День почався в мене з 5 ранку. По відеозв'язку дзвонила Мері.

– Мері. Якого біса ти так рано?

– Артем Іванович. В нас проблеми

– Що сталось за якихось 3 дні що мене не було?

– Клуб в якому голова Хантер Конеллі. "Пантера"

– Ну? Що вже там сталось?

Цей клуб сам по собі був нормальним. Просто я не сильно відповідально підходив до вибору директора. Зараз пожинав плоди своєї діяльності.

– Вчора в ньому, затримали 6 людей. Серед них був син Джека Максвела. В нього знайшли наркотики. ЛСД, амфетамін, і марихуану. Максвел грозиться засудити нас за те що:" в нас в клубі продається наркота, і за те що ми підставили його сина"

– Поговори з нашими юристами. Вони з усім розберуться.

– Може ви приїдете?

– Мері в мене відпустка. Я нічого не хочу знати

– Артем Іванович.. – я її перебив

– Мері. Я залишив мого заступника чому ти не сказала це Логану Фішеру?

– Я думала що потрібно сказати вам.

– Запам'ятай раз і назавжди. Якщо мене не має на місці ти повідомляєш про проблеми Логану – сказав я і скинув дзвінок.

Спати я вже не зможу. Тому піднявся. Вдягнув спортивний костюм, кросівки для бігу. Взяв телефон з навушниками і відправився на пробіжку. Мій маршрут полягав повз розкішні будинки. Наприклад зараз я пробіг повз будинок Степана Білуги. Це місцевий депутат. Потім стояв будинок колишнього кримінального авторитета зараз звісно він "чесний" бізнесмен Олександр Папов . Потім стояв котедж співачки Кіри Гліки. Можна сказати в цьму дачному селищі жила еліта. Я зупинився перевести дух, а зупинився біля будинку. Який скільки себе пам'ятаю ніколи не бачив людей. Мій балкон виходив якраз на цей будинок і я ніколи не бачив що в ньому горіло світло, але незважаючи на те він був дуже чистий і було видно що за ним доглядали.

Я побіг далі, вийшов на великий стадіон. На ньому тренувались люди. Якраз повз мене пробігла та сама співачка Кіра Гліка. Вона пробігла повз, але потім зупинилась і повернулась до мене.

– Леманський? Невже ти, якими судьбами? – спитала вона і легко мене обійняла. Вона була високою і худою дівчиною з білим волоссям і великою груддю. Мабудь не справжньою вирішив про себе я.

– Да так. Приїхав в гості. Давно тут не був. Заодно перевірив як без мене працюють мої заклади.

– Оу, просто шикарно. Зовсім нещодавно була в "Греї" в тебе дуже кльовий бармен. Здається Льоша

– Запав в душу? – з іронією спитав я

– Та нііі. – махнула рукою – Я ж скоро заміж виходжу не до того мені

– Оу. Вітаю

– Дякую. До-речі запрошую тебе і твою кохану. Вона ж є?

– Це не обов'язково знати

– Оу яким був таким і залишився – сказала вона – Окей я побігла.

– Ага бувай.

Не довго думаючи я  повернувся і побіг до свого будинку. Забігши в нього прийняв душ і вже виходячи з ванни побачив що мені телефонує дядя Кір, а якщо просто то Самсонов Кирило Павлович.

– Леманн

– Привіт племяш

– Здоров дядя. Як діла?

– Помаленьку. Як ти? Чому не сказав що приїхав? Чому я маю дізнаватись про твій приїзд з новин?

– В сенсі "з новин"?

– Так ось так. Включи "ORBS"

Недовго думаючи я взяв пуль і включив телевізор. Ведуча програми шоворила про мене.

" На днях в наше місто приїхав відомий бізнесмен Артем Леманський, підозрюємо що приїхав він на роковини смерті батьків. Нагадуємо що 06.09.2010 коли подружжя поверталось додому з ресторану на особистій машині, їм перегородили дорогу і жорстоко застрелили в голову. Врятувати їх не змогли рана була не сумісна з життям. На той час Артему було 23 і він проживав за кордоном, але коли сталась біда одразу приїхав. З ним приїхав його друг і права рука Єгор Сабін. Він і тепер з ним приїхав. Наскільки нам відомо, то Артем дуже важко пережив смерть батьків. А в одному з інтерв'ю він сказав – включили відео мого інтерв'ю – " Якщо вбивцю не знайдуть я сам його знайду", але угрози не були проведені в життя міліція затримала вбивцю, але він не сказав хто його найняв, а наступного дня після затримання його знайшли повішеним. Після цього діло пішло погано, не забуваймо про те що в Івана Артемовича було багато ворогів, він багатьом людям міг насолити, і з часом його діло закрили. Ми можемо тільки здогадуватися хто зміг наважитися на таку підлість. Співчуваємо Артему і всім його рідним....."


– Чий це канал? – спитав я

– Не обов'язково тобі в це влізати. Вони потім викрутять все в свій бік. Послухай такого старого пня як я.

– Дядя... Чий це канал?

– Свíтлова Арсенія

– Гразд потім з ним поговорю. Знаєш що я хотів спитати?

– Навіть боюсь думати – засміявся він

– В Самойлова, друга твого... – дядя мене перебив

– Він мені не друг! Після того що сталося з Романом в мене залишився один друг це Аскольд.

– Колись же і Самойлов був твоїм другом?

– Був. Поки не зрадив Романа.

– Ти так захищаєш його. Невже навіть думки не виникає що він не самий чесний в світі?

– Всі ми не ангели. Я знаю головне, що Рома був моїм другом і залишиться ним.

– Так ось в Самойлова здається є син? Сергій?

– Так йому майже 20.

– Я вчора був з ревізією в "Греї ". Я бачив його там. Він займається боями.

– Наскільки я знаю, то його син зараз в Америці. Він відправив його ще в малому віці. Цей сучий син боявся, що друзі Романа будуть мстити за нього.

– Так дядю Рому не Самойлов вбив!

– Він і Савицький замовили вбивство Романа. Просто я довести цього не можу.

– Чому ти не спілкуєшся з Домінікою і Давідом. Вони ж діти Ангелова.

– Я впевнений що Домініка від Романа, а ось Давід в мене під підозрами щось дуже сильно він схожий на Валерія.

– Не може цього бути. Він народився коли Валерія була заміжня. – я сам скривився від абсурдності цієї ситуації. Вона ж могла зраджувати і в шлюбі.

– Я не хочу про це говорити. Ти краще б Лізу провідав. Вона виходить заміж за Давіда.

– Що? В сенсі "виходить"?

– Ось так в січні весілля. Про це всі трублять.

– Чому вона мені нічого не сказала?

– Можливо тому що, ти завжди зайнятий?

– Дякую дядя потім поговоримо. До мене прийшли – я скинув дзвінок

З планшетом в руках я спустився в прихожу. Там сидів Єгор.

– Привіт. Ну як ти?

– Привіт, Артем мені потрібно якось зустрвтись з Женею. Батьки то не те. Брат. Ось що мені потрібно.

– Я тобі звісно не суддя, але ти повинен поговорити з батьками.

– Ти думаєш я цього не розумію? Вони мене не пробачать

– Вони твої батьки, вони тебе люблять тому пробачать.

В Єгора задзвонив телефон

– Так. Зрозумів. Так впускай

– Хто там?

– Хтось прийшов сказав що ми знаємо хто це.

В дверях з'явився охоронець. За ним йшла статна рудоволоса дівчина.

– Артем Іванович, вона сказалащо ви її знаєте. Ми її обшукали.все чисто.

– Дякую, можеш іти

На нас дивилась дівчина з довгими рижими кудрями. Професійний макіяж. Стройна, в зеленому платті до колін, з білим пояском на талії. В білих туфлях з великими шпільками. На безіменному пальці каблучка з великим діамантом. Анюта Тарновська.

– Не радий мене бачити Артем?

– Анька? Чи ти це? – зрадів Єгор і обійняв її

– Ага. Я прийшлаз гарною новиною.

– Якою ж це? – спитав я холодно.

– Я запрошую вас на своє весілля.

– Хм. Я подумаю. Можеш бути вільна.

– Яким був таким і залишився.

Після вона пішла. Єгор нічого мені не говорив. В нас не самим приємним образом закінчились стосунки. Хоч я з легкістю міг сказати що вона моя доля. Перед тим як вбили моїх батьків ми зустрічались рік. Познайомились ми не на батьківщині, а за тисячі кілометрів від неї. Один університет, одна компанія, з нею я відчував що можу бути щасливим. Після сталась біда. Вбили моїх батьків. Вона не захотіда зі мною їхати, але я її не звинувачував. Після ситуація загострилася. Я погряз в горі, я сам не хотів жити вона не хотіла цього приймати. В хід пішли скандали. Я розумів що ми на грані краху. Вона звинувачувала мене в усіх смертних гріхах. Потім гірше. Вона почала ходити в клуби. Через кілька місяців всі знали що Аня шлюха. В олин із днів ми страшно посварилися і вона поїзала в клуб, а ми сіли з Єгором і напились. Я взагалі нічого не пам'ятав спав як убитий. На другий день Єгор сказав що він з кимось переспав, але не пам'ятає з ким. Через місяць знову була сварка, в пориві злості вона сказала що Єгор кращий в ліжку ніж я. Після вона почервоніла, зрозумілащо сказала. Я просто дав їй піти боявся що не стримаюсь і вдарю її. На другий день влаштував їм очну ставку. Навіть згадувати не хочу що було далі. Ось так, з того часу я один.

– Я думав ти пробачив – сказав Єгор

– Не можу, її не можу. Вона ж знала що ми як брати, а вона ось так... Не можу.

– Бро поїхали на трасу. Проїдемось.

–  Ок давай.