У дворі мужик алкоголік, це біда, коли ще й жінка п’яничка – трагедія. Якщо п’ють обоє – катастрофа!
Миколу жаліли всі, ну такий… ну такий… така людина хороша! А вона – стерво. Вже й по бабках возив, і в наркодиспансери, і до шептух. П’є, зараза, і край. Жлуктить і валяється – то на подвір’ї, то в кущах, прокуняється і знову залива горлянку. Нема спасу… Ніщо не допомагає! Ні умовляння, ні лікування, ні прочуханка, – все до бліх! Хоч бери та прив’язуй, аби з господи не чкурнула та не наквасилася… І тут як осінило!
Спозаранку вивів корову на випас, приткнув паколом, а телицю лишив у стійлі. П’ятиметрового ланцюга заніс до хати, відшукав у гаражі два старенькі замки, і поки кохана з похмелюги дико водила навкруги виряченими більмаками, прикував її за ногу до кухонного парового опалення. Дзузьки тепер чкурне на пошуки бухла… До плити дістанеться – їсти зваре, тапчан поряд – приляже.
Обідньої пори Микола завернув трактором додому. Спершу здоїв корову, напоїв живність. Нашвидкоруч управився, бо дуже кортіло глянути на тверезу дружину. Зайшовши до помешкання, узрів суджену розпластаною на підлозі.
Більше екзекуції не застосовувались… Що з жоною? Гутарять, і досі можна натрапити на загачене синюшне – то там, то тут. Може, то й не вона… Поросячі рила на одне лице…
Цікаво, чим завинили свині, що їх порівнюють з людьми?