Від автора.
Високий чоловік сидів за масивним дубовим столом, склонивши голову над важливими паперам і задумчиво крутив ручку в руках. На вигляд йому було не більше 25, але якщо подивитись в його очі одразу можна помітити що він прожив більше. Коротко стрижене чорне як смола волосся. Трошки коротше по боках. Прямий ніс, пухлі губи які зараз ізогнулися в усмішку, високі скули, квадратне підборіддя. Якби він захотів став би моделлю. Темно-синій костюм з білою сорочкою сидять на ньому ідеально. Лаковані туфлі придають йому ще  більшого шарму. Якби його батьки були живі, то вони гордилися б тим що в них виріс такий син...
..............................................................
Артем Леманський

- Аретем Іванович? - спитала Мері моя секретар по телефону

- Так Мері - сказав я

- Вам телефонує  Єгор Євгенович - сказала вона

- З'єднай - сказав я і через кілька хвилин я чув голос Єгорича

- Так, Леманн. Ти говорив що хочеш пройтись по клубах з ревізією? - спитав він

- Ну? - спитав я

- Зараз підходящий момент підвернувся - сказав він

- Особисто ти не зміг мені це сказати? - спитав я з сарказмом

- Оооййй - протягнув він - Старість вже і до тебе добралася? Ти ж відправив мене в Австрію. Невже забув?  - спитав він

- Чорт, з цією роботою я скоро своє ім'я забуду - сказав я і посміхнувся

- Я пропоную щоб ти взявв відпустку і махнув на батьківщину  - сказав він

- Роботу я на кого залишу? - спитав я з сарказмом

- Зам в тебе для чого?  - спитав він таким голосом ніби щось малій дитині пояснював

- Надовго я не бізнес не залишу - сказав я

- Ну тиждень можливо два - сказав він

- Тиждень - настояв я

- Ок. Хай так. Тоді чекаю тебе завтра в Україні - сказав він

- Ти що вже там - спитав я

- Ага - сказав він і скинув дзвінок. В цьому ввесь Єгор

Хоча якщо подумати , то мені це піде на користь. Давно я вдома не був. Якщо порахувати то роки 4. Це багато. Якраз на роковини смерті батьків і приїду. Вони наступної неділі. Заодно перевірю як справи в клубах які  відкрив ще мій батько. Вже 5 років минуло як його бізнес процвітає без нього. Вже 5 років як я сам тому що в той самий день з батьком померла і моя мама. Це був подвійний удар. Їх не вбили їх казнили. В кожного смертельна рана в голову. Звісно найманця знайшли і то після того як я пригрозив що знайду його сам, але ця падла повісилась в камері так і не сказавши хто його найняв, а я вже як 5 років шукаю хто це міг зробити, ворогів в мого батька вистачало. Тому шукати дуже важко. Слідів взагалі нема, але я не опускаю руки. Рано чи пізно я знаю ту с*ку що замовила моїх батьків, йому зможе допомогти тільки Бог щоб я його одразу не пристрелив як поганого шакала.

- Мері, виклич до мене Логана Фішера - сказав я

- Гаразд - сказала вона

Логан Фішер мій зам, і дуже близький друг батька. Я не один раз пропонував щоб він залишив роботу йому вже 60, його дружина тільки рада буде, але ні. Він не хоче.

- Викликали Артем Іванович? - спитав він

- Дядя Логан я прошу без формальностей. Мені за цілий день вистачає - сказав я

- Ну вибач. Ти щось хотів Артем? - спитав він, як батько чесне слово

- Я беру відпустку на тиждень ну два. Якщо ви не проти, то бізнес я залишаю на вас. - сказав я

- Як я можу бути проти? Ти так давно не відпочивав. Звісно що їдь розвійся. Твій "Леманн-Драйв" без тебе не впаде. - сказав він і посміхнувся

- Я теж на це надіюсь. Тим більше що моя відпустка може перерости в робочу поїздку. Я їду на батьківщину з ревізією по клубах. - сказав я

- Яким був таким і залишився - образливо пробурчав він, але я знаю що він не образився. Після смерті батьків залишилося тільки кілька людей, яких я з впевненістю можу назвати сім'я , і дядя Логан один із таких. Він мені як батько, ну можливо як дід.

Я не знаю що мене чекає в моєму рідному місці, але я надіюсь що щось приємне....


Надіюсь вам сподобоється🥰😍🤩😘💋. Ваша Ана❤