- Ну що ж Лора, правильно? - звернулася мати Прокопа.

- Так мене звуть Лора, пора вже було запам'ятати. - не стрималася вона. Прокоп її легенько штовхнув ліктем, щоб вона зрозуміла, не треба шукати собі ворогів у цій компанії. - Перепрошую. Так у мене було видіння, як колись і у моєї сестри.

- Сестри? - насупилася Мері.

- Так сестри. Це трапилося нещодавно, хоча також давно не було, як у Прокопа. Ми досі не розуміємо, як це відбувається, але можу вам сказати одне. У Дженіфер є відповіді на всі ваші питання. Вона нас попередила, щоб ми туди не пхалися наодинці. Якщо вже і хочемо, то потрібно це робити удвох, так буде більше шансів, і є вірогідність, на мою думку, що вдасться повернути і всіх інших, якщо у нас все вийде. Так як ми не знаємо, як пробудити ці видіння, чи як ви називаєте подорожі в час, тому ми прийшли до вас по допомогу. Хоча я маю вас ненавидіти за те, що ви зробили з цими дітьми і моєю сестрою, але вибір у нас не великий, тому прийдеться змиритися і працювати разом.

- Ви прийшли у правильне місце. Ми ніколи не хотіли нашкодити цим дітям, хотіли тільки дізнатися, як можна вирішити і вилікувати невиліковні хвороби, дати шанс всім жити у безпеці і мирі... - Прокоп її перебив.

- Так давайте завершувати ці розмови, як ви вже сказали ми втрачаємо дорогоцінний час. - невитримав і Прокоп всю цю нісенітницю і брехню.

- Так, так ти правий. Давайте ми введемо вас у курс справи.

Вони направилися до їхньої лабораторії, якщо це можна було так назвати. Будівля цієї корпорації вражала, великі просторі приміщення, величезні вікна, повсюди новітні техгології. Про це можна говорити довго, але у них немає часу витрачати його на непотрібні дії. Тому коли вони зайшли у лабораторії, батьки Прокопа почали розповідати їм про ситуацію, яка у них зараз є. В них є можливість підтримувати життя цих всіх дітей, які зараз лежуть, як рослини з їхніх ліжках, не рухаючись, а тільки подаючи сигнали що вони все ще живі. Їхній мозок функціонує, як і мав би, ба навіть більше. З часом вони помітили що у дітей виробляється сильніший імунітет. Те, що вони лежуть і не контактують зі світом допомагає їм уникати різних хворіб та зупиняє їхнє старіння, як би це дивно не звучало. Вони намагалися їх розбудити з їхнього віртуального сну, в який же самі їх і закинули, але всі спроби були марними, здалося б вони самі цього не хочуть.

- Тут виникає питання, - перебив Прокоп. - Так чому ж, якщо до цього сну вони прокидалися, як зазвичай, а в один момент перестали? І чому всі інші спроби, коли ви повторювали це й же самий експеремент з іншими дітьми, вони залишалися так само в тому сні, а точніше майбутньому як ви кажете?

- Ми те ж над цим думали, але відповіді так і не знайли. Ми міняли сироватки, можливо їхній організм звик настільки до них, що виробився імунітет проти них і тому вони не працювали. - висказалася Мері. 

- А можливо секрет в іншому, хто був першою дитиною, яка не проснулася? - запитав Прокоп.

- Дженіфер. - відповів уже Майк і на хвилину задумався. - Вона була першою хто не зміг проснутися, але вона і була там найдовше. Зазвичай всі прокидалися за день після перебування там, але ситуація не повторилася з нею, в той день ми не змогли її розбудити.

- Так чекай, ви відправляли всіх дітей туди поодинці? - запитав Прокоп знову.

- Ну звичайно, ми не могли відправити всіх відразу, тай не було потреби, так як вистачало однієї людина, яка могла б нам розповісти про ситуацію з майбутнього. - підтвердила мати.

Лорі сиділа і слухала їхню розмову. У її голові не вкладалося, що можуть бути люди які експерементують з чужим життям. Вона й не хотіла це розуміти, тому що для неї це не припустимо. Вона не пам'ятає своїх батьків, так як втратила їх, ще дитиною, а людина яка вбила їх був не хто інший як Джарет Морт, якому вона довіряла, на якого рівнялася. Але як показає час, не варто довіряти нікому, в один момент тебе можуть втоптати в багнюку, про тебе можуть забути, як про непотрібну річ, ти можеш стати ніким, але потрібно пам'ятати, що це не має тебе схилити, не потрібно старатися подобатися тим, хто тебе не цінить, не потрібно покладатися на них. А потрібно завжди залишатися вірному собі, своїм принципам і своїй вірі. І вона знала, що це в неї точно від батьків, так вони їх з сестрою вчили, так вони і жили, поки життя не розділило їх. І думається Лорі, те що її сестра не повернулася з майбутнього, це було її планом. Планом зупинити їхню корпорацію, вона бачила до чого це може призвести, що вони можуть привнести в майбутнє. Але  що ж їм робити тепер з Прокопом? Їй потрібно з ним поговорити, або ж дізнатися все від самої Дженіфер, а щоб це зробити їм потрібно потрапити в майбутнє разом.

- Так в тому і річ, що у вас не вийшло її повернути, так як вона відправилася туди сама. - додала Лора. 

Вони глянли на неї, так ніби не зрозуміли про що йде мова.

- Я говорю, що проблема криється набагато глибше ніж ваші сироватки і все інше. Коли ми прийшли сюди, я вам сказала, щоб туди відправитися, потрібні двоє, не можна відправляти поодинці. Це те, що сама Дженіфер сказала. Тому думаю буде логічно зробити так, як вона говорить, а саме відправити нас з Прокопом туди і перевірити її теорію на практиці.

- А це хороша ідея! - викрикнув Майк. - Щось логічне в цьому є. 

- Так закрийся Майк, дай подумати. - перебила Мері. - Так ти говориш відправити вас у двох туди, щоб що? Щоб ви теж там застрягли? - якось дивно запитала вона.

- Я говорю вам те, що передала Дженіфер. Так як у нас з Прокопом є дар подорожувати в час, то ж ми могли б бути хорошою партією і ви б могли спробувати. Не спробуєш не дізнієшся.

- Я за! - викрикнув Прокоп.