Наступного дня, коли уже всі емоції стихли, Прокоп з чистою головою намагався впорядкувати всю інформацію яку дізнався за останніх пару днів. Він все ще не вірив у почуте, але і не міг не погодитися з батьками. Як не як, але це пояснювало все, що з ним трапилося.

За свої п'ятнадцять років, він перечитав багато фантастики, але аж ніяк не думав, що таке може трапитися з ним. Які ще подорожі в часі?? Та це ж неможливо!

З цим настроєм він і вийшов з кімнати. Батьки ще не прокинулися та йому і не дуже хотілося їх бачити. Складно прийняти той факт, що саме батьки винні, що всі невинні діти у такому становищі. Складно прийняти правду.

Він попрямував до дівчини зі сну. В голові крутилися її слова:" Прокинься, бо залишишся тут як і я." Чому їй не вдяється вийти зі сну? Чому їм всім це не виходить? Як же він там опиняється? І як прокидається? Голова розривалася від питань.

Коли він наблизився до Дженіфер, він побачив спокійне, миле обличчя, красиві риси лиця. Все що він про неї знає та пам'ятає, так це, те що вона має таку ж особливість як і він. Прокоп згадав, якою схвильованою вона була в той момент, коли вони зустрілися. Але в той же час і такою владною. Це притягувало Прокопа до неї. Тому йому хотілося допомогти їй всім, чим він зможе.

З стуком закрилися двері, він повернувся у їх напрямку, мати все ще спляча одягла свій робочий халат, заплела гульку на голові та одягнула окуляри. В такому вигляді, здавалося, що їй років двадцять п'ять і вона тільки закінчила університет. Вона здивувалася, коли побачила, що Прокоп вже прокинувся.

- Чого тобі ще не спиться? – ніби забувши про все, запитала вона.

- Ти б могла заснути, коли у твоїй голові сотні питань, на які ти чекаєш відповіді? – з сарказмом відповів він.

- Шлушне зауваження. Це в тебе від мене, я завжди всім цікавилась і хотіла докопатися до правди.

- Якою ти була, коли ще не працювала на корпорацію? – сам від себе не очікуючи, спитав він.

Вона здивувалася його питанню. Це вперше він цікавився про неї, з чого ж їй почати?

- Такою як і зараз: амбітна, цілеспрямована, з жагою до правди. У мене на меті завжди була допомога людям. Але ця мета засліпила мене і я навіть не помітила, як допомога змінилася на шкоду їм. Коли я це зрозуміла, було вже пізно…

- Ніколи не пізно виправити старі помилки, якщо це можливо. – перебив її Прокоп.

- Який ти в мене розумний. – вона не вірила, що це її син, що це її кровинка.

- Буду розумніший, коли зрозумію як все сталося і як це вирішити. – вже якось відсторонено відповів він.

Вона зітхнула. Їй аж ніяк не хотілося втягувати єдиного сина у весь цей жах, про який він навіть не здогадується. Але іншого вибору не було. Якщо вони хочуть допомогти цим дітям, він їм потрібний. Він ще не знає, що він стане таким же "науковим експериментом" , як і вони, але якщо все вийде вони переможуть.

- Ей, ти тут. – памахав рукою перед її обличчям Прокоп.

- Ой, вибач, щось я замислилася. Так про, що ми говорили?

- Мені потрібно знати всю історію, що, де, як і коли це сталося. – сказав він.

- Так, так. Все ти дізнаєшся в ході справи, іду розбуджу Майка, а то він щось довгенько вже спить. – поспішно вона перевела тему і попрямувала до спальні.

- Так лиш 5 ранку. – крикнув він їй в слід.

Вона махнула йому рукою і зайшла в кімнату.
                              ***
- Ей Майк просинайся, ей … - трусила вона його. – Та вставай вже, чуєш? – уже з злостю в голосі мовила вона.

- Та встаю я, встаю. Чого розкричалася спозаранку. – сонно протерши очі, він глянув на неї.

- Ми втратили шанс. Чуєш? Він вже проснувся. - якось чи то схвильовано, чи то роздратовано відповіла вона.

- Для початку заспокійся і не роздувай з мухи слона, в нас ще багато часу щоб зробити все як планувалося. – завжди у нього була якась чарівна здатність запхати всю її злість куда подалі і заспокоїти, за що вона його і любила. – Давай я спочатку прийму душ, вже і так не вийде довше поспати, і тоді приступимо до справи. Добре?

- Все у тебе так просто, добре давай біжи, а я поки щось приготую на сніданок. – сказала вона, вийшла з кімнати і попрямувала на кухню.

- Ей Прокоп, що ти б хотів на сніданок? – крикнула вона, але у відповідь нічого не почула. – Прокоп? – почала хвилюватися вона і щось йокнуло у неї в серці.

Мері вибігла з кухні, Прокопа ніде не було. Він зник. Вона чим душ хотіла бігти до Майка, але побачила клаптик паперу на її робочому столі, на якому ідеально виведеними літерами писало:

«Я згадав, що залишив важливу річ у дома, мені потрібно її забрати – це може нам допомогти у пошуку правди, я повернусь.»

Її очі округлилися, коли вона зрозуміла куди він направляється.

- От дурень, чим він думав, коли вирішив повертатися у місце з якого ми ледве його витягли? – вона чим душ побігла до Майка, який якраз вийшов з душу і витирав волосся у рушник.

- Він попрямував назад в будинок його батьків. – ледь вимовила вона, їй не вистачало повітря, так швидко вона бігла.

Майк різко повернувся до неї і сказав:

- Мерщій за ним!!!