По-своєму (Френк Сінатра - My Way)
І от, кінець вже близько,
І переді мною – остання завіса.
Друже мій, скажу тобі чесно,
Розповім про те, у чому я переконаний однозначно.
Я прожив життя, і воно було наповненим,
Я пройшов усі можливі шляхи,
Ба більше, скажу тобі,
Я зробив це по-своєму.
Зізнаюся, бувало, жалкував про щось,
Проте не так вже й часто, аби казати про це.
Я робив те, що мав робити,
І довів усе до кінця, усе без виключень.
Я планував кожен свій рух,
Обдумував кожен обережний крок,
Ба більше, скажу тобі,
Я робив це по-своєму.
Так, бувало й таке, впевнений, ти знаєш,
Коли брав більше, ніж міг проковтнути.
Проте, незважаючи на всі сумніви,
Упевнено я переживав свої біди.
Стикаючись з чим-небудь, я неодмінно стояв прямо,
І робив це по-своєму.
Я кохав, я сміявся і плакав,
І свій фунт лиха також я отримав.
І тепер, коли сльози висохли,
Мені це здається доволі утішним.
Подумати лишень, я все це зробив!
Проте скажу без зайвої скромності:
О ні, ні, це був не я.
Я зробив це по-своєму.
Бо що є людина, що вона має?
Якщо немає в неї себе, то вона – ніщо.
Вона має казати, як відчуває сама,
А не мовити так, ніби стоїть на колінах.
Мій приклад доводить, що я прийняв усі удари
І зробив це по-своєму.
Так, це було по-моєму...
(22.04.24)
І переді мною – остання завіса.
Друже мій, скажу тобі чесно,
Розповім про те, у чому я переконаний однозначно.
Я прожив життя, і воно було наповненим,
Я пройшов усі можливі шляхи,
Ба більше, скажу тобі,
Я зробив це по-своєму.
Зізнаюся, бувало, жалкував про щось,
Проте не так вже й часто, аби казати про це.
Я робив те, що мав робити,
І довів усе до кінця, усе без виключень.
Я планував кожен свій рух,
Обдумував кожен обережний крок,
Ба більше, скажу тобі,
Я робив це по-своєму.
Так, бувало й таке, впевнений, ти знаєш,
Коли брав більше, ніж міг проковтнути.
Проте, незважаючи на всі сумніви,
Упевнено я переживав свої біди.
Стикаючись з чим-небудь, я неодмінно стояв прямо,
І робив це по-своєму.
Я кохав, я сміявся і плакав,
І свій фунт лиха також я отримав.
І тепер, коли сльози висохли,
Мені це здається доволі утішним.
Подумати лишень, я все це зробив!
Проте скажу без зайвої скромності:
О ні, ні, це був не я.
Я зробив це по-своєму.
Бо що є людина, що вона має?
Якщо немає в неї себе, то вона – ніщо.
Вона має казати, як відчуває сама,
А не мовити так, ніби стоїть на колінах.
Мій приклад доводить, що я прийняв усі удари
І зробив це по-своєму.
Так, це було по-моєму...
(22.04.24)
Коментарі