- Почекай,  мені потрібно дещо перевірити. - відповіла вона йому. Лора не чекала відповіді, а просто залишила Прокопа там дивлячись на неї. Та, навіть, якби він і хотів піти за нею, то не пішов би. Йому вистачає таємниць і невідомого в житті. Лора все йшла дальше і дальше, а він дивився їй у спину. На секунду Лора обернулася:

- Ти довго там будеш стояти? - з іронією в голосі запитала вона.

- А? Я не піду з тобою! - категорично відповів він.

- Чого б це? Ти не хочеш вийти з цього місця? 

- Але ж вихід не там? - незрозумів її Прокоп.

- Ти забув, що минулого разу сталося, там вихід заблоковано. - сказала Лора.

А дійсно, як Прокоп думав вибратися, якщо там закрито? У нього тепер не було вибору, як піти за нею, але все ж він запитав:

- Звідки ти знаєш, що в тій стороні є вихід? - недовірчивий Прокоп засумнівався в Лорі.

- Мені здається, я уже була тут і не одна, моя пам'ять до мене повертається, хоча я б цього не хотіла. - нахмурилася Лора.

Тепер Прокоп не сумнівався, щось йому підказувало, що потрібно йти за нею, вона єдина кому він може довіряти. За цей період поки він її знає, вона ще жодного разу не обманула його. 

Вони пішли ще глибше в шахту, за ними ніхто не слідував, і це було дивно. Вони їх залишили в спокою? Щось мало в це віриться.

- Лора, а що ти мала на увазі, коли сказала, що пам'ять повертається? - ну не міг він цього не запитати.

- Ти як завжди, в своєму репертуарі. Все хочеш знати.- усміхнулася вона.

- Ну, що поробиш. Так що? - очима повних запитань, подивився він на Лору.

- Сьогодні я не могла тебе знайти, мені допоміг собака відкрити це місце. Та коли я прийшла сюди, щось защимило в серці, я спочатку не зрозуміла, що це, але коли уже потрапила сюди, у мене прийшло видіння з минуло. Ну видіннями це важко назвати, але це був забутий мною спогад. Я була тут з Дженіфер, нас катували тут, так звані твої батьки. - похмуро відповіла вона.

Прокоп був в шоці. То не все так просто, виходить всі експеременти мали ціль.

- Вибач. Я не хотів тобі це нагадати.

- Ти не винний в цьому, ми одне одного тоді, навіть, не знали. Тому не вини себе. Все що зі мною і сестрою тоді сталося, ти можеш побачити зараз, я тут жива, а вона там у майбутньому.

- Тобто у майбутньому?? - це щось новеньке.

- Забудь. - коротко відповіла вона.

- Ну ні, якщо вже почала, тоді говори. - зупинився він і схрестив руки на грудях. 

- Прокоп пригнись!!! - крикнула вона.

Замість того, щоб пригнутися він обернувся, і побачив дрон який летів на них. Все ж він встиг пригнувся, і Лора кинула свою чарівну ручку прямо в точку, через що він розлетівся на кусочки. Прокоп відкрив широко очі на побачине, а потім на Лору.

- Так, а тепер нам треба бігти, і чорт забирай, зберися Прокоп, нема часу літати в думках. Ти пацан чи ні? Якщо є яйця, то підтверди це, а не лякайся будь чого.

- Так не треба мене тут ображати! - образився Прокоп.

- Ой, та буде тобі, не будь нюньою. Побігли, за мною.

Він побіг за нею, в голові були лиш питання і знову жодних відповідей. Та не було часу про це думати, так як ще три дрона слідували за ними... 

- Лора?

- Що? Я все бачу, біжи давай, нічого вони нам не зроблять, ну хіба застрелити можуть. 

- Клас. Оце відповідь. Мені від цього не легше. 

- Та помовчи. Давай направо і прямо, там будуть двері, вони ніколи не були зачинені.

- А ти куди? 

- Я їх затримаю, я для них ніщо проти тебе. Не я їм потрібна, а ти. Ти їх єдиний шанс зробити задумане, тому тікай.

- Я нікуди без тебе.

- Давай Прокоп поки є час.

- Я сказав ні, тільки разом і до кінця. - Він схопив її за руку і вони побігли до виходу. Дрони не зупинялися,  а Лора намагалася звільнити свою руку, але не виходило. Такий хилий, а хватка те, що треба. Вони бігли вперед не повертаючи голову і уже бачили вихід. Все було дуже близько і їм вдалося вибратися. Вони зачинили за собою двері, і дронам не вийшло за ними погнатися. Вони на волі. Віддихавшись з дві хвилини, Лора з Прокопом почали сміятися. 

- Це варто фільму. - засміявся Прокоп.

- Наше життя, ще і серіал потягне. - відповіла Лора.

- Хаха, твоя правда. - не зупинявся він.

- Давай, пішли дальше.

- Погнали!