- Навіщо ти так? Ти ж сама росла без батьків. Ти ж знаєш як це, але не пропускаєш можливість нагадати про це Лізі - сказала я

- Те що її кохає мій син не означає, що вона змішуватиме мене з землею - сказала вона

- Давід... Давід, ти думаєш лише про нього, а на інших тобі начхати - сказала я, не почувши від неї відовіді, встала і пішла до Лізи

Вона стояла перед дзеркалом, але думками вона була далеко звідси. Я доторкнулася її плеча, вона повернулася до мене. Мені захотілося плакати, дуже багато болю було в її очах.

- Лізок скільки ти ще будеш тут сидіти? - спитала я по дружньому взявши її за руку

- Ти не така як вони. Ти не ніби не з їхньої сім'ї - сказала вона

- Я взагалі не з світу цього - зі сміхом сказала я

- Це дуже бісить Валерію Віталієвну - сказала вона

- Від того що її це бісить, я іншою не стану - сказала я

- Знаєш кого ти мені нагадуєш? - спитала вона

- Цікаво дізнатися кого ж я тобі  нагадаю - сказала я

- Кузена, він теж коли погано комусь із рідних, то завжди йде на допомогу - сказала вона з погано скритим сумом

- Я не всім допомогою, лише тим хто мені близький і дорогий - сказала я

- Він теж, але є в тебе з ним спільні риси характеру - сказала вона

- Де він зараз? - спитала я

- В США, після смерті його батьків він поїхав звідси - сказала вона

- Коли це сталося? - спитала я

- 5 років  тому - сказала Ліза - Їх застрелили у власній машині обоїх. Скоти!!! Щоб не оминула їх така сама участь - в серцях побажала Ліза

- Гаразд, пішли звідси. Зараз прийде дядя Олексій, не дай їм себе  розтоптати - сказала я

- Ти точно не з цієї сім'ї - сказала вона

- Годі. Пішли вже - сказала я зі сміхом

Ми знайшли на кухню, там нікого не було тому ми пішли в прийомну. За столом з правого боку сидів Давід, біля нього був вільний стілець, там сіла Ліза, далі сиділи Олексій і Ліда Самойлови, з іншого боку сиділи вітчим і мама, біля неї були 2 вільні стільці, я сіла за один із них.

- Нарешті ви вирішили порадувати нас своїм візитом - з іронією сказала мама

- Вибачте за спізнення - сказала я не дивлячись на неї

- Нічого. Наш теж в машині щось знайти не може - сказала тьотя Ліда

- Ліда, щось він там довго - сказав дядя Олексій

- Льоша, не переживай зараз прийде - сказала тьотя Ліда

- Починаймо тоді без нього - сказав дядя Олексій

За столом зав'язалася розмова, так тема зайшла за моє навчання, мама не могла не похвалити себе

- Це все моя заслуга. Вона дуже хотіла поступати до консерваторії, але я не дозволила. Ну вичилася б ти на співачку, а далі що? Співати по кабакам. Не буде дочка Валерія Савицького співати по кабакам - сказала вона

- Я Ангелова! Мій батько Роман Ангелов! - сказав я достатньо голосно

- І що ж залишив тобі цей батько? - з усмішкою на обличчі спитала вона

- Він дав мені те, що не змогла дати ти - сказала я

- Ти так його захищаєш, тобі всерівно що він мені зраджував? - спитала вона з сумом

- Невже ти Валерія була монашкою? - спитала тьотя Ліда, мама промовчала

- Валерія, Рома був моїм другом. Твоє ставлення до нього це лише товоя справа, але він був моїм другом, тому щоб при мені за Рому я поганого слова не чув - сказав дядя Олексій

- Він мені зраджував - стояла мама на свому

- Валерія, не змушуй нагадувати, що було 14 років тому - сказала тьотя Ліда мамі, а сама дивилася на вітчима
Мама нічого не сказала, кинула виделку в тарілку встала і вийшла

- Момо! - сказав Давід і пішов за нею
Не думаю що вартоговорити що вечір було зіпсовано. В цей момент в квартиру подзвонили

- Я піду відчиню - сказала я і пішла до дверей

На порозі стояв мій Сергій.

- Я розумію, що ти рада мене бачити, але може пропустиш? - спитав він зі сміхом

- Так. Звісно проходь - сказала я

- Ти нічого не скажеш? - спитав він поки я закривала двері.

- Що я повинна тобі сказати? - спитала я - Чому ти несказав хто ти такий? Ти ж одразу зрозумів хто я така, але вирішив зробити з мене дурепу

- Я хотів, але... - я не дала йому можливості договорити

- Роздягайся тебе всі зачекалися - сказала я і пішла до гостей. Коли я прийшла за столом сиділи Давід і мама.

- Домініка це Сергій прийшов? - спитала тьотя Ліда

- Так зараз прийде - сказала я

- То ти вчишся на хірурга? - спитала Ліза вона намагалася врятувати ситуацію

- Так - сказала я

- Мабуть і друзів чудових знайшла?  - спитав дядя Олексій

- Так двоїх дівчат і двоїх хлопців - сказала я

На цьму моменті зайшов Сергій

- Як їх звуть? - спитав Давід

- Аделінаі Ангеліна Саричеви - сказала я

- Хлопців як звуть? - спитав він

- Владислав Маршал і Олег Вознесенський - сказала я

- Гарні? - спитала Ліза зі сміхом

- Місцеві плейбої - сказав Сергій

- Я думала місцеві плейбої це Левицький і його дружки - сказала Ліза

- Ні, вони не сильно, а ось Влад і Олег - сказав Сергій

- Я попрошу моїх друзів не ображати - сказала я

- Добре - сказав він

- Домініка, я і забув що через тиждень в тебе день народження - сказав дядя Олексій погравши бровами

- В ці вихідні -сказала я

- 18років  - з нажимом сказав Давід

- Кого будеш запршувати?  - спитала Ліза

- Ооой. В мене багато друзів, тому говорити кого навіть не буду, дуже багато їх буде  - сказала я

- Я сподіваюсь що в цьому списку є я? - спитала Ліза зі сміхом

- Без тебе ніяк - сказала я мама на це лиш хмикнула

- Ну хоч приблизно  - сказала Ліза

- Ну Міша Селезньов з Ігнатом Красовським, Влад з Олегом, Саричеви, Стужеву запрошу - на "Стужева" Давід не дуже добрена мене глянув

- Без Стужевої ніяк? - спитав він

- Те що вона твоя бивша не означає, що я не можу запросити її на своє свято - сказала я

- Ну ми дуже гарно посиділи, але пора і честь знати - сказав дядя Олексій

- Так, щось ми сильно засиділися - сказала тьотя Ліда

- Ми теж поїде. Так Давід? - спитала Ліза

- Звісно мила - сказав Давід взявши її за руку

- Я вас проведу - сказала я і пішла до дверей

Я провела їх до машин на останок вислухавши лекцію на тему "Не можна ображати маму ". Потім він поцілував мене в щоку і сів в машину.

- Я зателефоную тобі пізніше - сказав Сергій

- Ага - сказала я і пішла до квартири

Коли я відкрила двері, то почула галас з кімнати мами і вітчима. Вони сварилися

- Невже так важко промовчати Лера? - спитав він

- Вона не шанує мене Валера, вона має мати повагу до мене - сказала вона

- Ти говориш про повагу? а сама ти її поважаєш? - спитав він

- Вона має поважати мене, а не я її! - сказала вона

- Як ти ставишся до неї, так вона ставиться до тебе - сказав він

- Я стараюся заради неї - невпевнено сказала вона

- Лера, ти загубила її талант! Тобі всі її вчителі говорили "У вашої дочки велике майбутнє", а ти що? - спитав він

- Що? - спитала вона зі злістю

- Ти відправила її вчитися на хірурга. Я до сих пів шоці, як вона погодилася - сказав він

- Ясказала,  що: "Рома хотів щоб вона вчилася на хірурга" - сказала вона

- Він завжди хотів щоб його дочка сама вибирала, що і як їй робити. Ось чого завжди хотів Рома! - сказав він

- Вона буде робити все що я скажу - сказала впевнено вона

- Дивись щоб з таким підходом ти не втратила дочку - сказав він, лягає в ліжко, повернувшись до мами спиною

Я більше не можу стояти під їхніми дверима. Мені хочеться покінчити з цим всім, але я тримаюся. Я заходжу в кімнату і просто падаю в ліжко. Плювати на макіяж і одяг. Я взагалі хочу завтра не прокинутись, але тепер я хочу заснути, і це мені не вдається.
Як вона могла маніпулювати мною? Вона ж знає наскільки важливо для мене бажання батька, вона цим давить на мене. Вона не цінує мене. Вітчим правильно сказав "що такими темпами вона втратить мене " . ?кщо вже не втратила. З цими думками я заснула.


Хоч би завтра не прокинутись....


Вибачте що довго не виставляла глави. Постараюся виправитися. Наступна глава від імені Сергія Самойлова😘
Ваша Ана❤