також має спадкову особливість, що передається з магією. Вся її суть в тому, що член його сім'ї повинен одружитися до свого тридцяти річчя. Інакше, вся магія покине його тіло і він житиме звичайною людиною. Якщо узагалі виживе, звісно, – хихотнув рудик.

– Тобто "якщо виживе"? – огидливо скривившись, перепитала вона.

– Коли магія покидає тіло, вона дуже явно дає знати про свій ухід. Дуже болюче і огидно. Тому його жага одружитись в передсвятковий день дуже зрозуміла, але не вигідна тобі.

– Це я й без тебе розумію, – фиркнувши зауважила Бель.

– Ні, не розумієш, – вже серйозно промовив Віторі. – Такого поняття як розлучення у фарматоне немає, зате є смерть одного з наречених і я сумніваюся, що він тебе пожаліє і стане жити з тобою довго й щасливо. Тобі зараз потрібно просто пережити цей день і не здохнути до опівночі, я навіть не сумніваюся, що після цього він від тебе відчепиться. – Він замовчав на кілька секунд, даючи ошелешеній дівчині час на роздуми. – До речі, розкажи-но детальніше про свою смерть.

– Ну, заволік він мене на дах, ну зробив пропозицію, а я сказала що дам йому відповідь через місяць чи два, а він мене за руку вхопив, до краю підніс і штовхнув з даху. Я ж зі страху очі закрила і нічого не бачила, а як розкрила, то вже був сьогоднішній ранок, – говорила непереривно Бель таким тоном, ніби це знали всі, крім її співбесідника.

– Мене цікавить як конкретно відбувався твій перехід між вчора і сьогодні. Хоча, можна сказати навіть між сьогодні і сьогодні.

– Гаразд, – тяжко зітхнувши, погодилась вона. – Я падаю. Повітря летить в спину і свистить в вухах. Потім вітер починає поволі вгасати і навколо лишається тільки тиша. Я вже думала, що та змія мене впіймала, але раптом... – Бель раптом подумала чи варто їй казати про наступний етап її переходу, але її перервав дзвінок телефону рудого.

– Слухаю, – відповів Віторі і зробив паузу, вислуховуюючи співрозмовника. – Тобто ти не прийдеш?! – люто крикнув він на всю квартиру. – Ти не міг раніше це сказати? Ну, не знаю, наприклад, учора, щоб я встиг знайти тобі заміну! Чи навіть сьогодні зранку, в тебе ж начебто тоді було усе нормально! – раптом він зробив паузу, зневірливо звівши брови. – Тобто зуб вибили? Коли? Гаразд, добре! Я спробую знайти тобі заміну, але щоб завтра був на роботі і... – він різко і шоковано вмовк, ніби по інший бік слухавки хтось помер. – Оу, я... Ясно. Лишайся сьогодні вдома. Я все владнаю.

– Щось сталося? – скоріше з ввічливості, ніж з турботливості запитала вона, коли Віторі, тяжко зітхнувши, закінчив розмову.

– В вашої групи сьогодні лише одна пара, – задумливо постукуючи телефоном по підборіддю, промовив він.

– Тобто?

– Арчі не зможе вийти на роботу найближчим часом.

"Чорт! – подумала Бель. – Невже я його так сильно вдарила? Чи це він так невдало в вікно вписався? І невже він все Віторі розказав? Ябеда!"

– Чому? – невпевнено спитала Бель.

– Карма відмовився повторно надавати йому статус сазарі. Завтра він остаточно стане смертним, – монотонно промовив він. – Завтра не тільки Ліас матиме шанс померти.

– Ти знущаєшся! – крикнула щосили Бель, після наляканої кількахвилинної тиші. – Ну от чому все завжди крутиться навколо фарматоне?! Спочатку вся погань почалася з Тейса, потім ще ти додався, слідом цей Арчі, а тепер ще й Ліас!

– До чого тут Тейс? – не звернувши на істерику дівчини ніякої уваги, запитав Віторі.

– Він учитель Сари, – зло, але спокійніше, та всеодно ображено заявила Бель.

– Що? – спитав м'яко рудий так, ніби прослухав останні слова, чи просто їх не зрозумів, різко повернувши голову в бік дівчини після задумливого споглядання протилежної стіни.

– Тейс Маєсто навчав, і досі навчає Сару користуватися її магічними здібностями, – терпляче, ніби малій дитині, пояснила Бель.

– Чому саме Тейс? – спитав чоловік так, ніби дійсно вірив, що його співрозмовниця знала відповідь. – Інших наставників розібрали чи що?

– Тато казав, що Тейс в цьому ділі найкрутіший...

– Найстрашніший! – перебив її Віторі, насупивши брови. – Це кровожерлива тварина, м'яко кажучи. Йому не дітей вчити, а елітних військових муштрувати! Стажувався в мене один хлопчак прямо з його рук – замкнутий, зашуганий, тихий, точний, як машина, і настільки ж емоційний. І він ще й не єдиний такий. Кого хочеш спитай, але ніхто не дасть своє дитя йому у руки, туди йдуть тільки новачки – не вроджені фарматоне, а наділені магією опісля повноліття діти. Я здивований, що Сара зберегла здатність рухатись після нього.

– Так, сама шокована, – неохоче погодилась Бель, що на власні очі бачила тренування сестри. – Але тато казав, що раз почала, то нехай завершить.

– Гаразд, про це я поговорю окремо з Сарою, а ось ти, – сказав Віторі, вказавши черговою печивкою в бік дівчини. – Ти повинна лишитися живою до кінця дня. Завтра Ліас наврядчи тебе діставатиме...

– Бо не матиме можливості і сил, – продовжила з готовністю Бель.

– І мотиву. Точніше, ним може бути помста, але йому наврядчи це вдасться, – сказав він, всміхнувшись, і зібрався вставати, аж раптом передумав і спитав: – І таке питання... Кхм, тільки треба щоб ти відповіла чесно.

– А що за питання? – насторожилась дівчина.

– Що Арчі робив в твоїй кімнаті?

В черговий раз зупинивши роботу на півслові, мозок зміг дати лише одну команду: нервово сковтнути слину.

– Що? – перепитала власниця цього зрадливого органу.

– Що Арчібальт робив наодинці з тобою в твоїй кімнаті, – повторив Віторі. – Відповідай чесно.

– Приніс мені кави з кексиком, – невдоволено буркнула Бель, щоб рудий від неї чимскоріш відчепився.

– А ще..? – почав речення чоловік.

– А ще... Ну поцілував мене, ну то й що? – нервово зминаючи пальці, з натяжкою відповіла Бель. – А тобі узагалі яке діло? Для Сари шпигуєш?

– Для себе, – виправив він її, за що зловив її здивований погляд, тому продовжив пояснення: – Бель, мій знайомий колись казав, що одружившись на комусь, ти одружуєшся на всій його чи її сім'ї. Ти маєш родинні зв'язки з ними через свою другу половинку. І як ти розумієш, ми з тобою з недавніх пір також родичі, хоч і не кровні. Скажу прямо, Вікрама я не признаю як родича, вашу мати тим паче, але за тебе й близнюків я готовий перерізати комусь горлянку. За Мардена з Кайтеном також. Тому, якщо Ліас не впустить можливості зупинити твоє серце до опівночі, підходиш до мене повторно і все розповідаєш. Все! Ясно?

– Ясно, – невпевнено відповіла вона, здивовано дивлячись в спину рудому, що йшов до виходу з квартири.

– Я сподіваюся, що в відкриту він не полізе сюди, після того, що тут наставив Роуві, але якщо так, то телефон в тебе є. Дзвониш так, ніби пари відмінили разом з твоєю совістю.

– Так, сер! – підбадьорившись, промовила вона, але одразу ж впала назад на стілець, після гуркоту зачинених дверей. – Доле, моя Доле. Я звісно просила в тебе гарненького хлопця, але в нас, видно, надто різні уявлення про чоловіків.