Розділ 21. «В очікуванні дива...»

Дзвінок... Єва піднялася на ліктях і прислухалася. Дзвонив телефон. Вона взяла його в руки і подивилася на екран. Майкл. Ім'я, що висвітилося, змусило її підірватися з місця. Її серце забилося частіше і дівчина взяла слухавку.

- Майкл?!

- Привіт. - тихо озвався він. - Пробач, що не подзвонив раніше. Я... Словом, з днем народження.

- Дякую... Я... Рада, що ти зателефонував.

Ніякова пауза.

- Як ти? - запитав хлопець. - Як Україна?

- Я ще не в Україні. Ми... Ми зараз у Толідо. Бабуся тут знайшла роботу на літо. - відповіла Єва.

- У Толідо? То... Може, ми зустрінемося?

- А ти... Можеш приїхати?

- Ну... Якщо ти захочеш, то...

- Так. Я хочу.

- Тоді, до зустрічі? - голос Майкла прозвучав радісно.

- До зустрічі.

- На добраніч.

- Так. На добраніч.

Єва поклала слухавку. Вона справді була дуже рада тому, що він зателефонував їй. І на душі якось стало легше. Бо... Він не забув. Просто, можливо, намагався забути, але не зміг. Як і вона. Не змогла... Їй вистачило почути його голос для того, щоб серце зупинилося на кілька секунд. Дівчині важливе було не привітання, а факт того, що він знає і пам'ятає про цей день. Вона опустила голову на подушку і полегшено видихнула. Тепер вона спокійна. Губи Єви розплилися в легкій посмішці і... Дівчина повільно потонула у сні...

***

Єва швидко вибігла з квартири і побігла в бік парку. Від бігу її ноги нили і боліли, але вона набирала швидкість. А все тому, що кілька хвилин тому їй зателефонував Майкл і сказав, що він уже в Толідо і чекає її в парку. Нарешті вона прибігла і зупинилася, аби перевести дух. Майкл стояв біля фонтану і чекав на неї.

- Майкле! - вигукнула Єва і він повернувся на її голос і посміхнувся.

Дівчина знову почала бігти і, опинившись біля нього, вскочила в його обійми. Кілька секунд вони так стояли, не вимовивши жодного слова, а потім вона відірвалася від нього і поцілувала. І начхати, що навколо люди. Це нічого. Ці всі дні, які вони не бачилися, здавалися вічністю. Нарешті поцілунок закінчився і вони подивилися одне одному в очі.

- Я теж радий тебе бачити. - сказав хлопець і Єва розсміялася.

- Ти приїхав... - прошепотіла вона.

- Приїхав.

- Але... Ти ж знаєш, що це не надовго? - дівчина опустила голову і забрала від нього руки.

- Знаю... - печально відповів Майкл. - А... Коли ти їдеш додому?

- В кінці серпня. У бабусі тоді закінчується робота.

- Ким вона працює?

- Куратором на атракціонах. - зітхнула Єва.

- Давай не будемо думати про це. Потрібно насолоджуватися тим, що у тебе є зараз. - він поклав руки їй на плечі.

- Мабуть, ти маєш рацію. - сказала дівчина. - Ходімо. Я покажу тобі місто.

***

Вони гуляли до самого вечора і насолоджувалися присутністю одне одного. За час прогулянки Майкл подарував їй квіти і дівчина запропонувала перепочити в найближчому кафе.

Після посиденьок хлопець вирішив провести її додому.

- Дякую за прекрасний день. - сказала Єва, поцілувала його в щоку і він почервонів. - Зустрінемося завтра?

- Так. Зустрінемося. - відповів Майкл. - Можемо піти в кіно чи на чортове колесо. Або на ролики.

- Або на все разом. - мовила дівчина і вони розсміялися.

Раптом мимо них проїхав велосипедист, який збив Єву з ніг. Вона впала на асфальт і в її очах вмить потемніло.

- Єво! - перелякано вигукнув Майкл. - Ти в порядку?

- Я... Все добре... - дівчина подивилася на свої коліна, які були роздерті до крові.

З плеча, яке зачепив велосипедист, теж стікала кров.

- Слухай. Давай я краще тебе до лікаря відведу. Раптом якась інфекція? - запропонував хлопець.

- Ні! - почувши слово "лікар", вона різко схопилася на ноги і в її очах знову потемніло, а голова закрутилася. - Не треба... Лікарі - вбивці. Через них померла Маша.

- Єво, не говори дурниць. Ходімо швидко.

- Я сказала: ні!!! - вигукнула дівчина. - Не треба мене нікуди вести! Я в нормі! Ясно?!

Єва ледь похитнулася і від власного крику почала задихатися. Майкл намагався привести її до тями, але вона раптом втратила свідомість і почала битися в конвульсіях. А далі суцільна темрява і провал....

***

Майкл і Ганна сиділи в палаті, де лежала Єва вона впала в кому. Виявилося, що в неї проблеми із серцем і кожна стресова ситуація повільно знищувала її. А якщо врахувати, що в неї ще й епілепсія, то це взагалі гримуча суміш. Ніхто не знав коли вона вийде з коми.

Майкл поговорив з батьками і йому дозволили залишитися ще на кілька днів. Ганна відпросилася з роботи. Усі вони з замиранням серця чекали її пробудження. І кожного дня навідували її в лікарні в очікуванні дива...