За дві години Таш і дівчата вже були за межами Зеленлісу. На Златі була нова сукня блакитного кольору, яку їй нещодавно подарувала Маріелла, сама ж ельфиня була одягнена у легку фіолетову сукню, що чудово підходила до її характеру і кольору очей, адже очі Маріелла мала незвичайні. Мало того, що вони вже самі по собі були темно-фіолетового кольору, як і її сукня, що вже було незвичним навіть для самих ельфів, вони ще за певних обставин набували різних відтінків. Наприклад, коли ельфійка злилася її очі ставали темно-зеленими, майже як трава в її рідному Ельфокраї. Коли ж, навпаки, раділа, то світло-рожевими, а коли сумувала  набували холодного блакитного відтінку. Коли Злата запитала Маріеллу, чому так відбувається, ельфійка тільки розвела руками, тому що ні вона, ні навіть сам Кармін не знали причину такого феномену.
                                ***
Маріелла була тихою і мирною дитиною, яка ввесь свій вільний від навчання час, проводила в компанії лісових друзів. Вона приходила в ліс, який ріс одразу за Карміновим будинком, знаходила своє улюблене місце – простору галявину, підгинала колінця і сідала на соковиту м'яку траву. А вже далі сходилися всі інші.

Першими приходило сімейство їжаків, потім два пухнастих зайці (вона називала їх Фікі-Тікі та Тікі-Фікі), троє маленьких оленят, що вже напевно давно виросли і стали великими й прекрасними оленями. Іноді їхню компанію могли навідати двійко близнюків-вовченят, які гралися біля її ніг, перекидаючись і кусаючи один одного, ніби пара грайливих щенят. За ними слідували борсуки, бобри і річкові ондатри.

Останньою приходила вона – Лессі.
Велична лісова княгиня-рись – охоронниця лісових законів і порядків. Вона легко, як сама пір'їнка, опускалася на зелену траву, простягуючи свій довгий хвіст і слухала розповіді Маріелли про те, що вони з Карміном вивчали сьогодні на уроці. Це була невинна дитяча забавка, ніби й дурниця, але вони її чомусь слухали, наче розуміючи все, що вона каже.

Іноді Лессі дозволяла дівчинці залізти їй на спину, що у неї не дуже вміло виходило і вона борсалася своїми куцими ніжками, хапаючись руками за довгу шерсть Лессі. Тоді рись ще більше вигинала свою граційну спину і допомагала дівчинці штовхаючи її в бік кудлатою мордочкою.

Але завжди настає той день. День, що усе змінює.

Наше маленьке ельфинятко, як завжди бігло доріжкою в ліс, розповісти лісовим друзям, як вона гарно відповідала сьогодні на уроці, за що Кармін двічі її похвалив.

При вході до лісу Маріеллу зустріла Лессі й вони разом попрямували до галявини. Але коли до улюбленого місця залишилося всього-на-всього декілька метрів, Лессі зупинилася. Шовковиста шерсть на її тілі стала дибки й рись зашипіла. Маріелла ще ніколи не бачила її такою, дівчинка злякалася і відскочила від неї. Через мить Маріелла почула тріск, ніби хтось наступив на гілку. Вона повернула голову і побачила, що в напрямку, куди ричала Лессі стояла темна постать в чорному капюшоні, а з-за дерев, де та постать була, стирчала довга стріла. Маріелла зойкнула, і з дерева злетіла пташка. Вона намагалася відігнати Лессі, попередити її, та рись не зважала. Вона продовжувала скалити зуби і загрозливо шипіла.

Мить – і тятива розправилася. Роздався хлопок і стріла вжалила Лессі в бік. Вона ступила декілька  кроків назад, але швидко отямилася і з ревом кинулася в сторону мисливця.

Ще хлопок і Лессі впала.

Маріелла кинулася до неї (Лессі ще дихала), та мисливець був швидшим. Він дістав ніж і підняв руку над тліючим тілом Лессі, готуючись нанести останнього удару. Маріелла з усією своєю силою вчіпилася в руку мисливця, але той відштовхнув її з такою легкістю, ніби вона була якоюсь набридливою зеленою мухою. Вона вдарилася головою об стовбур дерева і прийшла темрява...

Коли  Маріелла отямилася, ні мисливця, ні тіла Лессі вже не було. Він забрав рись, щоб продати її шкуру на одному з ельфійських  ринків якійсь заможній пані на хутрянку. Опісля Маріелла більше не бачилася в лісі зі своїми друзями, а через тиждень попросила Карміна відвести її до жінки на ім'я Анувей, що навчала дітей битися на мечах і стрільби з лука.

Лука. Того самого лука, що позбавив життя її Лессі.

Такою була її історія...