Томас стоїть перед холодильником у кухні, голодний, як вовк. Розглядаючи полички, вишукуючи, що задовольнило б його апетит. М'ясо. Шматок соковитого стегна або, може, курячі крила. Відчуває запахи, що виходять з холодильника, викликаючи апетит на двобій, наче червоний прапор перед биком.
Пальці Томаса шукають серед контейнерів і пакунків, щоб дістати те, що йому потрібно. Холод приємний. Думав собі Хлопець. Нарешті, він знаходить те, що потрібно - шматок м'яса, завернутий у пакет. Очі його засяяли від радості, коли він витягує його з холодильника, мріючи про смак та аромат, які скоро виб'ються на поверхні. Він підстрибував дорогою до столу. Тримаючи у руці трофей свого пошуку. Голод програє. Його знання були млявими, але здається м'ясо було не свіжим. Він покрутив носом та забув про це.
Після дивного перекусу Томас виліз на дах свого дому. Замріяно дивлячись на вікно сусідки. Захоплено спостерігає за кожним її рухом, відчуваючи, як серце швидше б'ється при її виході на балкон. Томас вірить у себе. Ввесь час повторював він. Невже я слабак?
- Ні, Томас не слабак! Промовив у голос.
Захоплено слідкує за дівчиною, наче розгадує таємницю, яка приховується. Він помічає кожну її посмішку. Вона із кимось розмовляла. Біла шкіра подобалась йому. Він лев, який спостерігає за вечерею.
- Який її запах? Смак?
Томас відчуває, як його увага посилається з кожною секундою. Думки переплітаються з уявленнями про її життя, про те, як вона проводить свій день? Як приймає душ? Що любить їсти? Які запахи вона любить?
Він ніколи не знайомився з нею особисто. Відчуває, що вони пов'язані якоюсь невидимою ниткою, яка з'єднує їх через відстань. І в той час, як він спостерігає, відчуває, що вони обидва втоплені у власні світи, які, хоч й віддалені один від одного, здаються такими близькими й такими реальними.
- Невже вона не може належати мені?