Що не день, то нові сюрпризи. Наступного дня Лора з Прокопом провели ніби сірі мишки, ну принаймі один з них. Здавалося, ніхто, хто знаходився в цій клітці, навіть, і не підозрював хто такий Джаред Морт. Добре ж він влаштувався у своїй норі, не тільки приховує свою натуру, але й залишає робити всю чорну роботу на інших людей, а сам виходить чистим із води.

Прокоп вирішив сьогодні не робити нічого, що могло б здаватися дивним з його сторони. Він як і в перший день дивувався злагодженій роботі всіх приладів і людей у цій місцині, відвідав уроки по роботехніці в одному з корпусів і залишився непомітним на протязі дня, чого не скажеш про Лору. Постукавши зранку у її двері, Прокоп застиг і просто дивився на неї, як вона кидається з одного кінця кімнати в інший. Вона була сама не своя з самого ранку: чорні круги під очима, напухші щоки і червоні від сліз очі. Здавалося, щось у її душі обірвалося і вона пустилася у всі тяжки, не конролювала свої дії, не слухала нікого, що привернуло увагу Джареда Морта.

Надвечір, коли Лора допленталася до свого ліжка, що коштувало Прокопу не мало зусиль, постукали у двері. Прокоп навіть не мав уявлення, хто це може бути. Він встав з ліжка Лори, перед тим накривши її, і пішов відчини двері. Кого, кого, а його він найменше бажав побачити. Перед ним власною персоною красувався сам Морт. Махнувши Прокопу головою, взнак привітання, він пройшов до кімнати і попрямував до Лори.

- Вона тільки-но заснула. – зупинив його Прокоп.

- Юначе не тобі мені говорити, що я маю робити. – нахмурився Морт, коли побачив перед собою Прокопа зі складеними на грудях руками.

- Я не вказую вам що робити, тільки не хочу знову бачити Лору у такому стані, їй потрібно гарно виспатись, щоб завтра прокинутися з новими силами. – настоював на своєму Прокоп.

- Ти мало знаєш, а вже вирішуєш, що і як їй краще. Я знаю, що у неї за стан,  уже бачив схожу ситуацію, тому можеш повернутися в кімнату і почекати там нового дня, а я допоможу Лорі гарно виспатися, як ти говорив, і завтра вона буде повна сил. – погрозив він Прокопу.

У Прокопа не було іншого виходу, як залишити Лору на Морта, він тут чужак, стороння людина, без будь-яких прав щось за когось вирішувати. Але коли він вийшов від Лори, у нього на душі була якась тяжкість, ніби він щось робить не правильно. Та він втихомирив в собі цей знак і пішов у свою кімнату.

«Побачимо як Морту вдасться покращити стан Лори» з сарказмом подумав Прокоп.

Цілу ніч він крутився-вертівся, але заснути йому так і не вдалося. Забагато було думок в голові. Надранок, вставши з чорними кругами під очима і з тяжкою головою, він швидко приняв холодний душ, випив чашку міцної кави, щоб збадьоритися та не гаячи жодної хвилини пішов провідати, як там Лора.

Він стукав у двері , та ніхто не відчиняв, він не чув жодного звуку з її кімнати. Це стривожило Прокопа, якщо ніхто зараз же не відчинить двері, він їх виломає, їй Богу. Згадуючи якою востаннє він бачив Лору, він переживав, щоб  вона з  собою нічого не зробила. Постукавши уже сильніше в двері, він не витримав і збирався ломитися до її кімнати та його зупинили.

- Ти що робиш? Двері збираєшся мені виломити? – крикнула на нього Лора.

Він повернувся, коли почув знайомий голос та не думав побачити Лору такою, якою бачив її раніше. Вона ніби ожила, а вчорашній день був сном.

- Я тебе питаю, чим тобі мої двері мішають? – вже усміхнувшись запиталася Лора.

- Де ти була? Тобто, чого ти так рано кудись ішла? – незв'язно запитав Прокоп.

- А у мене немає права вийти на пробіжку? – з саркозмом відповіла вона і аж тоді Прокоп побачив її у спортивному костюмі для тренувань і йому стало якось ніяково, тому він сказав:

- Та ні, просто дивлячись та тебе зараз і згадуючи, що було вчора, то це небо і земля.

- А що було вчора? – запитата вона.

- Тобто, що було вчора? Ти що не пам'ятаєш? – нахмурився Прокоп.

- Та якось смутно, все що можу згадати, так це те, що ми вчора мали зустрітися в холі після того, як я тобі показала кімнату, але коли я стукала у двері ти міцно спав. – снизила вона плечима.

«Що, що? Вона що розумом поїхала. Вже пройшло два дні з того часу.» дивувався Прокоп.

- Так це було два дні назад Лоро. – сказав Прокоп, не розуміючи що відбувається.

Лора лиш кліпала своїми довгими віями і не говорила нічого. Так тривало хвилину і тоді отямивши вона сказала:

- Не сміши мене, сьогодні не перше квітня. – і пройшовши повз стривоженого Прокопа, вона відчинила двері і зайшла в кімнату, та на мить зупинилася і сказала:

- Прокоп, ти сьогодні якись дивний, іди погуляй, подихай свіжим повітрям, ато не корисно довго спати, так можна і все життя пропустити. – і закрила за собою двері.

Прокоп дивився на зачинені двері у яких секунду назад Лора насміхалася над ним і не вірим ні своїм очам, ні вухам. Що сталося цієї ночі?