Я не спав всю ніч, я просто не зміг спати, я сам не розумію чому так переживаю як цю інформацію прийме Ангелова. Я сам не знаю чого сказав їй про брата. Просто вирвалося. Я піднявся з ліжка і привів себе до ладу. Взяв чорні штани, і білий свитер. Взяв ключі від квартири і машини, пшикнув на себе духами і вийшов з квартири.

Звісно якщо Ангелова не запитає, то я нічого не скажу це мої проблеми. Бл*ть, ну і влаштували наші батьки нам солодке життя. Я в'їхав на парковку універу, на виході з універу стояли Жека і Діма. Я вишов з машини і підійшовши до них одразу спитав:

– Ви Ангелову не бачили?

– З вчорашньої ночі ні – з подвійним смислом сказав Жека

– Я тебе серйозно спитав – сказав я

– Вона ще не приїхала.Це ми дуже рано приїхали. – сказав Дімич

– Ось і наша пропажа – сказав Жека

Ми повернулись в бік парковки і туди заїжджала машина Ангелової. Я повернувся до Жеки

– Ти звідки знаєш що це її машина?

– Бачив як ви поїхали – не дуже весело сказав він

– Тобі це не сподобалося?

– Не переживай це я про своє задумався.

В цей момент біля наш пройшла Анелова і її подружки, вона зайшли в універ. Після них зайшли ми вже там їх чекали Влад і Олег. Ангелова навіть не глянувши в мій бік, зайшла в аудиторію. Не знаю як описати це відчуття, але скажу одне було воно не приємне. Якась образа і злість. Я повернувся до виходу і не глянувши на друзів що питали мене "що сталося" вийшов з універу. Повернувся через 20 хвилин на той час пари вже почалися.

– Левицький. В тебе це вже входить в звичку. – сказав наш ректор Василь Васильович

– Ви про що?

– Чому ти ще не на парі?

– Якраз іду

– Ну-ну – сказав він  і пішов далі по коридору

Я зайшов до аудиторії і помітив що Жеки немає в аудиторії тільки Дімич. Я сів біля нього.

– Що з тобою таке? Ти сам не свій.

– Вчора я розповів Ніці про свого брата

– І що? Я нерозумію чому ти так переживаєш?

– Дімич, він і її брат

– Що? Це як?

– Так. Її батько зрадив своїй дружині з моєю мамою. Мені просто кров з носа потрібно знайти Рому.

– Ділаа – протягнув Дімич

– Вчора я їй про це розповів. Тепер вона на мене навіть не дивиться.

– Повір мені. Скоро вона сама до тебе прийде

– З чого така впевненість?

– Ангелову я знаю не перший день. В школі вона завжди доводила до кінця все. Будь впевнений цю ситуацію вона на самотік не пустить.

– Будемо надіятись

– Левицький, Вєтров! Ми вам не мішаємо? Якщо так, то прошу покинути аудиторію. Будьте готові до важких екзаменів! – сказала професор Мая Володимирівна хоча за очі студенти називали її не інакше як "Анаконда". Хоча вона була старше за них на якихось 10 років. Спочатку її не прийняли, але коли вона показала свій характер, всі зрозуміли що краще бути з нею добрим. Особливо їхній групі, тому її предмет це один з головних.

– Вибачте Мая Володимирівна. Просто я запізнився і запитував тему.

– Можна спитати і в мене Левицький.

– Мая Володимирівна, ви розповідали тему я не хотів вас приривати. Ви завжди дуже цікаво розповідаєте.

– Гаразд. Тема в нас "ПТРС" ¹

– Ми вже проходили цю тему – сказав я

– Левицький ми проходили цю тему не так детально як це потрібно. Як ви думаєте? В кого може проявитись ця хвороба?Вознесенський, можливо ти скажеш?

– "ПТСР" може з'явитись в будь-кого.

– Чому це в "будь-кого"? Поясни

– Окей, я не так висловився,  він може з'явитися в людей які були на війні, чи пережили якусь страшну подію, наприклад стехійне лихо, чи сексуальне насилля. В кожного різні тригери. Наприклад коли тебе викраде маньяк, то звісно ти не будеш стрибати від щастя. Можливо коли ти будеш в полоні, то будеш триматись, але якщо тебе знайдуть, то після цього підуть нічні жахіття, безсоння, гіперзбудженість. Може і інакше ти знову і знову будеш переживати цей момент.

– Хм, похвально. Скажіть мені. Як можна вилікувати "ПТСР"?

– На мою думку його не можливо вилікувати. Притупити симптомом, але якщо буде якась ситуація, схожа на цю, то симптоми можуть загострись. Якби ти не хотів, але забути не зможеш. Хіба що якщо тебе вдарать по голові і в тебе буде амнезія. – сказав мій одногрупник Ігор Травенський

– Тут я не згодна! Є психотерапія. Вона дієва особливо в пацієнтів жіночої статі які пережили сексуальне насилля в дитячому чи дорослому віці. Також військовим. Ветеранам із наслідками воєнних травм і пацієнтів що пережили важку дорожньо-транспортну аварію. – сказала моя одногрупниця Зоя Архіпова. Ботанша. Що з неї взяти?

– По своєму ви всі праві, але і не праві одночасно. Вознесенський, потрібно завжди сподіватися на краще. Травенський його можливо вилікувати. Так, ти цього ніколи не забудеш, але ти можеш позбутися симптомів, а головне вилікувати проблему що в тебе тут – сказала вона і вказівним пальце показала на свою голову. – Архіпова, ось ти права в усьому. Так до кінця лекції залишилося 5 хвилин. Швидко летить час. На наступній лекціїї я хочу щоб ви знали все про цю хворобу. Тому що в нас буде дискусія всім гарного дня –сказала вона зібрала свої речі і вийшла з аудиторії.

Продзвенів дзвінок, не встигли ми вийти з аудиторії як дорогу нам пергородила Ангелова. Дімич посміхнувся кажу чи тим "Я ж казав". Накинув на плечі рюкзак і пішов по коридору залишивши мене наодинці з нею.

– Ти не вважаєш що нам потрібно поговорити?




ПТРС — Посттравмати́чний стре́совий ро́злад (PTSD, ПТСР, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає в результаті переживання однієї чи кількох психотравмівних подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важка фізична травма, побутове чи статеве насильство, загроза смерті або перебування свідком або заподіювачем чужої смерті.


Всім хороших вихідних ваша Ана😍