2016 р

4 роки тому...

Домініка 

Що для вас кладовище? Для когось це просто могили, для когось місце де можна поговорити з тими які більше не будуть з нами, а для когось як для мене це місце де я можу побути одна зі своїми думками. Наодинці зі своїм татусем.

Зараз я сиджу біля могили того який назавжди залишиться в моєму серці. На пам'ятнику вигравіювано:

                          АНГЕЛОВ РОМАН БОРИСОВИЧ

                          нар. 17 квітня 1967 р.

                          пом. 31 серпня 2005 р.

Під цим написано:

                    ,,Вічна пам'ять..... ти назавжди залишишся в наших серцях'' 

Коли я дивлюся на цей надпис то завжди хочу плакати. Хоч і минуло вже 10 років з його смерті я всерівно не можу з цим змиритися. Для мене це неприйнятна втрата. 

Від думок відволікає телефон. На дисплеї висвічується: МАМА

- Так мамо - кажу я

- Де ти Ніка? - питає вона - Тільки не говори що ти знову біля нього?

- Так я тут. Якщо ти не забула , то сьогодні річниця його смерті 10 років минуло - кажу я із сарказмом

- Я пам'ятаю якщо ти про це. Коли ти приїдеш додому? - питає вона

- Навіщо? - питаю я

- Давід прийде з роботи треба буде його зустріти. - говорить вона

- Мамо Давіду не 5 років йому 26. Так що я його зустрічати не буду, а якщо тобі це так потрібно , то зустічай його сама! - сказала я і скинула дзвінок

 Мене завжди нервувало що вона поводиться з Давідом як із маленьким, якщо він щось накоїв, то винні були всі, але не він, ось коли таке було зі мною винна я вона ніколи за мене не заступалася завжди говорила: "Якщо винна відповідай за це" . Якщо чесно я вдячна їй за таке ставлення я навчилася захищати себе і свою думку , також навчилася відповідальності ,а після цього Давід навчив мене самообороні перед цим він сказав:"Хоч ти і красива, але захищати себе потрібно". Ну тепер я нічого і нікого не боюся . 

На кладовищі я побула ще години 3 потім поїхала додому 

Приїхала додому пізно було 17.00, але мене це мало хвилювало. Біля підїзду я зустріла Діму Вєтрова 

- Привіт, Домініка - сказав Діма і помахав рукою

- Привіт Дімка, ти куди? - спитала я

- Зараз за мною приїдуть друзі і ми поїдемо в "Грей" - сказав він - Ти документи вже подала до університету?

- Так, поступила на хірурга - сказала я 

- Оу я завжди в тебе вірив - сказав він наступила пауза

- Як у тебе на особистому? - спитала я, але відповісти він не всиг просигналила машина 

- Вєтров, твою мать я звісно розумію , що ти хочеш познайомитися з дівчиною, але ми тебе чекати небудем - сказав хлопець із вікна чорного джипа

- Сабін закрий рот -сказав Діма, потім повернувся до мене - Бувай Домініка ще зустрінемся. - поцілував мене в щоку і направився до машини. Здається Сабин йому щось сказав, Діма дав йому підзатильника 

- Капец я взагалі-то правду сказав - крикнув він потім глянув на мене усміхнувся помахав рукою, а потім закрив вікно 

"Придурок". Я поставила машину на сигналізацію і направилася до під'їзду, нашу багатоповерхівку побудували завсім недавно близько 11 років тому , наша квартира на 30 поверсі, заходжу в ліфт в останню секунду до нього забігає мій сусід знизу Макс Гончарук йому здається і 30 років нема, але вже має 4 автосалони, взагалі дуже гарний чоловік високий, статний, не качок ну і несухарь в самий раз.

- Привіт Домініка, і не помітив тебе - сказав він 

- Привіт і тобі не хворіти. - сказала я - Як справи?

- Не погано, але могло бути краще цілий день сьогодні якиїсь не такий-сказав він 

- Щось сталося? - спитала я 

- Ти уявляєш їду сьогодні на роботу ледь не збиваю хлопця років 6-7, ледь встиг кермо вивернути, після посварився з його довбанутою мамашою, але і це ще не все, після цього я поїхав злий як собака на роботу, вчора лило як з відра були калюжі, коли я повертав на парковку офісу з ніг до голови обрискав дівчину так і це невсе, потім виявилося, що вона моя нова серетарка. Вона мене такими льстивими назвала що деякі і я не знав - виговорився нарешті Макс 

- Скажу тобі тільки одне...... це доля Макс - сказала я він поглянув на мене як на дурепу і вийшов з ліфту був його поверх. 

Після нього вийшла і я відкрила двері зайшла до коридору, квартира в нас звісно шикарна 3 кімнати, плюс 2 гостьові, прихожа, кабінет вітчима, кухня, прийомна і великий балкон. Зняла свої туфлі на високому каблуку в цей момент з кухні виходить Давід він зовсім не схожий на мене він більше схожий на вітчима в мене волосся світло-русе в нього темно-русе, вмене очі карі в нього голубі хіба що фігура і ріст у нас одні цим ми пішли в маму вона в нас розкішна брюнетка навіть в свої 48 років вона дасть фору багатьом. 

- Привіт, Де ти була? - спитав Давід 

- Ніби ти не знаєш де - сказала я 

- Звідки я маю знати де ти гуляєш, я тобі не Ванга - сказав Давід

- Якби ти був хорошим сином, то знав би що сьогодні роковини смерті тата - сказала і не  почувши від нього відповіді направилася в свою кімнату

Мене роздирали противоречиві почуття з одного боку в Давіда не було такого сильного зв'язку з тактом який був в мене, але це не дає йому причину забути таку дату як роковини смерті тата. Від думок відволікає стук в двері: 

- Можна зайти? - питає Давід 

- Ну заходь - сказала я 

- Ти пробач мене що я забув про роковини запрацювався тим більше в Лізи знову депресія, і чорт його роздери не знаю через що. - сказав він і почав масажувати собі голову 

- Ти не пробував з нею поговорити? - спитала я 

- Вона ще більше тоді закривається, моя нескорена дівчинка - сказав він і посміхнувся стелі так ніби там була Ліза 

Про тещо вона зраджує йому я вирішила промовчати. Не один і не два рази мені розповідали друзі що бачили її і не одну. Не раз на власні очі і я її бачила., але Давіду це не скажу. Його кохання вже на грані з одержимістю. Він відмовиться від всіх, але не від неї. Знаємо проходили. Тоді він нікого не слухав, навіть маму не те що вітчима. Він пройшов знайомити її з нами, мама м'ягко кажучи її не прийняла, ну і вітчим також. Мені було по-барабану його життя він обирає з ким його розділити не моє це діло. Тоді в нас були великі скандали Давід ледь з дому не пішов, тоді вони і зрозуміли що його не переконати і змирилися. Вона його не кохає я одразу це помітила. Не знаюце одразу помітно. Вона сама страждає від нього і я не розумію чому вона його не покине, але натомість вона йому зраджує. Я не знаю як про це ще не дізнався Давід, хоча він не хоче дізнатися кохання застелило йому очі. Як би хотів давно дізнався б, вона ніколи не ховалася.

- Поговори з нею їй мабуть це потрібно- сказала я 

- Дякую "Домінка". Ти найкраща сестра в світі - сказав він поцілував мене в щоку і направився геть з кімнати.

Близько 3 годин я сиділа в кімнаті слухала музику і гортала свій блог в Instagram. Потім в кімнату постукала мама: 

- Ніка ходи вечеряти - сказала вона

- Добре, зараз прийду - сказала я 

Направилися в ванну кімнату змила макіяж вдягнула свої улюблені короткі чорні шорти і велику футболку яку зав'язалав узел на пупкові.

- Добрий вечір - сказала я 

- Добрий- сказав вітчим 

- Ніка, завтра ввечері до нас в гості прийде дядя Олексій з дружиною і сином Сергієм, тому постарайся повернуться домому швидко - сказала мама дивлячись на мене 

- Мамо, а це не той Сергій який з Нікіним дружбаном побився, Мішою Силезньовим, - спитав Давід

- В скільки? - спитала я 

- Постарайся як найшвидше. Так це він. Олексій відпривив його вчитися в Америку, але пів року назад знову повернувся сюди. Ліда каже що через дівчину так це чи ні вона не знає - сказала вона 

- Ну завтра перший день навчання тому я думаю що буду в бібліотеці. Тим більше паридо 3 години. - сказала я 

- Ну в 19: 00 постарайся бути вдома - сказала вона

- Добре, а Валєра в мене замалася моя Honda, щось стукає - сказала я 

- Добре, скажу Нані вона когось відправить - сказав він 

- На чому ти поїдеш на навчання? - спитав спитав Давід

- Може напрошуся з Дімкою я в одному університеті з ним вчитися буду - сказала я 

- Хто це? - спитала мама

- Він живе на 31 поверсі над нами - сказала я 

- Це син прокурора області Вєтрової Марії Василівної - сказав вітчим

- Якщо з ним не вийде я можу відвести тебе-сказав Давід 

- Дякую, але якщо не виходить, то поїду на автобусі. Не велика проблема - сказала я 

- Ти вже знаєш що візьмеш завтра? - спитала мама 

- Ох, почалося - зітхнув Давід 

- Так, візьму білі джинси з високою талією, червону сорочку , а зверху джинсову курточку і звісно куди ж без ниж туфлі на високій шпільці - сказала я 

- Гарно, так і йди - сказала мама 

- Надобраніч моя родина, завтра рано вставати піду спати - сказала я

- Добраніч - сказпли вони хором

Я направилася в свою кімнату оформлену в синій колір велике двухспальне ліжко, великий біла шафа, туалетний столик з дзеркалом на підлозі темно-коричневий ламінат на ньому пушистий червоний колим перед ним на стіні телевізор, біля ліжка шафка на ній планшет і ноутбук, а під вікном мій стіл для навчання за ним чероне зручне крісло. Лягаю спати перед цим подумавши:

Надіюся завтрашній день буде шикарний......