Пролог.
Пролог
Літо. Шумлять дерева, співають птахи. Тепле сонечко сліпить очі і зігріває своїми променями.
По трасі їде автомобіль. За кермом чоловік, поряд жінка, а позаду маленька Єва. Дівчинка кумедно щось розповідає, чим смішить батьків.
Єва – дитина, років п`яти. Прекрасне золотисте волосся, чорні очі і чарівна посмішка. Безтурботне дитя. Вона завжди любила дивитися в вікно і розглядати краєвиди. А батьки любили її, жили нею. Готові були віддати за неї все.
Тато жартував, мама сміялася, а Єва знову почала дивитися в вікно. Її зачаровувала краса лісів. Кожне дерево означало для неї – життя.
- Мамо, а дерева можуть любити?
- Вони люблять сонце, доню.
- А квіти можуть співати?
- Ні, вони колишуться в такт вітру.
- А море, море може померти?
- Ні, море висихає.
Дівчинка обожнювала ставити питання. З кожною почутою відповіддю, вона вважала себе ще розумнішою.
Єва вірила, що стане дослідницею, що буде дбати і досліджувати велику матінку природу. Її цікавила кожна крапелька, кожен листочок, кожна квіточка, кожна калюжка. Вона любила дощ і запах після дощу, любила ліс, хмари, сонце, поле. Єва вважала це все сенсом свого життя.
Машина їхала по дорозі. Через прочинене вікно всередину залітало тепле повітря і запах лісу. Раптом – удар.
Автомобіль кілька разів перевернувся і став на колеса. В них в`їхав джип. Тато лежав на кермі, мама перехилила окривавлену голову через розбите вікно, а Єва ридала. Рана на її голові кровоточила.
Приїхала швидка і поліція. А далі темрява…
Літо. Шумлять дерева, співають птахи. Тепле сонечко сліпить очі і зігріває своїми променями.
По трасі їде автомобіль. За кермом чоловік, поряд жінка, а позаду маленька Єва. Дівчинка кумедно щось розповідає, чим смішить батьків.
Єва – дитина, років п`яти. Прекрасне золотисте волосся, чорні очі і чарівна посмішка. Безтурботне дитя. Вона завжди любила дивитися в вікно і розглядати краєвиди. А батьки любили її, жили нею. Готові були віддати за неї все.
Тато жартував, мама сміялася, а Єва знову почала дивитися в вікно. Її зачаровувала краса лісів. Кожне дерево означало для неї – життя.
- Мамо, а дерева можуть любити?
- Вони люблять сонце, доню.
- А квіти можуть співати?
- Ні, вони колишуться в такт вітру.
- А море, море може померти?
- Ні, море висихає.
Дівчинка обожнювала ставити питання. З кожною почутою відповіддю, вона вважала себе ще розумнішою.
Єва вірила, що стане дослідницею, що буде дбати і досліджувати велику матінку природу. Її цікавила кожна крапелька, кожен листочок, кожна квіточка, кожна калюжка. Вона любила дощ і запах після дощу, любила ліс, хмари, сонце, поле. Єва вважала це все сенсом свого життя.
Машина їхала по дорозі. Через прочинене вікно всередину залітало тепле повітря і запах лісу. Раптом – удар.
Автомобіль кілька разів перевернувся і став на колеса. В них в`їхав джип. Тато лежав на кермі, мама перехилила окривавлену голову через розбите вікно, а Єва ридала. Рана на її голові кровоточила.
Приїхала швидка і поліція. А далі темрява…
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Пролог.
Блондинка/светло-русая девочка с минимальной вероятностью будет черноглазой:)
Відповісти
2019-01-22 00:31:27
Подобається
Пролог.
@Владислав Безлюдний в цьому і прикол)
Відповісти
2021-01-25 22:20:16
Подобається