День, що спливав під тінню сірої хмари, життя Сема почало танути мов сніг на розпеченому сонці. Кожен крок ставав важчим, мов страшний сон, з якого він не міг прокинутися. Його душа відчувала вагу темряви, що поглинала його, а серце було порожнім, мов безодня.

Після втрати світу, якому він колись довіряв. Скрізь, куди б він не подивився, він бачив лише пустоту і безнадію. Софія не розуміє його, а життя пройшло повз, як тінь на стіні, поки він навіть не помітив, як упав у безодню депресії.

Ночі стали важкими, повними кошмарів і безсоння, коли він замислювався про сенс свого існування. Дні перетворилися на марево нескінченних миттєвостей і пустоти. Він став рабом власних демонів.

Кожен день приносив нове випробування, кожен день він глибше втягувався у павутину темряви. І коли здається, що не може бути гірше, день за днем він знаходить себе ще далі від світла. Та в цій безодні, в самому серці депресії, він відчуває якусь темну силу, яка тягне його глибше разом із єдиною донькою.

У темряві кухні, освітленої лише слабким світлом однієї лампи, сидить Сем Бранд. Він замріяно дивиться на склянку із текілою, яка стоїть перед ним на столі, мов привабливий, але небезпечний об'єкт. Відблиск світла лампи відбивається на поверхні рідини, створюючи загадкові відображення.

Тіні, що кружляють навколо, надають кухні загадковий характер, ніби вони приховують якусь таємницю, яка чекає на своє виявлення. Сем здається зачарованим, поглиблений у свої думки, які пливуть навколо.

Він піднімає склянку до своїх губ, позбавлених виразу, і випиває. Смак рідини проникає у горло. Сем знає, що це рішення може виявитися неправильним, але він продовжує випивати, мов проклинаючи свої власні відчуття. Він відчуває, що його душа маніпулюється силою, яка перевершує його контроль. Чи зможе він знайти вихід з цього зачарованого кола, чи ж опуститься він ще глибше у темряву, яка відчайдушно його вабить?

Мая відчувала запах вологості та пилу, які наповнювали її ніздрі. Її кроки були впевненими, коли вона йшла по сходах підвалу. 

Звуки її власного дихання вбивали тишу, яка висіла в повітрі. Після важкого подиху, вона нарешті досягла верху сходів. Її серце заспокоїлось. А коли вона відчинила двері, що вели до кухні, зустріла батька який дивився у нескінченність за кухонним столом.

У світлі однієї слабкої лампи, Мая розгублено оглянулася. Її відображення в вікні надлишково розтривожило її. Чи це була реальність, чи тільки її уява?

Здавалося, кожен предмет на кухні ставав живим, готовим напасти на неї. Вона відчувала, як тіні кружляють навколо неї, чиїсь очі спостерігають за кожним її рухом. Дівчина зберегла спокій і крок за кроком рушила до своєї кімнати.

- Як ти? У її спину батько кинув зацікавленість.

- Добре. Спокійно відповіла вона.

- Як ти спиш?

Сем гримнувся головою об стіл. Він заснув миттєво. Напівпорожня пляшка покотилась та впала на плитку. Коли вона розбилась, Мая здригнулась.

П'яний чоловік прокинувся на кухонному столі з головним болем, який пронизував кожну клітину його мозку. Світло, що проникло через відкриті штори, здавалося йому калейдоскопом болючих блискавок. Розсунувши руки, він відчув неприємну прохолоду плитки під своїми ногами. Він намагався згадати, як саме опинився тут, але його спогади були розмиті.

Спогади струмували до нього: весела непередбачувана розмова в барі, потім безладне танцювання на столі, зачароване обличчя таємничої незнайомки, яке згортається в гарячому поцілунку, а потім... затишний гомін, нудота та натовп, які намагаються йому допомогти. Це ж був сон. Правда?

Йому не подобалося, що він не може згадувати деталі. Сем почав рухатися, і його рука зіткнулася з телефоном, що лежав поруч. Побачивши безліч пропущених викликів і повідомлень, які швидко нагадали йому про те, що сьогодні був важливий день. Він протер очі. Рятувало тільки те, що він віцепрезидент. Чекають його. Без нього свята не буде. 

Сем приїхав на майбаху під двері свого офісу з гордістю, яка виблискувала в його погляді, та розкішністю. Хоча і з болем у макітрі. Його вишуканий костюм доповнював образ, підкреслюючи його статус. Пригнувшись, щоб вийти з автомобіля, він відчув віддалений шум мотора та запах розжареного асфальту. Світ вже давно почав жити життя Поки він валявся на кухонному столі.

Він споглянув на будинок свого офісу з вікнами, які відбивали ранкове сонце. Він відчував, як повітря наповнюється напруженням і очікуванням на його прихід. Розкривши двері повністю, він вийшов із майбаха з впевненістю, крокуючи до входу.

Перед входом, зустрів його шепіт працівників — знак того, що його команда вже в русі, готова віддати йому звіт. - Добрий день! Семе! Говорили друзі та колеги. Розкривши двері, він увійшов до свого королівства, готовий керувати інноваціями.

Корпорація "SOMO" володіє неперевершеними інноваційними комп'ютерними технологіями. Проте за дверима їхнього високотехнологічного офісу та лабораторій ховаються темні таємниці.

Колись молодий програміст, Сем, отримує пропозицію, приєднатись до "SOMO", він бачив це можливістю всього свого життя. Але коли він починає розкривати подробиці проєктів, натрапляє на інформацію, що можна змінити все. А саме своє фінансове становище.

Тоді нікому не відомому Сему Бранду, доводилось приносити каву своєму босу. Однак він мав ідею та стратегію. Пізніше, разом зі своєю новою командою він вступає в гру розуму та технологій, де кожен крок може бути його останнім.

Чим ближче вони підходять до великої суми, тим більше вони ризикують. Сьогодні секрети "SOMO" залишаються все темнішими, а загрози все реальнішими. Сем вирішує продовжувати грати за правилами гри. Які сам створив.