Після чергового кругу по трасі, ми зупинилися і сіли на кришу машини Єгора. З траси відкривася шикарний вид на захід сонця. Згадались мої 16. Коли з Домінікою ми силіли тут. Мабудь це вперше вона тут була:

"– Артем? Навіщо ти мене сюди привіз?

– Хотів показати тобі це місце

– І що тут такого? Просто траса

– Ой мала. – сказав я і обійняв її за плечі – Це не просто траса. Декілька разів на рік тут проводяться гонки. Я в них участвую. Це просто нереально круто.

– Це небезпечно для життя і здоров'я і саме найголовніше питання. Як це дозволяє міліція? – навіть в свої 6 вона була дуже розумна дівчинка.

– Не потрібно тобі це знати. Мала ще – сказав я і посміхнувшись пальцем доторкнувся до її носа. Вона сердито засопіла.

– Ну ти і бука

– Поїхали відвезу тебе додому."

З думок мене виводить голос Єгорича
– Зовсім нещодавно зустрів дівчину. Класна мала. На день народження своє покликала. Вона така не спорчена, хоча видно що не з бідної сім'ї. Машина теж нічого, а ось погляд добрий-добрий. Як в малої дитини. Хоч і була засмучена.

– Що з нею сталося? Покинув хлопець? – з мене сочиться сарказм. Цікаво які в неї проблеми?

– В її помершого батька був син від коханки. Коли він коханку кинув, та пішла топитися і прихватила з собою і своїх дітей. Хлопчики як вияснилося вижили, а ось вона померла. Один в дитячий будинок відправився, а ось інший зник безвісти. Тільки через 13 років вияснилося що того всиновили. Вона буде його шукати з тим хлопцем що потрапив в дитячий будинок.

– Ого. Скільки їй?

– 18 в цю неділю.

– Гарна?

– Дуже. Тільки шкода її. Тому що навіть якби вияснилося що він вижив його б ніхто не забрав. Мама точно не забрала б собі нагуляну дитину. Дуже жаль що в житті такі ситуації в яких страждають діти.

– На тебе приступ філософії напав? Як її звуть?

– Ні..– говорить Єгор і замовкає. Дивиться в сторону початку траси. Я дивлюсь туди і просто мертвію. В метрах 600 від нас стоїть машина біля неї стоїть Василь Калашовський, а біля нього МОЯ Ніка. – Це вона

– В сенсі? Ти з нею розмовляв?

– Так. Правда класна?

– Так. Я її знаю.

– Хто вона?

– Пам'ятаєш в мого дядька був один з кращих друзів Роман Ангелов?

– Ну?

– Так ось це його дочка Домініка. Моя мала

– Та ну? Це мала заучка? Хоча навіть в свої 8 вона була милою.

– Отже в дяді Роми був позашлюбний син? Цікаво....

– Оу, тільки ти туди не лізь.

– Не думав навіть. Просто ми не спілкуємося більше 8 років. Шкода що нас розкидало в різні боки.

– Вона підходить тобі.

– Ти що головою вдарився? Я на 10 років старше. Не мели дурниці. Хоча якщо придивитися вона справді нічогенька.

– Оооо, я знав що ти на неї запав.

– Поїхали краще геть звідси  філософ. Нам завтра ще в "Ідол" до Коляна їхати так що поїхали.

Вже після повернення додому. Я засів в ноут. За всі 8 років я дуже мало цікавився життям дяді Роми. Ось зараз мені очі на лоба лізуть що про нього писали.

" Коли ж Роман Ангелов подасть на розлучення?"
" Двід і Домініка діти Ангелова?"
" Сенсація! Позашлюбний син Ангелова названий в його честь"

Все я більше не буду читати цю дурню. Щоб відволіктись вводжу в пошук Домініку. Вибиває ссилку на її блог в Instagram багато підписників, фото з різними відомими людьми з нашим мером, на одній з фотографій впізнаю її друзів Ігната і Мішу. На іншій вона зі своїм братом Давідом. На іншій фотографії вона стоїть спиною до камери. Її волосся спадає красивими хвилями, на ній коротка юбка, біла сорочка з довгими рукавами, а на плечах рюкзак з стразами. Також на її ногах кремові Лабутени. Вона повернула голову до камери на її обличчі сяє посмішка.

Саме зараз я дуже жалкую що не спілкуюсь з нею. Вона заслужила мати багато друзів. Я поступив з нею дуже погано. Послав тоді коли їй була потрібна моя підтримка. Блін який я був дибіл. Вона мабудь ненавидить мене. Я беру в руки телефон. Перед тим як піти спати Єгор дав мені номер Ніки. Я дзвонив до неї, але вона не взяла трубку. Я написав повідомлення не залишив ніяких ініціалів. Вона здогадається хто пише. Я відправився спати. Завтра важкий день....

Наступного ранку прокинувшись я відправився на пробіжку. Після вирішив перевірити телефон. Нічого не було, так було до 12 години. Я вирішив поїхати в її універ. Купив букет червоних троянд. Близько 14.30 я був на місці. Студентиякраз виходили з універу. Разом з Нікою вийшли 2 хлопціі дві дівчата. Вона не помічала мене дуже сильно була зацікавлена хлопцем з темною шевелюрою, він щось бурно розповідав і йшов спиною наперед. Вони всі сміялися з того клоуна в ту мить він мені дуже не сподобався. В сонячне сплетіння мене вдарила ревність. В ту секунду вона поглянула на мене ніби відчула що я на неї дивлюся. Застигла на місці. З нею зупинилися й інші.

– Що сталося?  – спитала дівчина з чорним волоссям без чілки.

– Та нічого. Все норм

– Ти аж сполотніла. Точно все норм? – спитав хлопец з світлою шевелюрою.

– Так Олег все норм.

– Тоді пішли? – спитала інша дівчина.

– Ви ідіть, я вас наздожену.

Вони пішли. В цю секунду для мене розчинилися всі. Були тільки вона і я. Ввесь світ звузився донас двох. Вона підійшла.

– Привіт – видавив я

– Непройшлоі 10 років – іронічно посміхнулася вона

– Невже ти досих Пір злишся на мене?

– Ти мабудь думав що я в твої обійми кинусьПробач я не виправдала твої очікування.

– Ти сама розумієш що на той час ми не могли спілкуватися. Ти була зовсім мала, в мене в голові були лише гулянки.

– До того ж якось спілкувались. Нічого не говори мені. Ви всі були зі мною добрі поки не помер тато. Потім ви всі розчинилися в повітрі. Коли мені потрібна була ваша підтримка ви кинули мене. Ти, дядя Кір, дядя Аскольд, дядя Олексій. Я ж подзвонила тобі тільки тому що не мала більше кому. Ти пам'ятаєш що ти мені тоді сказав?

Я все пам'ятав слово в слово, але я нічого не міг виправити.

– Пробач мені – я протягую їй букет вона бере повертається до менеспиною івикидує його в сміттєвий бак. Потім не дивлячись на мене йд геть. Я голосно її питаю – Хоч на день народження покличеш?

Вона зупиняється, і не повернувшись до мене говорить.

— Ти не бажаний гість на моєму святі Артем Іванович.

І йде. "Артем Іванович " дуже різануло слух. Думав буде легше, я помилився доведеться попотіти щоб випрости її пробачення. Ти пробачиш мені Домініка Ангелова, або я не Артем Леменський...