Екран комп'ютера яскраво горів, висвічуючи стрічку Facebook. Дівчина довго дивилася на неї, гортаючи вниз, ніби щось шукала. Її погляд натрапив на повідомлення, яке було надіслано пізно вночі.

Зараз був ранок. Іві тільки недавно прокинулася, відразу ж кинувшись до монітора, щоб перевірити свої соціальні мережі. Дівчина погано спала цієї ночі, її постійно мучили якісь думки, і вона хотіла якнайшвидше позбутися їх. Тому клацнула мишкою, виводячи повідомлення на екран.

Ітан: Привіт) Як ти? Ми давно з тобою не бачилися. Чи не хочеш ти погуляти?

Іві тяжко видихнула, падаючи обличчям усвої долоні. Минуло лише кілька тижнів з того часу, як вони з Ітаном почали зустрічатися, а Іві вже не хотіла його бачити. Це було дивно для неї, адже він їй подобався, вона його любила, вони були друзями з першого класу. Але сьогодні всередині неї щось змінилося.

Вона почувалась жахливо, адже вони з Ітаном знають один одного вже майже сім років, і їй завжди було комфортно з ним поряд. Але той момент, коли він запропонував їй зустрічатися, а вона погодилася – зруйнував між ними щось дуже тендітне, що дівчина тепер не може повернути назад.

Вона боїться. Боїться зустрічатися з ним, неможе сказати йому про це в обличчя, тому що страх втратити його вище за все інше.Тому вона робить такий необдуманий вчинок. Вчинок, який змінить все її життя та далеко не на краще.

Іві: Привіт, Лейло. Я хочу дещо в тебе попросити.

Повідомлення надіслано і вже за кілька хвилин навіть прочитано. Іві нервово зітхнула, напружуючись усім тілом.

Лейла: Привіт. Про що саме? Тільки говори швидше, бо ми з батьками скоро їдемо.

Іві: Напиши Ітану, що я не можу більше зустрічатися з ним.

Палець зависає над клавіатурою, не в змозі натиснути клавішу enter для відправки. Іві заплющує очі і швидко, не дивлячись, відправляє повідомлення, кусаючи губи до крові. Господи, що вона робить?

Лейла: Ти не жартуєш? Іві, ти в цьому певна?

Повідомлення приходить миттєво і дівчина просто страшиться на нього подивитися, але після все ж таки читає, швидко проходячи по тексту очима. Ні, вона не впевнена, але вона не знає, що робити далі. Іві почувається некомфортно і це єдине рішення, яке з'явилося у неї в голові. Їй нещодавно виповнилося тринадцять, вона гадки не має що відбувається. Вона налякана дитина, яка просто намагається вирішити проблему, не усвідомлюючи її масштабу.

Іві: Так, я певна.

Брехала вона не вперше, але в глибині душі щоразу обіцяла сама собі, що це, швидше за все, востаннє.

Лейла: Чому ти не можеш написати про це сама?

Дівчина просто не може цього зробити. Її голова зараз набита порожнечею, вона майже нічого не розуміє, і навіть повідомлення Лейли не виводять її з цього ступору.

Іві: Я не можу. Просто зроби це за мене, будь ласка.

Лейла: Гаразд.

Лейла швидко відповіла і відразу вийшла з онлайну. Серце Іві пропустило кілька ударів. Невже Лейла зібралася йому зателефонувати чи зустрітися з ним особисто? Іві піднялася зі стільця і​​ попрямувала на кухню, різко відкриваючи холодильник у пошуках сніданку.

Її мама вже була на роботі, тому в будинку стояла цілковита тиша, якщо не брати до уваги її собаку, яка чорним вихором носилася по всьому дому.

– Еліста! – злегка прикрикнула на неї Іві, дістаючи морозиво з морозилки. – Досить бігати туди-сюди.

Собака тут же підняла на неї свій погляд, але слова пролетіли повз її вуха, тому вона лише гавкнула та побігла на другий поверх, ганяючись за своїм хвостом.

Настрій у Іві був гірший нікуди, і навіть її улюблене морозиво з горіхами та солоною карамеллю зовсім не рятувало. Але через кілька хвилин на її телефон надійшло повідомлення. Вона його відразу відкрила, відкладаючи свій сніданок у бік.

Лейла: Я йому зателефонувала і все сказала. Можеш більше не переживати з цього приводу.

Іві: Що він тобі відповів?

Лейла: А тебе це турбує? Поговоримо трохи згодом, я зараз зайнята. Зустрінемося завтра?

Іві: Так, звісно. Бувай.

Більше її ніхто не турбував.