- Що ми тільки-но побачили Лора? – віддихуючись запитав Прокоп.
   - Я не знаю. Чорт зна що. У мене не вкладається в голові побачина нами картина. Але я розумію тільки одне, те що ми знаємо повинно залишитися тільки між нами. – суворо, ніби настановляючи відповіла вона.
   - Та ясне діло, але як думаєш Морт не здогадається, що ми знаємо? – схвильовано запитав Прокоп. – Він ж у вас усе знає і усе бачить.
   - Я думаю, він і не підозрював, що у такій годині хтось ще може не спати, так як тут заведена комендантська година, після півночі ніхто не виходить зі своїх кімнат.
   - Що ж змусило тебе порушити це правило? – уже трохи заспокоївшись запитав він.
   - Я ж уже говорила, чим ти слухав!? По дорозі до твоєї кімнати я почула галас в залі засідань, а потім побачила Морта, коли він виходив і чомусь вирішила прослідкувати за ним. Сама не знаю чому. Напевно, мені так підказала інтуїція.
   - Що ж сподіваюся вона не раз нам допоможе, бо завтра нам потрібно вдавати, що все гаразд і ми нічого не бачили. – сказав Прокоп, скуйовдуючи волосся рукою.
   - І без тебе це знаю. Дивися не спалися, а то будемо як той чоловік якого ми побачили. – застерегла вона його, а у самої аж мурашки пройшлися по спині.
   - Ти так про це спокійно сказала, ніби уже була у подібних ситуаціях. – просто без будь- яких натяків сказав він. Та ці слова заділи якусь болючу історію в житті дівчини. Він це побачив по її очах.
   Лора вмить втратила весь блиск в очах та опустила голову. Через секунду Прокоп побачив як капнула сльоза з її обличчя, але голова дівчини була все ще опущеною.
   - Ти що плачеш? – схвильовано запитав Прокоп та поклав свою руку їй на плече. – Ну ти чого? – і погладив її по голові.
   Прокоп не міг знайти слів, ніколи йому не доводилося заспокоювати дівчат у таких ситуаціях, тому навіть не думаючи, він притягнув її до себе та обняв і ніжно погладив по спині, ніби батько оберігаючи її від всього поганого. Через пару хвилин Лора заспокоїлася та витирла сльози рукавом від сведра.
   «Як мале дівчисько, їй Богу» подумав Прокоп та посміхнувся.
   - Давай повернемося до своїх кімнат, мені потрібно зібрати до купи всю цю кашу в голові і завтра зустрінемося в холі, як ні в чому не бувало. – хриплим від сліз голосом сказала Лора і попрямувала до своєї кімнати.
   Прокоп дочекався поки її двері зачиняться і сам повернувся у кімнату та закрився на замок.

                            Лора

«Що ж мені тепер робити? Як тепер дивитися йому в очі? Очі яким довіряла довгий час і які змінилися в один момент» думала Лора.
   А думати було про що. Джаред Морт прийшов у її життя, коли вона залишилася одна, він врятував її він загибелі, але тоді вона і втратила сестру. Той день залишиться у її пам’яті надовго.
    Коли їй було десять років до будинку де вони жили з сетрою і батьками ввірвалися невідомі люди. Це зараз вона знає хто вони, але тоді ще своїм дитячим розумом вона не могла і не хотіла вірити, що в той страшний і роковий для неї день вона втратить найрідніших – батьків, і сестру. Як так вийшло що вона залишилася живою? Так це заслуга Морта. Саме він її врятував від корпорації, саме він заховав її і прикрив, за що вона була йому безмежно вдячна і по цей день. Можна сказати, що саме він виростив її такою, ким вона зараз являється. Але чи не було це все сплановано? Аж  тепер вона почала запитувати себе, що якщо у нього був план з самого початку. Вона не могла про це зараз думати і не хотіла, тому лягла в ліжко, накрилася з головою ковдрою  і в секунді заснула. Завтрішній день розставить всі точки над «і».

                        Прокоп

Коли Прокоп повернувся у кімнату він не зразу заснув. У його голові крутилася та ситуація, яку вони з Лорою побачили. Що ж  треба зробити, щоб заслужити таку смерть? Це просто в голові не вкладалося. А він думав що тепер він має на кого покластися, а вийшла та ж сама ситуація, що і з батьками. Виходить в цьому світі немає кому довіряти, навіть, найближча людина може тебе зрадити і використати для своїх цілей.
«Потрібний план, щоб раз і назавжди покінчити з цими марними втратами, з цими безрозсудними вбивствами на користь своїх власних цілей» подумав Прокоп.
- Завтра про це треба поговорити з Лорою. – сказав Прокоп в темноту і заснув тривожним сном.