Наступний день. Вівторок

Сказати що я встала красунею. Це нічого не сказати. Туш потекла, ніби я всю ніч плакала, зачіска повністю зіпсувалася і перетворилася на вороняче гніздо. Короче можна знімати якиїсь трилер зі мною в головній ролі. Я пішла приводити себе в порядок. Одягнула червоні джинси і білу коротку майку, більше схожу на топ і чорну кожану куртку і чорні закриті туфлі на шпільці. Зачіску вирішила не робити просто зробила "хвіст". Зробила підходящий до образу мікіяж, і направилася на кухню. Там сиділи вітчим і мама. Було видно що вони сварилися, мама одягнула свій звичний покерфейс, а вітчим взагалі не дивився на неї. Я нічого не сказала про те що чула вчора. Мені з цього нічого не буде, тільки настрій собі зіпсую.

- Доброго ранку - сказала я і сіла за стіл, на столі стояла моя кружка, а в ній зелений чай без цукру. Я дуже вдячна за турботу вітчиму. Звідки я знаю що саме він це зробив, а не мама? Тому що кілька разів я його бачила. Я поглянула на нього, виражаючи всю свою подяку.

- Домініка, сьогодні після університету, одразу їдь до торгового центру - сказала мама дивлячись на мене

- Навіщо? - спитала я подивившись на неї, вона у своїй звичній манері закотила очі

- В неділю в тебе день народження. Потрібно обновити гардероб - сказала вона

- Гаразд, але я вже сказала що святкувати день народження я буду з друзями в клубі. - сказала я

- Який клуб ти вибрала? - спитала вона

- Я ще не вирішила. Думаю або "Грей" , або " Міна", ну або " Ідол" - сказала я

- Я не хочу, щоб ти запрошувала Лізу. - сказала вона з погано скритою злістю

- Послухай мене мамо. Це моє свято, і хто на ньому буде вирішувати тільки мені. Якщо я захочу там буде і Ліза і Тім з Давідом - сказала я

- Які це Тім і Давід? - спитала вона

- Сини дяді Владлена - сказала я з усмішкою

- Ти не будеш запршувати на свято тих, хто називав мене шлюхою! - кринула вона

- Вони моя сім'я  - сказала я спокійно

- Ми твоя сім'я Домініка! - ще більше розкричалася мама

- Годі Лера! Скільки можна!? Якщо вона захотіла, хай запрошує кого хоче. Це її свято, а не твоє і не тобі це вирішувати! - сказав вітчим, мама кинула столові прибори на стіл і вийшла з кухні

- Дякую - сказала я і направилася до дверей

Забігла до ліфту в якому вде їхав Слава з 35 поверху. Вигляд в нього був такий ніби його поїзд переїхав. Щастить мені.

- Привіт - сказав він і посміхнувся

- Привіт. Сьогодні живий? - спитала я посміхнувшись

- Норм. Це ти як? Здається вчора в тебе настрою не було? - спитав він

- Через це ти не переживай. Норм - сказала я

- Ти сподобалася Захару - сказав він

- І що? - спитала я подивившись на нього

- Він так просто тебе не залишить - сказав він і посміхнувся

- Хай навіть не надіється, мені більше старші чоловіки подобаються - сказала я і підморгнула йому

- Та ну? - не повірив він і глянув на мене так, ніби я йому сказала, те що мені подобаються дівчата

- Не віриш? -спитала я - Потім повіриш.

В цей момент ліфт відкрився на першому поверсі. Я вийшла з під'їзду і почула сигнал машини. Повернулась і побачила як мені махає той самий Захар. Бовдур. Я закотила очі і направилася до своєї машини. Сіла в машину і набрала Аделіну.

- Привіт Ніка - сказала
вона

- Привіт, вас забрати? - спитала я

- Ні, ми поїхали з Владом - сказала вона з погано скритою радістю. Цікаво. - Ну все Ніка зустрінемось біля універу. Ми тебе почекаємо.

- Ок - сказала я і скинула дзвінок.

Я виїхала з двору включила радіо. На ввесь салон заграла музика. Я дуже люблю рок тому по салону летіла пісня

Rammstein - links 2, 3, 4

Я їхала по вулиці в бік універу, тут ні з того ні з цього мене підрізала машина. Я ледь встигла справитися з керуванням,  якби ні то була б аварія.  Я одразу впізнала цю машину. Це була машина Левицького......

Ідіот! Як можна так їздити?! Якщо ти бовдур, то навіщо сідати за кермо? Я звісно розумію що багатий татусь все вирішить, але потім з цим ще жити. Хоча такий як Левицький такого навіть не замітить. Люди бувають різні. Одні пофігісти і люди які завжди за всіх переживають. З точністю в 100% можу сказати Левицький пофігіст. Йому байдуже як почуваються люди яких він принижує. Йому байдуже що зі мною сталося б якби я не впоралась з керуванням, йому на все байдуже. За таеими думками я і не помітила як приїхала до універу. На сходах універу мене чекали мої друзі. Адель так і світилась від щастя коли з нею розмовляв Влад, а Олегі Ангеліна дивились якесь відео в телефоні і сміялися.

– Нарешті – зітхнув Влад – Нам вже набридло тебе чекати! Де ти так довго була?

– На трасі підрізали ледь в аварію не потрапила – сказала я

– Ти знаєш хто це був? – спитав Олег

– Ні, не знаю – я не хотіла говорити їм щоб в них не було проблем

В нас не було спільних пар тому ми розійшлися. Я вирішила розповісти дівчатам про вчорашній день. Після того вони сиділи мовчки

– Та ну? – спитала Ангеліна

– Ти хочеш сказати, що твоя мама така стерва? – спитала Аделіна

– Я так кажу. Вона надавила на саму велику рану. Мого батька. – сказав я і невесело посміхнулась – Вона знає наскільки для мене важливо те що хотів від мене тато

– Ну годі не засмучуйся все буде добре, а ось до Сергія ти придивись можливо він і справді нічого не хотів тобі поганого зробити – сказала Ангеліна і погладила мою руку

– Незнаю, я подумаю – сказала я і ми увійшли до аудиторії

Почалась пара в Дем'яна Олеговича. Потім день пройшов гарно без пригод, але я не знала що буде чекати мене ввечері....


Будь-ласка пробачте мою відсутність. Дуже вас люблю. Ваша Ана❤