ДОМІНІКА 2020 р

Я курю на балконі свого заміського котеджу і думаю. 

ЯК Я ДО ЦЬОГО ДІЙШЛА!? 

За моєю спиною спальня, в ній ліжко, а там молодий і гарний хлопець, але чорт його роздери, не той за ким плаче моє серце уже 3 рік. Він заволодів почуттями навіть не спитавши мого дозволу ось так просто майже  нічого для цього не роблячи просто посадив мене на себе як наркомана  на голку, від цього було ще паскудніше на душі. Зі скількома чоловіками я перереспала боюсь навіть думати не то що рахувати, їх була чортова дюжина. Мені погано тому що скільки я не стараюся стерти його із пам'яті, змити його запах зі свого тіла, вдається мені це вкрай важко. Здається я ніколи не позбудуся від нього хоч і дуже хочеться. Хоч я сама собі брешу. Я не хочу його забути.

Цигарки завжди мене заспокоювали хоч стаж в мене малий лише 2 роки. На вулиці травень, але вітер дме холодний. На мені лише трусики і сорочка в синю кліточку.Це ЙОГО сорочка. На ній його запах , коли вона на мені я уявляю, що він тут, зі мною, але сама себе обриваю, він не може бути зі мною. Можливо в цю саму секунду в його обіймах ніжиться інша. Яка має на це право. Я тушу окурок в попільничку відкриваю двері в спальню.Той с ким я провела цю ніч сидить закривши обличчя руками.

- Невже голова болить милий? - питаю я 

- Не дочекаєшся Ангелова! - сміється він у відповідь-Може повторимо?

- Слухай герой-любовник, збирай свої речі і йди лісом. Ок? -запитую я, підіймаю з підлоги його джинси кидаю йому на коліна він підіймається стає впритик до мене двома пальцями вказівним і середнім береться за комір сорочки.

- Це не моя сорочка. Чия вона? - питає він

- Моя - говорю я на його обличчі зявляється зла посмішка

- Твоя значить? Цікаво. Значить секс у тебе був зі мною, а після цього ти вдягаєш речі іншого? - запитує він 

- Послухай Марк , ми не зустрічаємося, щоб ти командував мною як своєю власністю. - сказала я і скинула його руку

- Це....ЙОГО правда? Того за ким ти стільки років сохнеш, так? - питає він я бачу як він ледь контролює себе

- Марк... - кажу я, але він мене перебиває

- Скажи! - просить він 

- Так це його! - нема сенсу приховувати це його зромуло все як Божий день. Я бачу як його обличчя кривиться ніби він з'їв лимон.

- Чому ? Чому він Домініка? - питає Марк я мовчу не знаю що сказати.

Марк знову сідає на ліжко вдягається і йде до дверей потім зупиняється лише для того щоб поцілувати в щоку, а через кілька хвилин я чую як він закрив вхідні двері.

Я лягаю в ліжко, але перед цим міняю білизну. Довго не можу заснути. Мене бісить, що я стільки думаю про нього, а він давно вже про мене забув.

Я сама не розумію чому він. Я розумію тільки одне за той рік що я була з ним я була на сьомому небі від щастя, я злюся тому що більше ніхто з чоловіків не зміг зробити мене настільки щасливо як це зробив Артем. Це вбиває мене сильніше ніж те що зараз він щасливий одружений чоловік. В нього красива дружина брюнетка яка знає собі ціну. Мене бісить те що він вибрав її, а не мене. Мене бісить те що я не можу забути його слова які він говорив ніби в мереві :

" - Я кохаю Ніка. Кохаю! - кричав він 

- Я теж - шепотіла я знала що правда "

 Спогади поганим комомом застряли в горлі. В моїх очах з'явилися сльози я відчула як начало пекти очі. Я дуже хочу його забути. Хоча. Кого я обманюю? Я НЕ ХОЧУ ЙОГО ЗАБУТИ! Тому-що знаю якщо забуду втрачу себе.

Я хочу забути все що пов'язано з тим хто розбив мої розові окуляри і розтоптав серце, але не вдається. Хочу забути ту зустріч коли він "порадував" мене однією новиною, а потім добив ще більш "радісною"новиною:

" Я прийшла в клуб Артем як завжди мене зустрів.

- Привіт Ніка, іди до мене в кабінет я скоро прийду - сказав Артем

Я направила до кабінету сіла в крісло. Артем прийшов хвилин через 15 

- Нам потрібно розірвати наші стосунки Домініка - сказав як відрізав Артем 

- Чому? Де я забулася? Що я зробила не так? - спитала подивившись йому в очі по моїй щоці скотилася сльозинка він ніби не знав що робить підірався з крісла направився до мене протягнув руку і стер її, а потім ніби зрозумів що зробив різко забрав руку і сів в крісло 

- Ти не винна. ВИНЕН Я. - сказав він 

- Чому? - спитала я

- Ти мені набридла я награвся більше не хочу тебе - сказав він дивлячись мені в очі 

- За що ти так? - спитала я

- Причина того, чому я почав з тобою зустрічатися це помста. Я помстився ти більше мені не потрібна. - сказав він

- Це було 8 місяців тому ! Чому саме зараз я тобі набридла? - крикнула я 

- Причина проста. Тоді ти мені ще не набридла, я ще хотів погратися - сказав він 

- Вже знайшов іншу? Знайов іншу "Барбі"? - спитала я поглянувши на нього заплаканими очима. В його очах я бачила біль і щось іще яке не повинно було бути в них.

- Не просто іншу, а ту що стане моєю дружиною весілля ми влаштовуємо в котеджі моїх батьків, і ми дуже хочемо щоб ти прийшла розділити наше щастя - сказав він дивлячись прямо в мої очі

НІ!!! ВІН НЕ МІГ ТАК ЗІ МНОЮ ПОСТУПИТИ! НЕ МІГ! ЗА ЩО ВІН ТАК ЗІМНОЮ?!

- Знущаєшся? - спитала я посміхнувшись

- Ні. І іще треба щоб ти прийшла не сама - сказав він 

- З ким? - спитала я 

- З бойфрендом - сказав він я нічого не сказала промовчала - Я хочу щоб після нашого розриву всі знали що ми залишилися друзями і ти не лиєш сльози через мене по ночам.

- Ну і козел ти! - сказала я 

-  Ти ж покохала козла. - сказав він посміхнувшись

- Мені тебе шкода! - сказала я 

- Це мені тебе шкода Домініка. Я не розумію, невже тебе так легко обдурити? - спитав він посміхаючись 

- Ненавиджу тебе Леман!!! - крикнула я і вибігла з кабінету

На мене дивилося багато людей одні дивилися з жалістю, інші з радістю, іншим взагалі по-барабану."

Я хочу це забути не плакати по ночам через нього, але не можу це як печать на моїй пам'яті змити неможливо. 

Якже я ненавиджу тебе Артем. Як ненавиджу так же і кохаю. Одночасно. Я проклята. Так будь проклятий і ти, страждай так як я. Будь ти поклятий Артем Леменський!!!!!