Наступного дня, рано вранці, Прокоп прокинувся першим. Вийшов на вулицю і вдихнув чисте повітря лісу. На вулиці було прохолодно, але не так щоб дуже, тільки легкий вітерець зранку. Він досить непогано виспався цієї ночі, що дасть йому сили на новий день. В планах було вирішити, що їм робити з Лорою і куди рухатися далі. Плюс треба вирішити питання з його видіннями і добре обговорити цю тему з нею, так як вона вже проговорилася про, те що у неї вони теж були, а можливо і ще є. Але як він вже зрозумів, це не просто видіння, а подорожі в часі. Дивна штука цей світ, ще стільки невідомого і закритого є, що потрібно вивчити і дізнатися. Його думки перервав шорох в домі, напевно вони вже проснулися. Він заглянув в хижину, але ніхто ще не прокинувся. Зайшовши туди, він підійшов до Лори яка ще спала. Вираз її обличчя був неспокійний, навіть можна сказати хвилюючий. Тут вона різко відкрила очі і витріщилася на Прокопа.

- Це сталося!! Мої видіння повернулися, я бачила сестру!!

- Що? Що? Ану повтори спокійно. – здивовано сказав Прокоп.

- Я її бачила, сестру свою. Вона все ще в тому місці, де ми з нею бачилися востаннє, але вона вже не та якою була. Те місто змінило її, вона така вже доросла і сильна. Вона там головна.

- Так, так спокійно. Давай обговоримо те, що там сталося.

- Що ж, по-перше я не знаю як я там опинилася, так як це вже було дуже давно. По-друге, вона мені сказала ті ж самі слова, що і тобі коли я прокинулася і побачила тебе. Але це не найголовніше. Вона також мені сказала, що ми можемо навчитися подорожувати в часі, але це потрібно робити удвох, так як на це потрібно багато сил і енергії, а якщо це робити самому, можна опинитися на тому ж місці що і вона якщо вчасно не проснутися.

- Вов, це щось новеньке, а вона не пояснила як нам цього навчитися? – з цікавістю запитався він.

- Нажаль ні, не було достатьо часу, щоб вона змогла пояснити більше. – з сумом в голосі відповіла Лора. – Так важко було бачити її за скільки часу я хочу їй допомогти вийти з того місця, але не можу зробити зараз нічого.

- Так це правда, і якою б жорстокою вона не була, вона є. Але твоя сестра дала нам можливість витягнути її звідти, якщо ми дізнаємося як вирішити це.

- Як ти думаєш у нас це може вийти? - нестримувалася Лора.

- Я думаю, якщо уже пробувати, то пробувати до кінця і не важливо який кінець буде. У нас це все не проста так, так давай використаємо це зповна. - підбадьорив він Лору.

- Давай зробимо це! - з ентузіазмом викрикнула вона.

- Ви чого такі раді? - тут і вже бабуся, де вони ночували проснулася.

- У нас з'явилися хороші новини і плани, які ми ще не знаємо як розпочати, але це вже краще ніж бути в нерозумінні. - просто відповів Прокоп.

- Ооо, я дуже за вас рада, давайте поснідаємо і ви мені розкажете, що у вас там новенького, ато у мене досить буденне життя, яка кожного дня однакове.

- Ми можемо з вами поснідати, але нам треба рухатися далі. - коротко відмовила Лора. - У нас є багато чого, що треба вирішити завчасно. Правда Прокоп? - з визовом в очах глянула на нього Лора.

- Так це правда, але давай все-таки поснідаємо, щоб мати сили на вирішення наших проблем? 

Тут у Лори забурчало в животі і вона зрозуміла, що ситим правдою не будеш, треба щось і би поїсти. Вони провели ранок у спокійній атмосфері з Сарою, випили теплого чаю з бергамотом і опісля вирушили знову в дорогу про яку їм ще багато треба дізнатися.

Вони не знали точно де вони знаходяться, що їм робити дальше, як на роздоріжжі доріг. Підеш  вправу сторону можеш знайти правду або померти, підеш в ліву, - може бути те ж саме. Тут або пан або пропав. Хоча вибір у них був, або почати шукати всю правду з самого початку, або скоротити цей шлях і піти до людей, які це все спланували з самого початку. Здавалося б просто вибрати один з варіантів, але за ними приховані великі перешкоди, які можуть бути смертельними.

Та Лора з Прокоп не з цукру зроблені, щоб боятися що на них пролиють воду і по дорозі, поговоривши по душам, Прокоп вирішує прислухатися до Лориної пропозиції і зустрітися віч-на-віч зі своїми батьками знову, хоча це була вона, яка відмовиляла його спочатку.

- Ми можемо годинами думати, що нам робити у цій ситуації, але вони реально люди, які шарять  у всіх цій нісенітниці про подорожі в часі і було б набагато легше зрозуміти і розібратися у всьому, будучи на місці всіх подій.

- Я це прекрасно розумію Лоро, але нам треба бути дуже обачними з ними, так як гроші роблять з нормальних людей демонів, якщо подивитися на сучасний світ з всіма його винаходами і можливостями.

- Тут ти правий. Ми вирішимо це все разом, і повернемо всіх дітей, які застрягли у кігтях цієї безжальної компанії. - з ентузіазмом проголосила Лора.

- Ха-ха, ти як на дебатах у вибори президента прозвучала. - засміявся Прокоп з виразу її обличчя.

- Ей, не місце шуткувати! - нахмурилася вона.

- А що ще залишається, треба думати позитивніше про все і без того багато негативу всюди.

- Щось я дуже часто почала з тобою на все погоджувати. Незнаю чи правильно це чи ні, але тільки тобі я можу зараз довіряти. Ти єдиний хто в мене залишився і не зрадив мене. - сказала Лора і приховала своє обличчя.

У Прокопа в цей момент, щось зрушилося всередині. Ніколи він не чув і не відчував подібного. Тай ніколи у нього не було потреби почути це, або навпаки він дуже цього чекав, але не було від кого. Навіть його близкі друзі зі школи незнали всієї ситуації і всього, що творилося у його голові. У випадку з Лорою все навпаки. Він може розказати їй будь-яку дрібницю і бути собою в той самий час , знаючи, що вона його зрозуміє і підтримає.