Рай, пекло... Одна туфта… Пекло у наших нащадках – що передамо їм, так і будуть корчитися. Рай – коли виховавши, побачимо, що діти такі, як ми – добропорядні.
Марксизм-ленінізм, зі своїми базисами та надбудовами, – тупик. Базис, це бидло, з якого формується, так звана, «база» держави. Надбудова – усе хамло, що хоче існувати за рахунок бидлячого стада. Є хапуги-ініціатори, такі собі рвачі-добувайли, є їхній, так званий, електорат, такі ж самі, наділені хваткою, але обділені чеснотами. Є ледацюги, що задовольняються ремиганням, опісля вживання ковбасно-сальних залишків з барських столів. А є невеликий прошарок, відсотків 25, що не бажають бути ні хабарниками, ні скотиняками.
Вони кажуть: доню, свої принагідності пристойні передаю тобі, щоб твої діти з молоком всмоктали пристойність. Сину, твої сперматозоїди не будуть виляти хвостом, рух їх вже спрямований. Тож впевнений, що я вже в Раю, а не в Пеклі. Амінь!