Лайно не може бути трішки чи наполовину гидотою. Гімно і в Африці гімно.
«Він був не зовсім фашистом» – «Він був наполовину садистом»… І так далі.
Чітке визначення має стояти на перепоні словоблудства. Коли чуємо «радикально налаштовані» (звісно, проти чогось чи когось), припускаємо, є й злегка налаштовані. За визначенням крайньо-правого політичного руху криється припущення не лише наявності ярого радикалізму, а й, скажімо, не відверто войовничого, такого собі, ліберально поблажливого націоналізму. Тобто коли від фашонацизму так смердить, що ніякий одеколон не заглушить, до націоналістичного руху всі освіжаючі заходи не підходять, бо віяння національної ідентичності природне і конче необхідне. Отож, термінові «націоналізм» надають лайливого та презирливого значення або ж агресори і завойовники, або ж стадно-ремигаюча худоба.
Націоналізм не може апріорі бути крайнім чи радикальним. Коли націоналізм відкидає демократію, стає нацизмом і фашизмом.