Пролог
Наш світ
Від'їзд
Ейрум
Ельфійський замок
Будиночок чарівника
Новий день у новому світі
Рада Верховних Міністрів
Ніколи не гніви чарівника
Ще один день
Як приготувати декоктус
На ринок за покупками
Тірлі Томбат
Квіткарка Розетта та її історії
Рампус відправляється у мандри
Дивний відвідувач
Довгоочікуване повернення
Таємницю розкрито
Початок великої подорожі
Вогонь та лід
Лессі
Долина Жовтих Соняшників
Дні у Кроншилді
Пан Бурлян
Старий млин
Рампус відправляється у мандри
– Мені пора іти, Злато, – з сумом у голосі мовив кіт.

– Так скоро? Залишся ще трішки, незабаром Кармін має повернутися, – не менш сумним голосом відповіла йому дівчина.

– Я б з радістю, але маю нагальні справи. Таке життя елькарабуста: сьогодні – тут, а завтра – там. До речі, щодо Карміна… перекажи йому, що я буду чекати на нього в Елилоті. Нехай як тільки закінчить тут усі свої справи, одразу приїздить до мене, я маю йому дещо розповісти.

– Добре, – пообіцяла дівчина. – Тоді бувай, Рампусе.

– На все добре, людська дівчинко, мені було приємно познайомитись з тобою.

– Мені теж. Сподіваюся, ми ще побачимось, – сказала Злата, на що кіт нічого не відповів, тільки посміхнувся своєю доброю котячою посмішкою так, як це можуть робити тільки коти.

Потому Злата ще дуже довго дивилася в вікно і спостерігала, як за пагорбами виднілася постать вірного чарівникового друга, як він йшов, кумедно підстрибуючи та наспівуючи собі під ніс якусь пісеньку.

Тім-бім, я покинув свій дім.

Там-бам, таких пригод я ще не мав.

Рампус я елькарабуст,

Маю гострі вуха й рудий вус.

Стежка стрічкою стелиться,

Сюди я ще повернуся.

Зі мною є мій вірний друг, –

Темно-синій капелюх.

Більш мені нічого не потрібно,

Місяць, зорі – ось, що мені необхідно.

© Кармел Аделяйн,
книга «Легендаріум».
Дивний відвідувач
Коментарі