- Як його звати? Як мені з ним вітатися? Хто він взагалі такий? – нервував Прокоп і поки вони йшли запитав, як йому здавалося, про все можливе і не можливе. – Як ви познайомилися? Він такий самий як і ми? – не вгамовувся він.

- Та чого ти так нервуєш?  Ти ж хотів знати відповіді? – зиркнула вона на нього, на що Прокоп тільки махнув головою. – Ну от тепер можеш запитати його все, що тобі хотілося б знати. Знайомся Джаред Морт, головнокомандуючий і наша паличка-виручалочка з будь-якої ситуації. – посміхнулася вона після сказаних нею слів.

- Ой та вже таки Лора, не перебільшуй. Можна просто Джаред. – закотив він очі та усміхнувся їй. - А тебе як звати? Нічого що зразу на “ти”? – і протягнув він руку Прокопу в знак знайомства.

Прокоп же дивився ніби вкопаний, навіть, не поворухнувся. Довелося Лорі його пнути ліктем, щоб він прийняв якісь дії.

- Ну не хочеш знайомитися, тай не треба. – знизив плечима Морт і збирався забрати руку та Прокоп вмить зхопив її, що викликало в Морта подив, а потім на його обличчі з’явилася розуміюча посмішка.

- Прокоп, мене звуть Прокоп. – і потряс він його руку.

- Що ж приємно познайомитися Прокоп. Сподіваюся тобі в нас сподобається. А зараз я відійду на пару хвилин, ще маю незавершену справу. - сказав він і пішов.

- А в нього сильна енергетика Лора. - дивився Прокоп услід Морту.

- Це ми і без тебе знаємо. - відповіла вона, на мить задумавшись. - Життя його навчило виходити з таких ситуацій, що нам і не снилося. Він не тільки підтримка, але і наша опора. Все що ти тут бачиш, його рук справа, тобто під його керівництвом виросла ця маленька, але досить сильна імперія.

- А він в вас великий авторитет.- дивувався Прокоп. - Уже нетерпиться з ним поговорити.

- З мого досвіду, якщо у нього незавершені справи, тоді сьогодні тобі точно не вийде з ним поговорити. За цей час можеш оглянути тут все, і познайомитися трохи з нашим життям. - сказала Лора. – Ходи покажу тобі місце, де ти будеш спати.

І вони пішли, без слів. Прокоп тільки оглядав все. Що його найбільше дивувало, так це те, що все працює як злагоджений механізм і йому тут спокійно. За свої роки йому ніде так не було добре. Тільки б це не виявилося знову примарним, як і з його батьками. От про що він подумав в цей момент.

«І ця дівчина, яка врятувала мене від батьків, сподіваюся вона теж не зникне, як усе в моєму житті» - подумав Прокоп та глянув на Лору. Вона була такою врівноваженою, але коли заходила мова про сестру її нібито переключало і вона ставала агресивною і розгубленою. Її блакитні очі ставали сині, як море і спокій який вона випромінювала враз зникав. Та вона швидко брала себе в руки і Прокопу це дуже імпонувало. Це людина на яку можна покластися.

Ще витаючи у своїх думках, вони зайшли в просторий хол повний незнайомих речей, все було таким сучасним і той час таким заворожуючим. По праву сторону знаходилося, щось схоже на кафе, але офіціантами були не люди, а роботи. Вони виконували все з точністю і акуратністю. Зліва від Прокопа розташовувалося просторий хол, прозорі здавалося б вікна, замінили телевізор, там можна було побачити все що діялося в містечку, що показувало людям які тут живуть, що нічого приховати не вдасться. Ці квадрокоптери, що літали повсюди, передавали всю інформацію на екран в холі. «Досить розумно придумано» подумав Прокоп.

- Твоя кімната знаходиться на другому поверсі в кінці коридора, поруч з моєю, тому якщо щось знадобиться можеш звертатися, я завжди рада допомогти. – перебила Лора на секунду застиглого у подиві Прокопа.

- Емм, тут все настільки не зрозуміле для мене, я хочу побільше дізнатися про це місце. – відповів Прокоп пропустивши повз вуха сказані Лорою слова.

- Давай ти підеш відпочинеш, приведеш себе в порядок і зустрінемся під вечір на цьому ж місці та продовжимо екскурсію. – запропонувала вона Прокопу.

《Що ж гарна ідея》, подумав Прокоп, коли глянув на свій вигляд. Весь одяг був в пилюці і вже не першої свіжості, тому він вирішив послухати її, тай відпочити не помішає, за цей тиждень можна порахувати на пальцях, години, скільки він спав і у нього вже очі злипалися від втоми. Тому домовившись зустрітися з Лорою пізніше він пішов в свою кімнату. А чи має він право називати щось своїм?

Кімната була досить просторою і можна сказати простою. Нічого надто сучасного в ній не було. Звичайне ліжко, комод та голі стіни з величезними вікнами.

« Я бачу у них пунктик на великі вікна, що ще раз показує, що все прозоро і нічого не приховаєш» задумався Прокоп.

Кімната була зроблена так, що у кожного була можливість обставити її , як подобається. Мінімалізм був головним у кімнаті. Це сподобалося Прокопу, нічого не напрягало його. Відкривши комод він побачив чистий одяг і вирішив піти в душ та лягти поспати пару годинок, а потім зустрітися з Лорою, поки він тільки її знає, не враховуючи головнокомандуючого, його він можна сказати взагалі не знає.
                            ***
- Джаред, ми потрапимо в халепу через цього хлопчиська, - кричали в залі люди, - ти ж сам це розумієш. Хіба ти не пам’ятаєш, що сталося коли ти вирішив піти проти корпорації?

- От, от і я про те, він приведе сюди біду і всі твої старання, захистити цих людей зійдуть на нівець. – не заспокоювався чоловік в залі.

Джаред тільки опустив голову і думав над їхніми словами. Але що вони можуть зрозуміти, якщо вони не знають всієї історії? Він посміхаючись глянув на людей що його оточують. «Які ж наївні створіння» подумав він та поклавши руки в кишені штанів вийшов з залу переговорів.
                             ***
В той час Прокоп уже вийшов з душу та переодягнувся у чистий одяг. Він оглянув кімнату і ще раз запевнився, що це місце для нього. Прилягши на ліжко він дивився в стелю і думав про те, як все змінилося. За пару хвилин він уже спав.

Та коли він заснув йому було неспокійно на душі, він не знав що йому чекати від цієї ночі, чи побачиться він з сестрою Лори, чи це буде звичайним сном. На диво все було спокійно, до пори до часу, коли його сон перервали, а саме якийсь шум за дверима. Він розплющив очі і так як людина, яка тільки но прокинулася і не виспалася, його сильно боліла голова. Він взяв з крісла теплішу кофту і на ходу одягнувшись вийшов з кімнати.

Та як виявило, шуму не було за дверима. Нахмуривши брови Прокоп з розгубленістю на обличчі попрямував шукати його джерело. Території він не знав, тому ішов туди куди вела його інтуїція. Уже наступила ніч, яка година він точно не знав, але напевно Лора не захотіла його турбувати і вирішила дати поспати, тому запланована зустріч не вийшла і він вирішив сам зробити собі екскурсію. Прямуючи по темному коридорі він оглядався довкола, але нічого толком не бачив. Спустившись до холу він вийшов з будівлі і попрямував куди бачать очі. На вулиці все було як і всередині темно і жодний ліхтар не світив. Тому коли він десь вдалині побачив проблиски світла, попрямував прямо туди.

На вулиці ніби все вимерло, жодної живої душі. Йому аж легенький морозець пройшовся по спині та його це не зупинило, ну цікаво ж кому знадобилося вечором, коли усі сплять, гуляти тут. Легкою ходою він наблизився до джерела світла та коли він збирався підійти ближче, його різко потягли назад і він впав на землю, вдаривши коліном об камінь.

- Що за … - збирався він крикнути та рука прикрила йому рота. Через темінь він не бачив обличчя, але рука була жіноча це точно, надто ніжна. Так, так Прокоп і таке замічав. У нього звичка помічати дрібнички у всьому. Збираючись забрати руки від свого обличчя Прокоп почув знайомий голос.

- Та не пручайся ти, - огризнулася Лора, -  якого біса тобі не спиться? – тихо сказала вона.

- В мене виникає теж саме питання. – прошепотів він. – І чому ти шепчеш? – запитав він її.

- Коли я пішла за тобою до кімнати, бо ти не з’явився, я почула по дорозі крики у залі переговорів, тому вирішила підслухати розмову, і тепер слідкую за парочкою людей звідти. – коротко пояснила вона.

- Яку розмову ти чула? – поцікавився Прокоп.

- Чшш, пригнись! – і потянула Прокопа за рукав.

Через кущі вони побачили людей в формі, які тягнули якесь неживе тіло, а за ними з приміщення вийшов Джарев Морт, втираючи руки тканиною. Лора і Прокоп витріщили одне на одного очі і не знали що сказати, так як все знову виявилося брехнею.