Розалія

Наступний день розпочався з того, що Перскотт розбудив мене о дев'ятій ранку і вручив якусь книгу.

- Що це? - сонно пробурмотіла я та взяла до рук цю книжку.

На обкладинці було написано «Секрети та успіхи у покері», мені хотілося закотити очі. Він знущається? Для чого вона мені взагалі?

- Це щоб ти краще знала, як грати у покер. - знизив плечима хлопець та сів поруч на ліжко. - Суглобів ввечері ми будемо тренуватися грати, але ти маєш хоча б трохи знати правила, тому в цій книжці вони є. - пояснив він.

Я все одно не розуміла для чого вона мені, якщо ми будемо грати суто для власного задоволення, а не як профі. Проте, спорити я не буду.

- Окей, дякую. - я поцілувала його.

Кожного разу при поцілунку в мене серце билося швидше, я справді відчувала кожного разу все нові відчуття, мені було мало поцілунків з цим хлопцем. Я хотіла ще більше насолоджуватися ним, адже він був для мене особливим.

- Трояндо, сьогодні в нас ще пари, ти не забула? - він вигнув брову, тримаючи мене за руку.

- Пам'ята-аю. - невдоволено протягнула та лягла на ліжко у формі зірочки. - Мені так не хочеться кудись іти.

- Мені теж, але мій викладач сказав, що сьогодні в нас буде екскурсія по найкращим куточкам ЛА. - здивував мене Перскотт, я швидко встала та подивилася на нього пильно.

- Нам такого не казали...

- Він сказав, що це сюрприз. - пояснив мій хлопець.

- Це ж круто! - посміхнулася я та поцілувала його в щічку, потім побігла до своєї шафи. - Треба вибрати якийсь класний наряд.

- Ти ж знаєш, що ти завжди класно виглядаєш.

Я послала йому повітряного поцілунку та продовжила шукати відповідний одяг. Можливо топ і шорти? Та ні, якось не дуже. Потім, я помітила гарну картату спідницю у жовто-зеленому стилі, до неї я взяла зелений топ і внизу шафи знайшов класні білі кросівки. Ну супер!

- Я в душ. - сказала Перскотту, він кивнув і я взявши речі, пішла туди.

Коли я вже була готова, то ми могли вийти та спочатку попрямувати на сніданок, а вже потім до "університету".

- Як думаєш, які місця ми відвідаємо на екскурсії? - запитала я у свого хлопець, поки ми йшли.

- Не знаю...в ЛА буде багато класних місць, тому можна перелічувати до нескінченності. - знищив плечима він.

Я посміхнулася. Як же класно тут жити. Лос-Анджелес, Америка - це ж мрія будь-кого. Я теж мріяла прилетіти сюди, коли була ще підлітком і ось, мрія здійснилася! Аж не віриться! Проте, я дуже щаслива, що все склалося саме так. Я побувала в Америці, знайшла собі чудового хлопця (при цьому я глянула на нього і мило посміхнулася), здобула практику у дизайнерстві. 
Але раптом мої думки перервав телефонний дзвінок. Я нахмурила брови. Хто це може бути? Перскотт зацікавлено дивився на мене. Невідомий номер. Я вирішила взяти слухавку.

Але краще б цього не робила.

- Слухаю. - першою сказала я, прийнявши виклик.

- Ну привіт, Розо. - почула хриплий голос.

Мені потрібна була лише секунда, аби зрозуміти хто це. Я застигла. Просто стало посеред вулиці та боязко подивилася на Перскотта у якого хвилювання засіло в очах.

- Що таке, трояндо? - запитав мій хлопець.

Я проковтнула кім у горлі, який з'явився через раптовий страх.

- Я скучив за тобою. - продовжував говорити мій колишній. Жахливі спогади накрили мене з новою хвилею, але я всіляко намагалася відігнати їх. - Ти не відповідаєш на мої повідомлення, тому я захотів зателефонувати тобі і почути твій мелодійний голос.

- Що тобі треба, виродок? - о так, я не збиралася з ним церемонитися.

В мене почали труситися руки, Скотт це помітив і взяв одну з них у свої долоні та почав заспокійливо погладжувати.

- Навіщо ж так грубо? Ми не чужі люди, сонце. - мій колишній не припиняв говорити. - Проте, на твоє питання я відповім. Що ж мені потрібно? Лише те, аби ти припинила грати роль, немов не хочеш бачити мене. Я прекрасно знаю, що все навпаки, адже в нас було справжнє кохання.

Якщо те, що було між нами кохання - то я не хочу таке переживати заново.

- Я хочу знову створити нашу сім'ю.

- Для чого тобі я? Є ще купа дівчат, які просто мріють опинитися на місці твоєї дружини. - перебила його я.

Нова порція злості почала з'являтися в мені. Якого біса він взагалі мені дзвонить після того, що робив зі мною? Після того, як ґвалтував, бив та знущався наді мною?!

- Розумієш, ніхто з тих дівчат не був вагітним від мене. - холодний піт накрив мене.

Як...Як він дізнався?... Я ледь не випустила з рук телефон.

- Щ-що? Звідки? - бурмотіла я.

- Ти молодець, дуже добре змогла це приховати, але рано чи пізно вся правда спливає. - я відчула, як зловісно він посміхнувся. Боже...це кінець. - Але, на жаль, ти втратила мого спадкоємця, чи не так?

- Звісно! Адже якби ти не бив мене, то і син лишився б живий! - злість виплюнуда я і помітила, як змінився вираз обличчя Перскотта.

Чорт, я й забула, що він слухає. Напевно не може зрозуміти, що й до чого. Я й сама не розумію, як колишній при це зізнався. Я й справді була вагітна від нього. Дізналася на третьому тижні, але тільки-но я хотіла йому розповісти, як він прийшов з роботи весь злий, як чорт і тут я, яка намагалася щось йому сказати. Він роздратовано вдарив мене по животу і пішов. Тоді я й втратила немовля, втратила життя, яке могло з'явитися. Але б якби цей син чи донька народилося, я б ніколи не вирвалася з його рук.

- Це було в минулому. - чітко і спокійно промовила я.

- Так. - погодився він. - Але мені потрібен рідний син, аби передати йому мій бізнес.

- Я повторюю знову: є купа дівчат, які хочуть це зробити. - роздратовано сказала я. - На цьому все. Я не бажаю з тобою більше говорити.

Поклала слухавку, аби лише не чути його жахливий голос. Але чорт, коли я побачила, що Перскотт так пильно дивиться на мене, зрозуміла, що доведеться все ж усе йому пояснити.

- Розо, що трапилося? Хто це був? І що за син? - почав розпитувати він.

Мені так не хотілося, аби хтось про це знав. Адже мені було боляче про це говорити. Хто б не був батьком, але я була мати і це немовля могло бути моєю дитиною, моїм первістком. Та його не стало...

- Перскотт, я все поясню. - швидко промовила та взяла його за руки.

Зараз мені було страшно, що він не захоче мене бачити чи говорити після того, як дізнається, що в мене могла бути дитина. Ще й від колишнього нелюда.

- Розумієш, я буда вагітна, коли ще була у стосунках з колишнім. Але я втратила дитину, якраз коли намагалася розповісти йому про це, він вдарив мене і все, тоді стався викидень. - швидко говорила я та боязко дивилася на свого хлопця у якого швидко змінювався вираз обличчя. - А зараз він зателефонував мені, сказав, що дізнався про дитину і хоче відновити наші стосунки, аби я народила йому спадкоємця.

- Стій, що?! Він ідіот? - перебив мене Перскотт. - Нехай звернеться до когось іншого.

- Я теж так йому і сказала.

- То...ти була вагітна? - хлопець заспокоївся і обійняв мене.

Сподіваюся це хороший знак і він не відштовхне мене після цього.

- Так. - я сумно посміхнулася. - Не розповідала тобі, бо мені самій було боляче це згадувати. Адже хто б не був батьком, але дитина в цьому ніяк не винна. - в мене покотила сльоза. А за нею ще, далі ще одна... - Мені так боляче від усвідомлення того, що це я винна у його смерті!

- Тихо, не хвилюйся. - Скотт погладжував мене по голові. - Це було в минулому. Ти ще народиш дітей і ти не винна у його смерті. Це все твій колишній, який окрім себе нічого і нікого не бачить.

Я розуміла, що Перскотт правий і я не винна, але совість мучала мене. До сьогоднішнього дня я вважала, що забула і нарешті заспокоїлася щодо цього приводу, але муки совісті не заспокоюватися. Вони з'їдали мене з середини і я нічого не могла з цим зробити. Невже це буде до кінця моїх днів?

- Схоже, сьогодні на пари ми не підемо, а отже пропоную сходити в моє улюблене кафе недалеко звідси. - мій хлопець відсторонився та з посмішкою глянув на мене.

- Давай. -  я витерла щоки, які були вологі від сліз і взяла свого хлопця за руку, ми попрямували в сторону якогось кафе.

Я подивилася на Перскотта.

- Тобто...ти не злий чи не розчарований у  мені? - боязко запитала я.

Він подивився мені в очі.

- Чого б це? - вигнув брову. - На твого колишнього я дуже злий, готовий власноруч задушити його, а на тебе - ні. Ти на винна у тому, що закохалася у такого нелюда.

- Я й не впевнена, що кохала його. - здивувала я і себе, і американця. Він здивовано подивився на мене. - Так, зараз я розумію, що симпатія в мене була на початку стосунків, коли він доглядав за мною, але коли ми одружилися (а це було після двох місяців звичайних стосунків) він став не тим за кого я виходила заміж. Тоді в мені оселилася лише ненависть до нього.

Я й само буда здивована, що нарешті зрозуміла це. Завжди я думала, що мною керувало кидання, але я лишалися з ним, бо він не давав мені й шансу на волю, не давав змоги розлучитися і розійтися "як у морі кораблі". Але тепер я щаслива, що зараз знаходжусь тут, поруч з Перскоттом, а не кимось іншим. 

- До речі, ось ми і прийшли.

Я уважно подивилася на якусь забігайлівку до якої мене привів Скотт. Ззовні це було схоже на Макдональдс, коли ми зайшли всередину я ще більше впевнилася у їхній схожості.

- Це щось типу Макдональдсу? - вигнула брову, коли ми сіли за один з столів, який на диво був вільним.

Всі місця були просто забиті. Не було вільних столів. Невже тут так смачно готують?

- Типу того. - кивнув американець. - У Америці популярні бургери, картопля фрі і тому подібне. А це кафе - це щось нереальне. Готують тут неймовірно смачно. - підморгув мені хлопець, я посміхнулася.

Хотілося б вірити, що тут готують смачно, а то якщо ні і я даремно наїм зараз зайвих калорій, то доведеться купувати абонемент у спорт зал.

- Добрий день! Що будете замовляти? - до нас підійшла молода дівчина і запитала англійською ввічливо.

- Мені фірмовий бургер і середню картоплю фрі з кисло-солодким соусом та велику колу. - відповів їй Перскотт і тепер вони обоє дивилася на мене.

- Ем...мені те саме, але сирний соус, будь ласка. - я сором'язливо посміхнулася.

- Добре, ваш номер замовлення 21. - посміхнулася дівчина та пішла.

- Число 21 нас прислідує. - закотив очі Скотт, але посміхнувся своєю щирою посмішкою, яка мене зводила з розуму.

Одразу згадала вечірку в Аліни в Україні, коли там був конкурс і у нас зі Скоттом випало число 21, тому ми мали йти на побачення. Було це лише три тижні тому, але відчуття немов вже років десять тому.

- Як таке забудеш. 

Через декілька хвилин нам принесли замовлення, я подивилася на нього і просто молилася, аби всі ці калорії опинилися в мені не даремно і було смачно.

- Якщо це не смачно, то ти разом зі мною будеш ходити у спорт зал, аби скинути ті калорій. - пригорозила я, Перскотт лише посміхнувся.

- Дивись, щоб ти ще добавки не попросила. - підморгнув мені та відкусив великий шматок бургеру.

Я теж скуштувала бургер і він мені дуже сподобався! Насиченість смаків, соус, котлета - все таке смачне, що я відкусила ще, потім іще, а картопля в них така смачна!

- Це їжа богів! - захоплено промовила я, відпивши колу. - Дуже смачно! - я взяла одну смажену картоплину та вмокнула в соус Перскотта.

М-м смачно!

- Агов! Це мій соус! - хлопець посміхнувся та нахабно забрав у мене соус.

- Треба ділитися! - я засміялася та взяла ще в нього соус.

- Ах так!

Перскотт перехилився та обережно поцілував мене в шаленому поцілунку.

- Але це не змінює того факту, що ділитися все ж треба. - підморгнула йому та відпила колу.