Томас стоїть перед холодильником у кухні, голодний, як вовк. Розглядаючи полички, вишукуючи щось, що задовольнило б його апетит. М'ясо. Шматок соковитого стегна або, може, курячі крила. Він відчуває запахи, що виходять з холодильника, викликаючи апетит на двобій, наче червоний прапор перед биком.
Пальці Томаса шукають серед контейнерів і пакунків, щоб дістати те, що йому потрібно. Холод приємний. Думав собі Хлопець. Нарешті, він знаходить те, що йому потрібно - свіжий шматок м'яса, завернутий у пакет. Очі його засяяли від радості, коли він витягує його з холодильника, мріючи про смак та аромат, які скоро виб'ються на поверхні, коли він його приготує. Або не приготує. Він підстрибував дорогою до столу. Тримаючи у руці свіжий трофей свого пошуку. Голод програє.
Після дивного перекусу Томас виліз на дах свого дому. Замріяно дивлячись на вікно своєї сусідки. Він захоплено спостерігає за кожним її рухом, відчуваючи, як серце йому швидше б'ється при кожному її виході на балкон. Томас вірить у себе. Ввесь час повторював він. Невже я слабак? - Ні, Томас не слабак. Промовив у голос.
Він захоплено слідкує за сусідкою, наче розгадує таємницю, яка приховується за її вікном. Він помічає кожну її посмішку. Вона із кимось розмовляла. Її біла шкіра подобалась йому. Він лев, який спостерігає за вечерею. Який її запах? Смак?
Томас відчуває, як його увага до сусідки посилається з кожною секундою. Його думки переплітаються з уявленнями про її життя, про те, як вона проводить свій день? Як приймає душ? Що любить їсти? Які запахи вона любить?
Хоча він ніколи не знайомився з нею особисто. Відчуває, що вони пов'язані якоюсь невидимою ниткою, яка з'єднує їх через відстань. І в той час, як він спостерігає за нею, відчуває, що вони обидва втоплені у власні світи, які, хоч й віддалені один від одного, здаються такими близькими й такими реальними. Невже вона не може належати йому?